Defenders of Ukraine. Photos from war.ukraine.ua
Ці освітяни не скористалися правом на «бронь», а пішли захищати Україну на передову. Про що їхні думки і сподівання на четвертому році війни? Освіторія.Медіа записала дві відверті розмови: з Мироном Гордійчуком та Володимиром Алєксєєвим. Учителі в пікселі розмірковують про сучасне визначення патріотизму, важливість української мови, акценти у викладанні предметів «Захист України» та «Історія України».
Спікер
Мирон Гордійчук,
офіцер ЗСУ, учитель ВШО з історії
…ПРО ПАТРІОТИЗМ
Як пояснити українським дітям поняття «патріотизм», «патріот»? Що найважливіше донести?
Війна росії проти України — як би вона не закінчилась — поставить багато запитань про патріотизм. Коли ти стоїш на стороні світла і добра, це відчувається правильним, але лиш до того моменту, коли тебе не накриває смертельна втома. Бо насправді красивого і героїчного у війні немає: це продукування масового вбивства.
Хто такий патріот? Той, хто хоче, щоб його нація і держава ВИЖИЛИ. Щоб це здійснилось, треба знищити ворога — інших варіантів не існує. Якщо московити зможуть використати якесь перемир’я для власного посилення, на жаль, рано чи пізно, нас знищать. Нас очікує геноцид, як і в попередні століття. Але цього разу, можливо, ще жорсткіший.
Наразі існує тільки два варіанти: або вбиваємо ворога, або вони вбивають нас і знищують українську культуру та ідентичність, яка є складовою європейської цивілізації.
Що говоритимуть про патріотизм ті, хто втік за кордон? Або ті, хто став ухилянтом і не замінив того, хто служить вже 3 роки? Або нащадки полеглих воїнів? На наше суспільство чекає багато протиріч.
Шкільний підручник із історії, якби це цинічно не звучало, потрібен, щоб громадяни платили податки, а в умовах війни — йшли вбивати ворогів саме за цю державність.
Патріотизм — коли твої діти говорять українською, а не мовою окупанта, всупереч тому, якою мовою говориш ти. Не відстоявши своє культурне поле, ми ніколи не покладемо край культурним протиріччям між московією та нами. Це буде довготривала боротьба — мінімум на півстоліття, якщо зараз захистимо власну державність.
…ПРО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ
Що має бути основним акцентом у викладанні історії для школярів сьогодні? Як передати їм не лише факти, а й емоційний зв’язок із подіями сьогодення?
Історія України, українська мова та література й будь-яка гуманітаристика — політичний інструмент держави. Відповідно, історія в підручнику та академічна історія — різні речі. Але важливо пропагувати антимосковські цінності.
Мене часто запитують: «А яким був Тарас Шевченко?» — і правильна відповідь для мене: «А яким ви хочете, аби був Тарас Шевченко, суголосний для вас?»
Викладання історії має бути таким, щоб до влади в Україні не прийшла «грузинська мрія» чи щось інше з промосковською орієнтацією. Держава має створити такий механізм, щоб жоден проросійський кандидат через страх за своє життя не намагався вгвинтитись у передвиборчу кампанію. Все неоднозначне має одразу засуджуватись і відсікатись. Шкільний підручник має виглядати так, щоб дітям не спадало на думку показувати сценку з побиттям військовослужбовця ТЦК у шкільній виставі, а мене на вулиці одного з міст не перепитували: «Ви часом не з ТЦК?»
У перші місяці опісля лютого 2022 року українці демонстрували дуже багато поваги до людей у формі. Та я й сам на початку служби соромився в ній виходити — було відчуття, ніби статус військового ще не заслужив. А в 2025 році частина цивільного населення почала з підозрою позирає на людей у формі. Це не ок.
Ще одне важливе повідомлення, яке варто доносити школярам під час уроків історії — немає «народів-побратимів». Існує лише ситуативний інтерес. Станом на сьогодні в світі зруйновано ялтинсько-потсдамску систему міжнародних відносин, які існувала після 1945 року, і постулат про непорушність державних кордонів, особливо у Європі.
Після непокараних злочинів Московії щодо окупації українських земель, країни не бояться порушувати кордони сусідів.
