«Азов» планує активно супроводжувати реформу предмета «Захист України» та підтримувати підготовку вчителів Реформа «Захисту України»: роль 12-ої бригади «Азов» та держави Що ж було не так?
- 41% шкіл не мали базового оснащення для предмета: ні тирів, ні зброї, ні навіть манекенів для відпрацювання домедичної допомоги.
- Уроки вели вчителі, яких довантажили годинами (наприклад, учитель фізкультури чи праці).
- Програма включала 8 годин стройової підготовки та вивчення військових статутів – замість практичних знань.
- Для хлопців і дівчат діяли різні програми, що вже саме по собі було архаїчно.
Що змінюється?
Сьогодні «Захист України» – це про підготовку громадян, які розуміють, як діяти в небезпеці, допомогти ближньому, як правильно користуватись дронами і працювати в команді, орієнтуватися на місцевості і не загубити себе в інформаційній війні. Як протидіяти ворожому ІПСО, які існують сучасні військові технології та як літати на FPV-дронах. Це все частина нової програми.
Оновлену програму створювали військові, зокрема фахівці 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ, а також інші військові і громадські організації. Пріоритет – практичні навички: тактична медицина, робота з БПЛА, основи тактики, цивільна оборона. Те, що справді може знадобитись у реальному житті.
І ціннісний блок, бо мало знати, як стріляти. Важливо, щоб учні бачили: є союзники, є вороги, і є цінності, за які варто боротися.
Як тепер виглядає викладання?
В Україні вже створено 963 осередки «Захисту України» – це спеціальні навчальні простори, де школярі зазвичай один день на місяць вчаться не за партами, а в дії: тренуються, відпрацьовують, моделюють ситуації.
Уряд виділив 1,6 мільярда гривень на облаштування цих просторів. Тобто з’явились макети зброї, екіпірування, тренажери для медичної допомоги, електронні тири і багато іншого.
Важливо, що було передбачено залучення вчителів до складання переліку на придбання обладнання. Тобто в більшості випадків учитель вплинув на те, з чим йому доведеться працювати.
А головне – з’явився сенс. Предмет більше не виглядає формальністю в розкладі. Він перетворюється на простір для глибшого запитання: що означає бути готовим і що означає бути відповідальним громадянином під час війни?
Чому «Азов» долучився до реформи?
«Азов» – підрозділ Сил оборони України, який як ніхто розуміє потребу в сучасному підході до освіти загалом і до її мілітарної складової зокрема. Адже майбутнє України – за сильною, освіченою нацією. Саме тому бригада одразу підтримала ініціативу оновлення курсу «Захист України», розуміючи: ця реформа сприятиме зміцненню держави в довгостроковій перспективі.
Застарілі методики – з муштрою, зубрінням статутів і формальною перевіркою знань – не лише не працювали, а й часто шкодили формуванню адекватного уявлення про мілітарну культуру. Новий курс вимагає принципово іншого мислення: оновлена програма повинна відображати реалії сучасності, логіку роботи військових підрозділів та технологічні зміни, які ми щодня бачимо.
Однією з форм участі «Азову» стало проведення тренінгів і вишколів для вчителів, які викладають оновлений предмет. Це дало можливість передати педагогам не абстрактні інструкції, а реальні практики, засновані на бойовому досвіді одного з найбільш боєздатних військових підрозділів України. Кілька тижнів тому в Рівному азовці провели насичений вишкіл для майбутніх супервізорів «Захисту України».
«Азов» беззаперечно підтримав зміщення акцентів із формалістики на практику: відтепер основний фокус – на тактичній медицині, орієнтуванні, командній роботі, основах тактики та розумінні сучасних загроз.
Окрему роль у курсі відіграє робота з безпілотниками, зокрема FPV-дронами. Очевидно, що ці технології залишаться з нами і в повоєнному житті – у безпеці, пошуково-рятувальних операціях, логістиці й не тільки. Велика частина знань, які тепер отримують школярі, має прикладне значення і в мирному житті – від навичок домедичної допомоги до вміння орієнтуватись у просторі.
Для «Азову» участь у реформі – це не лише про підтримку змісту. Це про цінності. Бо в умовах повномасштабної війни проти України саме освіта може стати точкою сили і точкою спротиву.
Чого вдалось досягнути за рік?
Найбільшим досягненням реформи стало те, що за цей рік сформувалась жива мережа людей, які вірять у сенс змін. Це вчителі, ветерани, директори закладів освіти й освітні управлінці, тренери – всі, хто щодня на місцях втілює ідеї нового підходу, долаючи спротив, інерцію, брак ресурсів. Вони не чекають вказівок згори. Вони вже впроваджують зміни.
Прихильників реформи стає все більше. Спливає в памʼяті розмова з одним із учителів. На початку він був одним із найгучніших критиків: усе піддавав сумніву, бачив лише проблеми. Але рік роботи з новим форматом – і ми вже говорили зовсім інакше. Він чесно зізнався: змінюватися складно, але той шлях, який пройдено – справді важливий. І те, що відбувається із «Захистом України», він назвав однією з найзмістовніших реформ у шкільній освіті. Бо ми не просто оновлюємо предмет. Ми формуємо спільноту відповідальних громадян.
Моніторингові візити
Щоб реформа «Захисту України» не залишалась лише на папері, протягом весни команда, яка опікується оновленням предмета, спільно з 12-ю бригадою спеціального призначення «Азов» НГУ здійснила моніторингові візити до понад 50 осередків у 12 областях України.
