Яким буде навчання через 15 років? Trends Shaping Education — це звіт для освітян, який готують кожні три роки. Ідеться про висновки вчених у галузі стратегічного передбачення. Вони аналізують останні тенденції та прогнозують, у що це може вилитися згодом. Як школі готувати дітей до найкращих сценаріїв? І що може зробити освіта, щоби відвернути найгірші?
Небезпека з усіх боків?
Зміна клімату та необхідність запобігати майбутнім катастрофам потребує міжнародних спільних дій. Та країни, у тому числі члени Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСP), зайняті перерозподілом територій або втягнуті в іноземні конфлікти. Наслідками застосування зброї стають нові локальні екологічні катастрофи. Тож планета перетнула кілька кліматичних переломних точок, через що скрізь неврожай, економічні проблеми. Екстремальна погода є новою нормою. Стихійні лиха та війни призвели до серйозних пошкоджень інфраструктури, зокрема, енергетики. Отже, небезпека з усіх боків. Конкуренція за продовольство, воду та інші ресурси у рази примножує кількість збройних конфліктів та потоки біженців. Утім, чимало країн закривають двері перед мігрантами через ворожнечу. Шкода, вони могли б омолодити населення, адже утриманців похилого віку — стільки ж, скільки працездатного населення. Молодь гине під час збройних конфліктів, а дітей народжується значно менше, ніж у стабільні часи. Через війни населення стрімко старішає та потребує додаткової допомоги.
Видатки на освіту скорочені, адже бюджет орієнтовано на потреби оборони. Оскільки ера дешевої енергії закінчилася, рахунки за електроенергію виснажують ресурси шкіл. Школам складно знайти та утримати вчителів, адже зарплатний фонд скорочено. Доводиться шукати якісь соціальні бонуси, аби не брати малокваліфікованих людей та не допустити зниження якості.
Ні, це не сьогодення. Такі реалії, знайомі українцям у більшості моментів, фахівці вбачають можливими для країн ОЕСP через 15 років.
Навчити дітей виживати
За такого сценарію, у 2040 році дедалі більше учнів стикаються з економічними труднощами, голодом, проблемами зі здоров’ям, втратою домівок та речей через війни. Вони кидають школу, бо намагаються заробляти, або йдуть у кримінал. Деякі не хочуть вчитися, бо просто не можуть наздогнати шкільну програму після перерв під час боїв або стихійних лих.
Завдання школи: повертати учнів до класів, надавати їм хоча б мінімум знань та навичок, адаптувати дітей-мігрантів. Школи повсюдно вводять програми для тих, хто не розуміє державної мови. Також надають розширене безплатне харчування, медичні послуги, щоб допомогти дітям та мотивувати їх ходити до школи. Подекуди заклади освіти стають притулками для біженців. Заняття часто переходять у дистанційний режим через бої або вимкнення електрики. Діти навчаються воєнної справи, домедичної допомоги, правил безпеки. Важлива частина навчання: прищеплення стресостійкості, покращення психологічного стану, адже на плечі учнів лягає тягар того, що відбувається. Пріоритет надають точним наукам, IT та кібербезпеці, адже ці знання можна застосувати в оборонній промисловості.
Причини для песимізму
Імовірність сценарію не оцінюють, це найгірший перебіг подій. Але тенденції до цього є. Вторгнення росії в Україну в 2022 році спричинило першу великомасштабну міждержавну війну за 20 років. Також воно спричинило додаткові обмеження на постачання енергоресурсів, зокрема нафти та газу. За перші три роки 2020-х було стільки ж міждержавних конфліктів, скільки за все перше десятиліття 2000-х. Видавництво словників Merriam-Webster вибрало «поляризацію» словом року 2024 на основі кількості пошукових запитів і відповідності подіям. Тим часом співвідношення утриманців старшого віку до працездатного населення зменшилося з одного на сім осіб у 1960 році до одного на трьох у 2022 році. Зміна клімату вже формує спосіб нашого життя. Хвилі спеки, повені, лісові пожежі та інші екстремальні погодні явища стають дедалі частішими та серйознішими.
Такий самий сценарій, але без кліматичної катастрофи, може розвинутися в разі повільного загострення ситуації. Загалом цьогоріч презентували 12 варіантів майбутнього: від катастрофічного до перспективного (згадаємо лише найбільш радикальні). Але жоден з них не можна вважати однозначно бажаним. Ідеться не про ідеал, а про можливості.
А якщо навпаки?
Якщо ж суспільства підуть шляхом запобігання конфліктам та екологічній кризі, ситуація може розгорутися так.
Запроваджується так звана глокалізація (глобальна підтримка місцевих особливостей). Радикальні заходи зі скорочення викидів вуглецю та руйнування глобальної торговельної інфраструктури локалізували виробництво та споживання. Не лише країни, а й навіть регіональні громади окремо забезпечують себе продуктами, виробляють енергію та надають більшість послуг у межах пішої досяжності.