Ми, українці, контролюємо частину курщини – направду, частину колишнього Сумського козацького полку. Умовно кажучи — ніхто не гарантує, що ЗСУ не будуть контролювати якийсь час частину Білорусі чи Придністров’я. Так само ніхто не зможе гарантувати, що нас не розділять, як у 18 столітті Річ Посполиту чи як у 17 сторілітті Гетьманшину.
Якщо хтось дуже страждає через тривалу війну — відкрийте історію Сирійської війни включно до осені 2024 року: кількість воюючих сторін, масштаби втрат.
Нам рано посипати голову попелом! Але й приємних варіантів немає. Крім банального — «Україна має право на свої землі у межах 1991 року» та права вільно трактувати кордони держави-агресора до повної його капітуляції, контрибуції й репарацій. Власне, контрибуції і репарації призведуть до розпаду держави-агресора.
А якщо ми дамо зараз слабину — з’являться спершу нейтральні, а потім і проросійські наративи. Як і консультанти, які «втюхуватимуть» нам спільний україно-російський підручник з історії.
Маркером того, що ми стаємо зрілою нацією стане те, наскільки відповідально люди підходитимуть до виборчого процесу.
…ЧОГО ПОТРЕБУЮТЬ ВІЙСЬКОВІ?
Переосмислення понять. До прикладу, я категорично проти того, щоб ветерани війни отримували субсидії чи пільги. Це потрібно називати «привілеями». Найменше я б хотів у майбутньому, щоб до мене ставились як до «пільговика».
Про що б ви хотіли, щоб пам’ятали ваші учні, поки ви захищаєте нас усіх на передовій?
Що досі не зникає вірогідність, що новому поколінню українців доведеться захищати країну. І готуватися до цього потрібно вже сьогодні. Якщо педагоги повернуться з війни, а їхнім учням байдуже до сучасного і майбутнього країни – то наше перебування на фронті в такому разі було марним.
Спікер
Володимир Алєксєєв,
освітній управлінець, співзасновник ударної групи Hunters (ЗСУ), експерт із освітніх реформ, директор школи та фахівець з реформування освітньої системи, автор та розробник методичних матеріалів і книг
…ПРО ПАТРІОТИЗМ
Як пояснити українським дітям поняття «патріотизм», «патріот»? Що найважливіше донести?
Патріот — це про життя у всіх його проявах. Хто такий патріот України? Він живе в цій країні, тут розвивається, тут сплачує податки, тут голосує на виборах, тут будує свій дім, тут народжує дітей, тут робить бізнес. Патріот не дає та не бере хабарі, вивчає закони своєї країни, не викидає сміття з вікна авто, дотримується правил дорожнього руху, не вмикає гучно музику опівночі. Патріотизм — це спосіб життя, а не кольори картинки на заставці в соцмережах. Патріотизм, це підтримка і єднання.
Чи можемо ми такі речі пояснити дитині? Певною мірою. Але маємо розуміти, що виховання — це не таблиця множення, яка має початок і кінець, і яку можна вивчити напам’ять. Виховання — це постійний процес, який починається ще під час вагітності мами. А виховує дитину, у першу чергу, поведінка і спосіб життя дорослих.
Та попри все, ми, освітяни, маємо говорити з дітьми про патріотизм. Перше правило — жодного примусу і обов’язку. Змусити бути патріотом неможливо. Так само, як і прописати це в законі як обов’язок кожного громадянина.
Друге правило — видаляємо із «тема сьогоднішньої бесіди» слово «патріот» і всі його інтерпретації. Починаємо розмову про те, що таке нація, свобода, незалежність? Хто вони, українські чемпіони світу? Ким і чим прославляється Україна на весь світ? Чому така важлива Конституція України? Як працюють закони та чому їх потрібно дотримуватися?
Родина, батьки, політики, вчителі: усі дорослі виховують дітей або патріотами, або ні. І доносити це треба спочатку їм, дорослим.
…ПРО СПІЛКУВАННЯ З УЧНЯМИ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ
Чи вдавалося, перебуваючи на фронті, виходити на зв’язок зі своїми учнями, колегами? Про що були ці розмови?
