Рейв асоціюється з вечіркою: натовп, піт, танці під електронну музику. Але що як замість цього всі присутні дістануть книжки й зануряться в читання?
У Мистецькому Арсеналі читацький рейв відбувається на пуфах поруч із виставкою, у Hinaus півтори години читають під ембієнт-сет, а у книгарні-кав’ярні «Закапелок» – під джаз, із кавою та вушними затичками для тих, кому потрібна повна тиша.
Що спільного між читанням і клубною культурою та що в книжковому рейві, власне, є «рейвом»? The Village Україна дізналося, навіщо люди збираються разом, щоб потім читати наодинці.
Hinaus
У Hinaus слово «рейв» пояснюють «єднанням»: «Рейв завжди передбачає колективний досвід: багато людей збираються в одному місці з одним наміром і певний час проживають щось разом. Водночас досвід кожного залишається особистим», – каже креативна директорка Світлана Левченко.
У книжковому рейві працює той самий принцип: є музика, спільний простір, багато людей і занурення, тільки замість танців – власний текст. Тому «рейв» тут одночасно й метафора, і перенесення певної механіки клубної культури на читання.
Саме поєднання усамітнення, яке зазвичай асоціюється з книжкою, і колективності, яку передбачає рейв, у Hinaus вважають парадоксальним.
На перший рейв прийшло понад 60 людей, на другому в якийсь момент одночасно читали близько 120 учасників, а на третьому – близько 80. З’явилися й постійні відвідувачі: хтось приходить знову, а хтось знайомиться на рейві й наступного разу приводить друзів.
Спочатку в Hinaus планували годину спільного читання, але вже на першій події учасники не хотіли зупинятися. Тому обрали тривалість півтори години. Увесь цей час діджей Wieloroman грає ембієнт, а після читання починається after-rave: учасники діляться прочитаним, думками та рядками, які їх зачепили.
На одному з рейвів учасники провели експеримент: усі відкрили книжки на 23-й сторінці, знайшли п’ятий рядок і вибрали по одному слову. З цих слів склали своєрідний колективний код. У Hinaus жартують, що отримали важливе повідомлення – «а можливо, просто розбудили Зимового солдата».
У Hinaus пов’язують популярність книжкових рейвів із неспинним потоком інформації, що зазвичай заважає людині зосередитися на одному тексті. Півтори години читання в такому середовищі стають практикою концентрації – водночас кожен може залишатися у власному світі: «100 людей можуть сидіти поруч і перебувати в 100 різних світах».
Наразі книжкові рейви в Hinaus влаштовують що два тижні. Але там не хочуть назавжди фіксувати подію в одній формулі, а планують змінювати формат разом із людьми, які приходять читати. Наступний крок – рейв 30 вересня в бібліотеці КПІ, що відбудеться у Всеукраїнський день бібліотек. Простір може вмістити до 5000 осіб, а сам рейв планують зробити на цілий день.
«Закапелок»
Книжкові рейви в «Закапелку» запустили після того, як засновниця Наталя Паромська побачила цей формат у соцмережах. Не потрібно читати якусь певну книжку, готуватися до її обговорення чи навіть залишатися до кінця. Рейви відбуваються щоп’ятниці із 18:30 до 21:00, а доєднатися можна в будь-який момент – і так само піти, коли зручно. Майже єдине правило – не заважати іншим. Хтось приходить із друзями й тихо спілкується, а хтось приділяє цей час собі та книжці.
У «Закапелку» кажуть, що книжковий рейв «запозичив формат, масовість та атмосферу класичної вечірки, але переніс її у світ літератури». Раніше тут умикали ембієнт, а тепер – джаз. А для тих, кому звуки заважають, видають беруші.
Знімків з таких рейвів немає: у «Закапелку» не фотографують книжкові рейви, щоб не заважати учасникам зосереджуватися на читанні й не створювати дискомфорт. Це наче як на реальному рейві – щоб бути «тут і зараз» у safe space.
Від початку рейви були безплатними – книгарня хотіла насамперед створити спільноту. Згодом участь зробили платною, додавши welcome pack: закладки, стікери, книжковий трекер, антистрес-камінці й інші речі, які допомагають зробити читання окремим досвідом.
Відвідувачі переважно приходять зі своїми книжками. У «Закапелку» думали над тим, щоб робити тематичні рейви – фентезі, роментезі чи детективні, – але від ідеї відмовилися, щоб не забирати в людей свободи вибору.
Одна з постійних учасниць книжкових рейвів у «Закапелку», яка працює редакторкою, розповідає, що через роботу постійно мусить читати те, що їй не подобається. Тому рейв для неї – можливість дві години читати те, що вона сама хоче. У книгарні кажуть, що для багатьох це час, коли можна нарешті прочитати книжки, придбані на фестивалях і в книгарнях.
Цю можливість тут сприймають і як «акт спротиву». На думку команди, людям потрібен «простір спокою й паузи», щоб відновитися й надалі мати сили брати участь у культурному, громадському та політичному житті. Тому «Закапелок» хоче бути для мешканців Подолу місцем, де не потрібно «гратися в успішний успіх» – можна просто прийти й бути, вважають у книгарні-кав’ярні.
Команда планує розвивати формат – шукати нові варіанти проведення, залучати модераторів. Також у «Закапелку» кажуть, що мріють заколабитися з якимось фестивалем, щоб популяризувати читання: «Тому що одна справа – говорити про популяризацію читання, а інша річ – знаходити можливості й дійсно доєднуватися до цієї культури».
Мистецький Арсенал
У Мистецькому Арсеналі читацький рейв виник імпульсивно. Ідею підгледіли у книгарні-кав’ярні «Закапелок». На відміну від книжкового клубу, тут не потрібно обирати спільну книжку й готуватися до її обговорення – кожен приходить зі своїм текстом.
Перший читацький рейв в Арсеналі провели у вхідній зоні, де розташований куточок читання. Учасникам запропонували годину спільного читання під фонову музику без слів. Її спеціально підбирали так, щоб вона не заважала читанню й водночас відділяла куточок від шуму виставкового простору. Щоправда, музика сподобалася не всім: дехто з учасників читав, наприклад, трилер і вважав, що плавний джаз не зовсім поєднується з атмосферою книжки.
Після читання учасникам запропонували поговорити. Для цього підготували фасилітаційні картки із запитаннями про читацькі звички, вибір книжок і сам досвід рейву. Частину запитань пов’язали з виставкою: чи поєднується атмосфера книжки з якоюсь роботою в експозиції.
Водночас організаторка рейву Анна не була впевнена, що відвідувачі захочуть спілкуватися після читання. Але, за її словами, достатньо було комусь одному почати розповідати про свою книжку – і виникала «дуже приємна й затишна атмосфера».
Для Арсеналу одна з головних переваг такого формату – можливість зосередитися на книжці. Удома читанню можуть завадити повідомлення, телефон, робота, діти чи інші домашні справи. У кав’ярні – розмови сусідніх компаній, а в парку – зовнішній шум або повітряна тривога. На читацькому рейві натомість виникає «колективна відповідальність»: усі навколо прийшли читати, тому ти не починаєш ні з ким розмову й не вмикаєш рилзи зі звуком.
Після читання можна обмінятися книжками й рекомендаціями або просто познайомитися з іншими учасниками. Для Арсеналу це спосіб створювати спільноту людей, тому тут планують продовжувати читацькі рейви. На відміну від більшості подій Арсеналу, які зосереджені на виставкових проєктах і знайомстві з мистецькими роботами, цей формат концентрується саме на читанні – і на «тій тиші, що лишається між відвідувачами та книжкою, яку вони приносять».