Загальнодержавне та міжнаціональне спілкування переважно віртуальне. Поїздки трапляються нечасто. Міжнародні онлайн-спільноти формуються навколо культурної, політичної та релігійної спорідненості.
Освіта працює на потреби регіону. Учні опановують сільське господарство, інженерні науки та інші необхідні для громади. Шкільна програма в кожному регіоні своя. Навчальні заклади пов’язані з громадськими хабами, які надають послуги з навчання, працевлаштування та інших державних послуг для дорослих. Вищі та професійно-технічні заклади теж обслуговують місцеві потреби, співпрацюючи в інтернеті, обмінюючись місцевими інноваціями та знаннями. Подекуди можуть страждати ті учні, чиї інтереси не збігаються із запропонованими варіантами. Утім, для них може бути доступне навчання за обміном.
ШІ лише для заможних?
Розвиток цифрових технологій та ШІ призвів до загострення соціальної нерівності. Одні люди все ще не в змозі придбати сучасні гаджети та отримати доступ до інтернету, тож не мають навіть шансу опанувати сучасну високооплачувану професію. Робочі місця в цифровому секторі розподілені нерівномірно, що збільшує розрив. Економічна нерівність і соціальна поляризація призводять до роздробленості суспільств. Деякі молоді люди вирішують жити в комунах, розчаровані своїми перспективами. До 30 років більшість молоді живе з батьками, адже оренда їм не до снаги, як і власек авто. Рівень бідності високий, багато хто має часткову зайнятість або безробітний. Це віддаляє створення родин, народження дітей. Дадалі більше пар обирають жити для себе й не мати нащадків. Лише ті, хто працює у сфері послуг, мають стабільну роботу.
Найкраща ситуція у тих, хто працює з розумними машинами. Технології підвищують продуктивність і знижують витрати в деяких регіонах. Тож певні країни, які зробили ставку на ШІ, певні групи населення живуть значно комфортніше, ніж у 2025.
Великі корпорації створюють приватні школи, які видають документи про освіту так само, як державні. Виховують школярів на основі власних потреб. Вибір школи залежить від фінансових можливостей. ШІ забезпечує персональне навчання, а також автоматизує адміністративні завдання педагогів. Це дає змогу найкращим вчителям у найкращих школах зосередитися на розвитку творчих здібностей, комунікації, соціалізації та розвитку почуття значущості учнів. Дітей навчають займатися тим, на що не здатен ШІ: розвязувати проблеми, креативити. На жаль, у бідних країнах у школах усе ще працюють за дідівськими методами, тож випускиники не готові конкурувати на ринку праці.
Звідки така версія?
Нині, у 2025, інфляція по-різному впливає на соціальні групи. У людей з низькими доходами рівень життя покращується значно повільніше, ніж у людей з високими доходами. У середньому по країнах ОЕСР половина молодих людей віком 20–29 років живуть із батьками. За останні 20 років майже в усіх країнах показник значно виріс (наприклад, в Ірландії — з 57 до 75%). В Італії, Греції, Іспанії лише одна особа з п’яти починає самостійне життя до 30 років.
Хоча кількість абонентів фіксованого широкосмугового зв’язку на 100 жителів у всьому світі зросла з 4 у 2005 році до 18 у 2021, у більшості країн усе ще є школярі, які не мають доступу до інтернету ані вдома, ані в класах. У середньому по країнах кожна третя людина від 16 до 74 рокі завантажувала власноруч створений контент протягом останніх трьох місяців.
Здавалося б, цю проблему можна розв’язати, якщо держави спрямують кошти з бюджетів на сучасне оснащення шкіл, якщо кожному вчителю та учню роздадуть хоча б на час навчання планшети чи ноутбуки. Та цей варіант має нові виклики…
Цифрові виклики: тотальна дистанційка
Отже, 2040 рік: завдяки прогресу в цифрових технологіях, ШІ та робототехніці 86% робіт виконується або автоматизовано, або віддалено. Це узгоджується з бажанням людей щодо гнучкості та автономії, а також з бажанням роботодавців скоротити витрати. Ті нечисленні фахівці, хто працює на роботах, що вимагають фізичної присутності (наприклад, охорона здоров’я, ресторанний чи готельний бізнес), є частиною окремого соціального класу. Їх посади вважаються престижними та приносять гарний дохід. Та найбільше цінуються творчі професії, де створюють унікальні речі або твори мистецтва під замовлення.
Через тотальну автоматизацію у людей багато вільного часу. Одні працюють 2–3 дні на тиждень, інші — кілька годин на день. Роботи змінюють часто, фактично люди працюють над проєктами, а потім команди змінюються. Для більшості робота більше не є основним компонентом ідентичності. Мало для кого є важливим, що він — водій, айтівець або вчитель. Люди шукають самореалізацію в мистецтві та спорті, змаганнях з онлайн-ігр. Майже кожен намагається зняти фільм, музичний чи танцювальний виступ, але тих, хто стає зірками, одиниці. До того ж інфлюенсери часом пропагують нереалістичний спосіб життя, поширюють фейки, впливають на психічне здоров’я та піддають молодих людей фінансовим ризикам.