Це не були перевірки. Ми свідомо відмовились від інспекційної логіки. Моніторинг став інструментом довіри – поїздкою до вчителів, які щодня втілюють зміни на місцях. Ми приїжджали, щоб почути, побачити, зрозуміти і зробити реформу ще кращою. Більшість осередків працюють у новому тренінговому форматі, із мінімумом теорії й акцентом на практику. Учителі-ентузіасти адаптують викладання під реальні умови, експериментують з форматами, зосереджуються на викладаннях окремих модулів, будують горизонтальні зв’язки в громаді, запрошують військових, волонтерів та ДСНС.
Моніторинг також допоміг виявити й системні бар’єри. Кожен з візитів став підставою для управлінських рішень. Деякі проблеми вже перекладено на дії – спільно з Міністерством ветеранів та Міністерством оборони.
Поїздки до осередків по всій країні чітко продемонстрували: роль місцевого самоврядування у впровадженні реформи є однією з ключових. Контраст між закладами освіти в різних регіонах подекуди вражає. Це особливо проявилось у реалізації пілотного запуску осередків: при фактично однакових стартових умовах ми побачили діаметрально протилежні результати.
В одних громадах осередки були бездоганно організовані: вчасно закуплене обладнання, якісні ремонти, підібрані вмотивовані вчителі. В інших – лише планують почати закупівлі й підготовку приміщень, сподіваючись встигнути до нового навчального року розпочати роботу «по-новому».
У чому причина? Найперше – у відмінностях у роботі місцевої влади й у ставленні керівництва громад до освіти загалом. Саме від рішень, пріоритетів і взаємодії з освітянами на місцях залежить, чи перетворюється державна політика на реальність.
Результати моніторингу дають підстави для стриманого оптимізму. Проте є й прикрі випадки, коли ініціативу фактично саботують, попри те, що на неї вже виділено значні державні кошти.
Окремою проблемою є якість і ціна елементів матеріального забезпечення. Наприклад, масогабаритні макети зброї коштують дорого, але не завжди відповідають технічним вимогам. Потреба в ММГ (макетах масогабаритних) залишається значною, і одним із рішень може стати механізм передачі зброї після деактивації.
Ще один виклик – якість підготовки вчителів, яка суттєво відрізняється між регіонами. А тому критично важливо забезпечити системне підвищення кваліфікації та оновлення знань.
Не менш важливо передбачити сталу фінансову підтримку матеріальної бази. Адже практичне навчання вимагає постійних витрат: на витратні матеріали, обслуговування та ремонт обладнання.
Що кажуть військові про реформу?
Загалом реформа запізнилась мінімум на 10 років і є критично важливим елементом формування системи національного спротиву. Осучаснення навчальної програми, фінансування закупівель матеріальної бази, прибирання елементів безглуздої муштри, яка лишилась «совецьким» спадком, старт залучення молодих вчителів, які мислять відповідно до вимог сучасності – усе це надихає.
Критично важливо, щоб це питання і надалі залишалось у фокусі уваги держави і суспільства, допоки не буде побудована система, яка відповідатиме сучасним викликам у частині оборони нашої держави, захисту існування української нації. Школа точно є фундаментальним елементом цієї системи, її базисом.
Які наступні кроки?
Оновлення предмета «Захист України» лише набирає обертів. Попереду – ключові етапи, які дозволять закріпити досягнуте й розширити охоплення:
- Запуск роботи супервізорів.
У кожній області розпочнуть роботу супервізори – учителі, які пройшли спеціальне навчання і тепер підтримуватимуть своїх колег на місцях. Навчання 80 супервізорів уже завершено. Супервізія – це професійна підтримка, що допомагає вчителям рефлексувати, розвивати навички, впроваджувати нові методики та долати емоційне вигорання. Це перша в Україні мережа супервізійної допомоги саме для предмета «Захист України».
- Продовження навчання вчителів.
Інститути післядипломної освіти продовжуватимуть навчання як для тих, хто щойно доєднався до курсу, так і для вчителів, які вже рік працюють в осередках. На підготовку педагогів держава виділила 100 млн грн, аби кожна область могла забезпечити якісне навчання на належному рівні. З акцентом на практику, сучасні методики та викладання через досвід.
- Розширення мережі осередків.
Стратегічна ціль держави – до 2027 року 100% охоплення учнів старшої школи викладанням в осередках. Поки ця цифра трошки більша за 60%. Це означає: ще є над чим працювати.
Бригада «Азов» і надалі планує активно супроводжувати реформування підходів до викладання предмету «Захист України» та підтримувати процеси підготовки вчителів. Найбільш активні осередки можуть розраховувати на системну підтримку інструкторів підрозділу (вишколи, навчально-тренувальні збори). У планах – подальше проведення вишкільних заходів для і для вчителів предмету.
Реформа «Захисту України» – не про закупівлю гвинтівок для школи. Це про здатність суспільства захищати себе. Про те, як державні інституції вчаться слухати військо, а військо – говорити з освітянами.
І саме ця співпраця дає нам шанс: не втратити ще одне покоління на застарілих підходах, а виховати свідомих, підготовлених, людяних громадян.
Бо перемога – це завжди про спільну відповідальність. І про те, щоб вміти бути разом і боротись за спільні ідеї.
, Анна Коваленко, співавторка модельної програми «Захист України».
Источник: osvita.ua