Перший час зі школою був постійно на зв’язку, приймав певні управлінські рішення, навіть проводив співбесіду. Але згодом зрозумів: шкільні справи чудово йдуть і без мене, тому маю повністю приділити увагу військовій справі.
Щодо дітей і вчителів загалом — контактів надто не підтримував. Іноді діти писали в соцмережах. Та попри все кожну відпустку обов’язково приїжджав до школи. Частіше зв’язок тримав із батьками учнів, особливо з тими, чиї рідні були також на фронті. Ми і досі добре спілкуємося.
…ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ В ОКОПАХ
Чи важливо, якою мовою говорити, якщо ти на фронті?
Одразу зазначу — взагалі не важливо. Мені байдуже, якою мовою побратим скаже: «Все ок, ми вийшли, всі живі». Звісно, ми про це часто говоримо з хлопцями, дозволяємо собі гострі жарти в сторону тих, хто говорить російською. Але вони, російськомовні побратими, приймають такі жарти і погоджуються.
Але мені не байдуже, якою мовою говорять діти тих, хто на фронті (якщо говоримо саме про тих, хто на фронті). Ось тут я не маю жодних компромісів, навіть якщо йдеться про війну. Я взяв до рук зброю заради майбутнього своїх дітей і я не хочу, щоб вони також тримали автомат. Ми маємо вибороти свободу і незалежність зараз, а не передати війну у спадок своїм дітям, а це вже про мову.
Ось наше майбутнє: або твій син скаже російською «У нас два триста», або українською «Тато, я тобою пишаюся».
А щодо тих, хто маніпулює фразою «Он хлопці на фронті говорять російською»… Засуджувати чи не засуджувати мовне питання в окопах мають право тільки ті, хто в окопах.
У військових зброя нищить ворога, у цивільних — мова. Якщо ти далеко від фронту заявляєш, що мова не має значення — ти підняв білий прапор. Якщо ж ти підняв білий прапор — йди собі і забери своїх дітей.
…ПРО РІЗНОГО РОДУ «ФРОНТИ»
Усе дуже просто, як чорне на білому. Фронт — це зброя і кров. Наші співаки співають до крові? Чи може освітяни проводять урок до смерті? Чи може економісти повертаються увечері з роботи трьохсотими?
Не існує жодних інших фронтів. І мене це дратує, дуже дратує. Іноді навіть важко себе контролювати, коли бачу чи чую про якісь економічні фронти.
Для чого це взагалі? Щоб виправдати свою бездіяльність щодо війни? «Я сплачую податки» — говорить товариш. І він переконаний, що це його внесок у перемогу. Але ти просто працюєш, як і працював раніше. З тебе просто знімається податок із зарплати, як і знімався раніше. Де в цьому ланцюжку про підтримку фронту? І біда в тім, що такі люди щиро вірять, що вони теж герої. Можливо саме через це їм хочеться, аби то звучало «фронт»?
…ПРО БОЙОВИЙ ДОСВІД У РОБОТІ ЗІ ШКІЛЬНОЮ МОЛОДДЮ
Як використати бойовий досвід, щоб навчити учнів протистояти можливим загрозам у майбутньому?
У першу чергу, я б усіх навчив літати на дронах. Не просто літати, а щоб розуміли і знали, як це працює у комплексі.
Решта — за програмою предмета «Захист України». Але було б чудово, щоб цей предмет викладали ті, хто має бойовий досвід, це дуже важливо.
Принаймні після низки проведених занять із дітьми та після спілкування з їхніми вчителями з цього предмета я зрозумів, що «Захист України» залишиться звичайним предметом у розкладі, якщо його викладатимуть звичайні вчителі-предметники. Звісно, це не про те, що такі вчителі некомпетентні. Тут більше про досвід. Після проведених занять із дітьми вчителі самі підходять і кажуть: «Я й поняття не мав, що це працює ось так, а це — ось так».
І тут ми переходимо в площину сутності й сенсу. Це дуже важливий предмет. Він і підготує дітей, і навчить, але це точно не про теоретичні дані — це про те, щоб з учнями ділилися реальним досвідом.
Також цікаво:
Не на урок, а на фронт: учителі, що пішли воювати
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media