- 1 Вибори президента Молдови: які є кандидати та чи буде 2 тур
- 2 Чому обидва суперники Санду – це проросійські “троянські коні”
- 3 Чому референдум важливіший за вибори
- 4 Гагаузія – осердя “русского міра” в Молдові
- 5 Чи вийде у Росії план підкорення Молдови
- 6 Чому Україна зацікавлена у європейському виборі Молдови
- 7 Росія йде ва-банк
- 1 Вибори президента Молдови: які є кандидати та чи буде 2 тур
- 2 Чому обидва суперники Санду – це проросійські “троянські коні”
- 3 Чому референдум важливіший за вибори
- 4 Гагаузія – осердя “русского міра” в Молдові
- 5 Чи вийде у Росії план підкорення Молдови
- 6 Чому Україна зацікавлена у європейському виборі Молдови
- 7 Росія йде ва-банк
20 жовтня у Молдові пройдуть визначальні президентські вибори та конституційний референдум щодо євроінтеграції країни. 24 Канал розповідає про політичну ситуацію в Молдові, оцінює перспективи кандидатів і розповідає про підступні плани Росії (а куди ж без неї).
Читайте також Працює російська агентура: у Кишиневі знову облили фарбою будівлі держустанов
Вибори президента Молдови: які є кандидати та чи буде 2 тур
На найвищий пост у Молдові претендують 11 кандидатів. Фавориткою вважається чинна лідерка держави Майя Санду. Соціологія та опитування дають їй 27% голосів.
Фаворитами другого ешелону є колишній мер міста Бельці та колишній фігурант розшуку Інтерполу Ренато Усатий (12,7%), а також колишній генеральний прокурор Александр Стояногло (11%).
Усатий представляє “Нашу партію”, а Стояногло висунули соціалісти (ті самі, що їхнім лідером є друг Путіна колишній президент Молдови Ігор Додон).
Ренато Усатий (зліва) та Александр Стояногло / Колаж NewTV.md
Крім того, участь у виборах беруть ще багато “колишніх”. Зокрема, колишній прем’єр-міністр країни Васілє Тарлєв, колишня очільниця (башкан) Гагаузії Ірина Влах, експрем’єр Іон Кіку, колишній міністр закордонних справ Тудор Ульяновскі, колишній міністр внутрішніх справ Андрей Нестасе, колишній міністр спорту Октавіан Цику. Також є серед кандидатів і “чинні”. Це прокурорка Вікторія Фуртуне та журналістка Наталія Морарь.
Вибори, нагадаємо, відбудуться 20 жовтня і навіть побічний аналіз розкладів віщує неодмінний другий тур. Гарантоване місце у ньому матиме Майя Санду, а друге, ймовірно, розіграють пани Усатий та Стояногло.
Чому обидва суперники Санду – це проросійські “троянські коні”
Цікаво, що обидва кандидати – московські “троянські коні”. Але якщо Стояногло цього факту взагалі не приховує, то Усатий діє більш обережно, закликаючи до нейтральності Молдови, балансування між ЄС та Росією та усвідомлення “особливих потреб” останньої.
Зверніть увагу! Пан Усатий є учасником не лише виборів президента Молдови, він також був учасником і виборів президента України 2019 року. Тоді його “відкопали” українські “Плюси”, щоб пан Ренато розповідав про “злочинну владу” президента Порошенка та його зв’язки з тодішнім головним молдовським олігархом Владом Плахотнюком.
Усатий дуже старався і наговорив такого (наприклад, звинуватив Порошенка у вбивстві рідного брата), що якби в медіаменеджерів була совість, їм би мало бути соромно.
Саме Ренато Усатий (за ним стоїть одіозний олігарх Ілон Шор, але про нього пізніше) є найбільш небезпечним суперником для проєвропейської Санду, адже небезпеку Росії громадяни Молдови добре зрозуміли, бо мають під боком у себе велику війну і регулярно бачать і чують у своєму небі російсько-іранські “шахеди”. А ілюзія багатовекторності (чи по-простому схема “і нашим, і вашим”) досі гріє душу багатьом мешканцям країни.
Чому референдум важливіший за вибори
З огляду на це, конституційний референдум, що має закріпити незворотній шлях до ЄС в основному законі держави (наразі соціологія прогнозує результат 56/34 на користь Європи), видається навіть важливішим за вибори президента, адже на багато років закріплює єдиний політичний курс країни.
