Чи знайомі вам історії, коли дівчинка зростала в сім'ї алкоголіка, а потім сама вийшла заміж за алкоголіка? Або коли мама і бабуся виховували дітей самостійно, і жінка, яка виросла в цій сім'ї, розлучається після народження дитини і виховує дитину сама? І адже подібні випадки не мають якихось раціональних пояснень. Найменше на світі дочка алкоголіка хотіла б такого повторення у своїй родині, а дівчинка, яка виросла в неповній сім'ї, не хотіла б такого для своїх дітей. Однак це відбувається, інформує Ukr.Media.
Складається враження, що дівчинка, яка стала дорослою, точно повторює мамину долю. Як так виходить? Це карма, прокляття чи вона розплачується за гріхи матері? У психології це пояснюється наявністю сімейного сценарію. Ось про це і розповідаємо детальніше.
Сімейний сценарій… Красиво звучить, чи не так? Створюється враження, що це щось зумовлене, те, чому потрібно слідувати і неможливо змінити. Насправді під цим поняттям приховуються певні правила, вірування, установки, патерни поведінки, стереотипи взаємодії, очікування від кожного члена сім'ї, які передаються з покоління в покоління.
Важлива характеристика будь-якого сценарію — його неусвідомленість. Але повторювані стереотипи поведінки в сімейній системі можна відстежити на генограмі. Це схема, що включає всіх членів сім'ї, їхніх предків і нащадків, а також основні особливості життя кожного.
Як у наведеному вище прикладі, на такій схемі можна наочно побачити, що бабуся жила без чоловіка, мати живе без чоловіка і дочка теж. Це щось спільне у всіх цих жінок. Якщо почати розбиратися, то можна виявити, що це не злий рок, а певна поведінка жінок у цій сім'ї, яка призводить до того, що вони залишаються самі. Дівчинка навчилася цього у мами, а та у своєї мами. Ось вам і сімейний сценарій у дії.
Виходить, що сценарій — це певний шаблон життя нашої сім'ї, якому ми несвідомо слідуємо.
Як ще можна успадкувати мамину долю?
Коли ми дорослішаємо, то проходимо природний процес відокремлення від мами (сепарацію). При цьому виникає тривога відокремлення — страх втратити значимий об'єкт, від якого ми залежимо. Тоді щоб впоратися з цими неприємними переживаннями, ми обираємо бути схожою на матір. На кшталт: «Я схожа на матір, я така ж, як вона, отже, я нікого не втрачу, все добре». При цьому переймаємо ми не лише хороші та позитивні якості й способи справлятися, але й погані, неефективні та неадекватні. Таким чином, несвідомо повторюємо материнську долю.
Є ще дещо. Це родова лояльність. Її можна пояснити як вірність і прихильність до чогось або когось. Вона необхідна нам, щоб відчувати себе частиною свого роду, бути прийнятими ними. Для цього ми прагнемо бути схожими на членів нашого роду, поділяти їхні цінності. Часто в цьому випадку ми діємо зі страху бути відкинутими.
Якщо всередині нас дуже сильний страх відкидання матір'ю, то ми навіть можемо відмовитися від своєї долі, обираючи мамину: «Мамо, я буду жити, як ти, я тебе не зраджу!». Жити з алкоголіком або виховувати дітей самій — означає любити маму і не зрадити її. Так проявляється родова лояльність.
І в першому, і в другому випадку ми несвідомо переймаємо якості матері і прагнемо повторити її долю.
Що ж робити?
І наостанок пара слів про те, чи можна вийти зі сценарію. Відповідь так, можна. Ніколи не пізно обрати себе і свою долю. Для цього потрібно стати більш усвідомленою людиною і взяти на себе відповідальність за своє життя. Тоді ми самі зможемо обирати правила, які нам підходять, і стосунки, в яких буде добре.
Але найважливіший і перший крок — це зрозуміти, що ви перебуваєте всередині сценарію і захотіти з нього вийти.
Важливо розуміти, що це не є єдиними можливими причинами, і життя набагато складніше. На життєвий шлях людини впливає безліч факторів (соціальне середовище, індивідуальні риси характеру, особистий вибір, зовнішні обставини тощо). Але сімейні патерни, успадковані через несвідомі механізми є значним фактором впливу.
Джерело: ukr.media