Як правильно сказати “калітка” / Ілюстративне фото Unsplash
Спілкуючись суржиком, українці часом послуговуються словами, непритаманними рідній мові. Нерідко це призводить до непорозумінь, адже вони мають зовсім інше значення. І хоча в побуті зайти через “калітку” – цілком звична справа, це не скасовує потреби поглиблювати свої знання української мови та дбати про її чистоту.
У матеріалі 24 Каналу будемо з’ясовувати, як коректно назвати прохід у паркані, і чому “калітка” не найвдаліше для цього слово.
Звідки взялося слово “калітка” і що воно означає?
У повсякденному мовленні іноді можна почути “калітка” чи “калитка” для позначення невеликих дверей у паркані або входу на подвір’я. Проте в такому значенні це слово є запозиченням із російської мовної традиції.
Варто зауважити, що в українській мові слово “калитка” також присутнє, однак означає воно зовсім інше. Тому використовувати його як назву маленьких дверей у паркані в українській мові некоректно.
Так, словники фіксують таке значення слова “калитка”:
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
- торбинка для грошей; гаманець;
- торбинка для тютюну, яку затягують шнурком; кисет.
Як правильно назвати вхід на подвір’я?
Коли йдеться про невеликі вхідні дверцята в огорожі чи воротах, слід говорити й писати “хвіртка”. Про це розповідав, зокрема, мовознавець Олександр Авраменко. Називати такі дверцята іншими словами, схожими за звучанням, неправильно, адже вони можуть мати зовсім інше значення.
Приклад вживання слова “хвіртка” знаходимо в легендарному творі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. “Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, засунула й повела в свою хатину”.
До речі, конструкція самої хвіртки зазвичай проста за побудовою, має засуви, клямки чи гачки замість складних замків. Іноді кажуть “ворітця”, а також “дверцята”.
Які слова варто взяти на озброєння, говорячи про подвір’я?
Подекуди доріжки біля будинків чи навіть просто на шляхах засипані дрібним камінням. В українській мові будівельний матеріал, який російською називають “щебьонка”, правильно називати “щебінь”.
Це слово має праслов’янське походження та використовується для позначення подрібненого каменю. Щебінь широко застосовують у будівництві, зокрема під час облаштування доріг, фундаментів та інших конструкцій.
Варто також нагадати й про чарівні оксамитові квіти, які ростуть на подвір’ях. Дехто може помилково називати їх “бархатці”, проте українською їхня назва значно милозвучніша.