Це добре розуміють як у Кишиневі, так і в Брюсселі та в Москві. В Кремлі нині активно створюються молдовські псевдодержавні структури в екзилі. Там навіть є свій кандидат – блок “Побєда” на чолі з соціалістом Василе Болею, на нещодавній з’їзд цієї політсили, який проходив у Москві, росіяни легко витратили 5 мільйонів євро.
Також російські спецслужби активно вербують громадян Молдови для масових фальсифікацій та гібридних операцій. Молдовські спецслужби, на щастя, також не відпочивають. 4 жовтня влада країни повідомила про затримання групи з 20 осіб, які планували захоплення адміністративних будівель та масові заворушення.
Мабуть, ніхто вже не здивувався, коли з’ясувалося, що затриманих молдовською поліцією молодиків готували на полігоні під Москвою, де вчили, як організувати протести в Кишиневі, дестабілізувати ситуацію на акціях протесту.
Також диверсантам видали гроші й телефони для зв’язку – все як у Криму чи в Харкові, Донецьку та Одесі у 2014-му.
Крім того, нещодавно було викрито проросійську групу, що планувала масові підкупи виборців у Молдові. За оцінками поліції Молдови, лише у вересні 2024 року Росія витратила на підкуп виборців 15 мільйонів євро.
- Керманич поліції країни Віорел Чернаутеану говорить про майже 130 тисяч підкуплених росіянами громадян.
- Спецслужби перекрили значну частину каналів, якими Росія завозить гроші до Молдови для проведення своїх гібридних операцій, тому московити навіть вдаються до все більш хитрих схем.
- Зокрема, використовують той факт, що сотні тисяч молдован нині перебувають за кордоном як трудові мігранти, а тому руські спецслужби маскують під перекази гастарбайтерів.
Як бачимо, Росія не шкодує грошей і готова вкинути десятки мільйонів євро, що для бідної маленької країни є космічними сумами.
Гагаузія – осердя “русского міра” в Молдові
Важливим епіцентром застосування російської сили є молдовська автономія Гагаузія. Вона порівняно невелика – менше ніж 150 тисяч населення, але для 3-мільйонної Молдови це значний фактор. Крім того, нині Росія активно розкручує Гагаузію, як нове вогнище сепаратизму.
Довідково! Гагаузи – тюркомовний народ, що став жертвою тотальної русифікації та нині активно “любить” Росію та дуже боїться гіпотетичного об’єднання Молдови з Румунією. Росія вдає, що відповідає взаємністю та всіляко “підсвічує” гагаузів та їхніх політичних лідерів та активно “вкидає” мовні питання та всіма силами намагається посварити Кишинів та Комрат (столиця автономії).
Головною дієвою особою (тобто гаманцем) тут є молдовський олігарх Ілан Шор. Колись він вивів з молдовських банків 1 мільярд євро, а нині разом зі своєю дружиною Сарою (це колишня зірка російської попси 2000-их Жасмін) переховується в Росії. У Молдові на нього заведено чимало кримінальних справ, а в Ізраїлі після накладених ЄС і США санкцій йому також стало не надто комфортно, тому довелося тікати до Росії. Платою за прихисток стала роль агента впливу.
“Жасмін” та олігарх Шор / Фото Global Look Press
Зверніть увагу! Інший молдовський олігарх Влад Плахотнюк (від нього у виборах бере участь пан Кіку) вчинив куди розумніше – він не став зв’язуватись з Москвою й нині спокійно відпочиває у Таїланді.
Спершу Ілана Шора використовували як таран: йому створили власну партію й вона на чолі з ним намагалася прийти до влади, але після того, як цей план був розкритий, Шору (точніше росіянам) довелося змінити тактику й звернути уваги на Гагаузію. Там швидко провели рокірування – замість Ірини Влах новим башканом (очільником національної автономії) стала нікому не відома колишня банківська операціоністка Євгенія Гуцул.
Вона для цього посту жодної кваліфікації не мала і навіть не могла зв’язно публічно виступати, втім російські пропагандисти почали її активно розкручувати. Їй навіть влаштували зустріч із Путіним, а привітання диктатора з днем народження від імені Гуцул стало топтемою російських ЗМІ.
