Чому їх називають – “синенькі” / Мagnific. Ілюстративне фото
Чому багато українців називають баклажани “синенькими”? Адже переважна більшість цих плодів має фіолетовий, майже чорний колір, а не синій. До того ж, слово “баклажан” звучить зовсім інакше.
Які найменування баклажана існують в українській мові, звідки вони походять та чому колись “баклажанами” могли іменувати навіть помідори, ми розповідаємо з посиланням на “Горох”.
Звідки походить назва – “баклажан”?
Існують овочі, назви яких не потребують додаткових пояснень, хоча дехто може вважати її русизмом. Баклажан – саме з таких.
Слово “баклажан” є запозиченим. До української мови воно потрапило через турецьке слово “patlıcan”, яке, своєю чергою, пов’язують з перським “bādinǰān”. Ця назва пройшла тривалий шлях різними мовами, перш ніж утвердитися в українській. У південних діалектах України також зафіксовано варіант “бадіжан”.
Отже, “баклажан” – це давня запозичена назва. Вона закріпилася завдяки купцям з арабських чи османських країн, які привезли цей плід до Криму та Одеси.
Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати Чому їх називають – “синенькі”?
Найбільш уживаною літературною назвою на сьогодні є “баклажан”. Проте існують і регіональні варіанти. А в повсякденному мовленні можна почути й інші найменування.
Якщо опинитися на півдні України або просто завітати на кухню до старшого покоління, замість “баклажанів” можна почути: “синенькі” або “сині”.
Чому саме “синенькі”, якщо більшість баклажанів фіолетові? Щодо походження цієї назви, існує дві версії.
-
У народному мовленні цей відтінок часто сприймався як синій, або, можливо, плоди не мали такого насиченого кольору, звідси й назва – “синенькі”. Тобто це звичайна народна назва, що походить від зовнішньої ознаки – кольору.
-
За іншою версією, ця назва пов’язана з географією. До Одеси баклажани потрапили з Китаю. У цьому місті проживало чимало євреїв, які одразу оцінили цей овоч. А на івриті Китай називають – Сін, звідси й походить назва овоча з цієї країни: сін → сін-сін → сінєнькі → синенькі.
Жодна з цих версій не має 100% підтвердження і залишається на рівні “міських легенд”, хоча кожна має своїх прихильників.
Цікаво! Баклажани походять з тропіків Індії. Їх почали вживати в їжу лише у ХІХ столітті, оскільки не знали, як позбутися гіркуватого присмаку, зумовленого речовиною соланін.
Отже, усі ці назви є правомірними і не є помилкою:
-
сині;
-
синенькі;
-
баклажани;
-
бадіжани.
Чи завжди баклажан називали баклажаном?
Ось тут починається найцікавіше.
У старій українській мові слово “баклажан” могло означати не лише те, що ми сьогодні називаємо баклажаном. Академічний “Словник української мови” фіксує рідковживане значення – “помідор”. Саме тому в творах Івана Нечуя-Левицького ми знаходимо:
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів,
– з твору “Чортяча спокуса”.
Тут ідеться саме про помідори, на що вказує їхній червоний колір та контекст твору “Чортяча спокуса”.
Інший письменник, Іван Микитенко, також вживає це слово в подібному значенні: “На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять”.
Хоча це значення словники також подають як таке, що рідко вживається.
Етнографічні записи з півдня України свідчать про випадки, коли помідори називали “баклажанами”, а власне баклажани – “синенькими”.
Отже, мовна історія овочів може бути не менш захопливою, ніж історія самих овочів.
Рецепт з баклажанами: дивіться відео
То як правильно називати?
У нейтральному літературному мовленні та як ботанічна назва найкраще використовувати слово “баклажан”.
Проте “синенькі” не слід автоматично вважати помилкою. Це народна, розмовна назва, поширена в українській мові та зафіксована в лінгвістичних дослідженнях.
Тому на ринку цілком можна почути: “Дайте кілограм синеньких”. А в рецепті, кулінарній статті чи офіційному тексті природніше буде написати: “Додайте баклажани”.
“Баклажан” і “синенький” – це не протиставлення, між якими потрібно обирати правильне й неправильне.
Найпоширеніші в Україні сорти мають темно-фіолетове, синювато-фіолетове або майже чорне забарвлення. Однак існують також сорти білого, лавандового та смугастого кольорів. За формою вони бувають довгі, дугоподібні, круглі, яйцеподібні.
І ще один цікавий факт: з точки зору ботаніки, те, що ми звично називаємо овочем, насправді є ягодою. Але це вже зовсім інша мовно-ботанічна історія.