Гувернер кращий за робота
Оскільки люди звикли до віддаленої діяльності, школи також є виключно дистанційним. Навички прищеплюють через досвід у віртуальній та доданій реальності. Це скоротило розходи в освіті на утримання будівель школи, автобусів, електрику, оплалення тощо. Утім, зростає споживання енергії для підтримки цифрової сфери. Дорослі відстежують навчання та поведінку дітей за допомогою соцмереж та роботів-компаньйонів. Чимало приладів, які носять люди, надають показники здоров’я та підтримують безпеку, але є ризик перехоплення даних, втрати конфіденційності. Діти спілкуються з голосовими помічниками значно раніше, ніж зможуть читати чи писати.
Учні приєднуються до віртуальних спільнот. Учителі виступають в ролі онлайн-гідів, тому їх потрібно менше, і поширеним є співвідношення 1:85. Цифрова грамотність — основа навчання. Іноземні мови не вивчають, адже перекладачі ШІ взяли на себе комунікацію. У дітях підтримують дух змагання, навчають етики інтернет-комунікації, медіаграмотності, намагаються впоратися з відчуттям самотності та відчуженості в дітей. Ті родини, які мають високий дохід, наймають гувернерів та репетиторів, бо цінують живу присутність наставника.
Біотехнології навколо?
Удосконалення технології редагування генів та компанії, що виробляють синтетичні біологічні продукти, стимульовані ШІ, зробили біотехнологічну революцію. Людство більше не залежить від того, чи був врожайним рік. Продовольча проблема розв’язана. Персоналізована генна терапія та ліки уповільнюють старіння та подовжують тривалість життя. Це змінює склад родин: діти мають прабабусь, прадідусів. Здорові старші родичі допомогають з дітьми, полегшуючи повсякденне життя як учнів, так і вчителів. Більшість людей працює довше, ніж колись, пенсійний вік посунувся подекуди до 80 років. Відповідно, у школах немає проблем зі штатом, адже більшість вчителів прагнуть працювати довше. Економічний бум біотехнологічної революції вивільняє ресурси, дозволяючи урядам приділяти першочергову увагу психічному здоров’ю. Адже це основна проблема, яку біотехнології не можуть розв’язати. Депресія, харчові розлади, компютерна залежність — на першому плані.
Аби протистояти гаджетовій залежності, у школах обмежено їх використання. Чимало робиться, щоб учні єдналися з природою, мали фізичну активність на свіжому повітрі. У всіх школах чимало видів спортивних розваг, заняття йогою, уроки просто неба, перерви на дворі. Є окремі предмети зі збереження здоров’я, психологічної безпеки. Загалом підвищена увага приділяється біології, медицині, хіміїї та іншим предметам, які необхідні майбутнім біотехнологам. Учні навіть у міських школах працюють у пришкільних теплицях, на ділянках землі.
Оскільки технології охорони здоров’я коштують дорого, школи в деяких регіонах стикаються зі зростаючою нерівністю в добробуті. Елітні школи виділяються не більшою кількістю предметів, поглибеним навчанням, вимогами, а психологічним комфортом. В учнів є індивідуальні сеанси з психотерапевтами, оздоровчі процедури, навіть дизайн класів узгоджено з батьками. Класи влаштовують мандрівки в інші країни, аби ознайомитися з біорізноманіттям.
Що вже зараз?
Психічне здоров’я вже стало головною проблемою у сфері здоров’я, згідно з опитуванням, проведеним улітку 2024 року, яке охопило понад 23,5 тис. осіб з 31 країни. У 2018 та 2019 людей хвилювали онкологічні хвороби, з 2020 по 2022 — коронавірус, а у 2023 та 2024 — психічні розлади.
Цифрові залежності зростають у всьому світі. Цікаво, що кількість фанатичних геймерів майже не зростає. А кількість залежних від соціальних медіа зростає хоча й регулярно, але не дуже стрімко. А ось залежність від смартфонів швидко поширюється.
Дітей народжується менше, а вік їхніх батьків стає дедалі більшим. У 1990 році на кожну жінку припадало в середньому дві дитини, а перший малюк з’являвся в неї в 27,5 років. У 2022 маємо 31 рік для початку материнства та лише три дитини на дві жінки. Водночас дедалі більше людей звертаються до медиків задля лікування безпліддя. Ці та чимало інших факторів можуть призвести до того, що людство зосередиться на розвитку медицини.
Різні сценарії майбутнього вчені прораховують не лише для того, щоб подивитися, що може статися зі школами завтра. Також вони дають матеріал для роздумів, до чого має готувати школа вже сьогодні, що можна зробити, щоби відвернути найгірші сценарії та наблизити найкращі моменти.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media