Гуцул і Путін / Фото з телеграму російської агентки
Задум росіян зрозумілий: у разі перемоги європейського вибору на референдумі мати анклав незгодних з ним і створити умови для чергового “Путін ввєді войска” з перспективою проголошення якоїсь “ГНР” та братання ще з одним проросійським анклавом – Придністров’ям (яке на виборах і референдумі не голосує).
А далі – використання обох бунтівних територій як бази для повалення проєвропейської влади в Кишиневі та “тріумфальне” повернення московських вигнанців (чи то самого Шора, чи то когось з “Побєди”), а також розворот назад у російське стійло (як максимум) та блокування європейського шляху.
Чи вийде у Росії план підкорення Молдови
Найбільш екстремальні прогнози точно не справдяться, бо нині Росія завдяки Україні та дронам “Малюк” втратила свої позиції в Чорному морі, а значить – не зможе залучити прямий силовий варіант з повітряного чи морського десанту в Молдові.
Навряд чи Росія наважиться обстрілювати Молдову за допомогою ракет і “Шахедів” – цьому завадять Україна та Румунія (та хоч і передала нам свої “Петріоти”, проте має ще чимало інших засобів).
Залишаються лише гібридні схеми та гроші. З цим наразі борються спецслужби Молдови й мають певні успіхи. Щоправда, діють доволі обережно, проте в ситуації, коли ворог нахабніє і вже не ховається, мають ставати більш рішучими.
Можливо й нове російське втручання шляхом спроби державного перевороту і неминучі масові заворушення, бо 5 тисяч євро (такса для молдовських “тітушок” – це завжди 5 тисяч євро) змусить Молдову показати, що заради майбутнього своєї країни її влада готова ризикувати та діяти радикально.
Приклади цьому вже є. Нещодавно спецслужби Молдови та України провели спільну операцію із затримання московського агента “політтехнолога” Дмітрія Чистіліна. Нині він вже дає свідчення СБУ. При цьому потенціал співпраці України та Молдови значно більший і точно не обмежується спільними операціями СБУ та Служби інформації та безпеки Республіки Молдова. Але для цього потрібна політична воля.
Чому Україна зацікавлена у європейському виборі Молдови
Для України важливість виборів у Молдові важко переоцінити. Кишинів довів, що є надійним партнером Києва і попри конституційну нейтральність є нашим союзником, а президентка Санду є великим другом України.
Завдяки Молдові ми значно розширили наші логістичні можливості. Молдова також виступає посередником для зближення Києва та Бухареста, а Румунія виступає як лобіст інтеграції до ЄС і НАТО.
Майя Санду та Володимир Зеленський / Фото ОП
Все це грає на користь України та послаблює Росію. І дуже злить. Вона постійно мусить тримати в голові можливість спільної поліцейської операції Молдови та України з ліквідації проросійського анклаву в Придністров’ї та відновлення там конституційного ладу. Ця операція цілком логічна, а тому неминуча.
Ризик втрати позицій підштовхує Москву до радикальних дій. І це вже прямий доказ того, що Росія ніколи не обмежиться лише загарбанням України, а буде претендувати далі на Молдову, а після неї й на інші держави. Саме про це постійно говорить Президент України Зеленський, а також його колеги з Польщі та країн Балтії. Саме це нарешті зрозуміли в ЄС та колись мають зрозуміти в США. Тому це ще один (і дуже вагомий) аргумент на користь того, що Україна має перемогти.
Росія йде ва-банк
Що ж до Росії, то для неї настає просто “вогняна пора”, адже вибори в країнах, які вона досі вперто вважала зонами власного впливу, не обмежуються самою Молдовою.
Вже 26 жовтня пройдуть парламентські вибори в Грузії, де росіяни зробили ставку на “Грузинську мрію” місцевого олігарха Бідзіни Іванішвілі.
Крім того, нині Росія активно “розкачує” Вірменію, влада якої спробувала розвернути країну від Росії в бік Європи. Там у ролі російських спойлерів виступають представники та званого “карабаського клану”, а обличчям протестів проти чинної влади є місцевий архієрей Баграт Галстанян.
Всі ці події безумовно пов’язані й Москва витрачає на них не лише час і увагу, але й гроші та інші ресурси. Бо вважає, що десятки чи навіть сотні мільйонів євро чи доларів швидко окупляться, якщо переможуть проросійські сили. Той факт, що тоді програють громадяни Молдови, Грузії та Вірменії, нікого в Кремлі не обходить.
Источник: www.24tv.ua