Якнайчастіше розмовляй із крихіткою. Роби це з перших днів його життя (а ще краще – до його народження). Використовуй для цього будь-яку можливість: на прогулянці, під час купання, заколисування на руках перед сном.
Розповідай карапузу про прості повсякденні речі: «Зараз ми одягнемо піжамку. Подивися, який гарний ведмедик на ній намальований». Розмовляй із малюком ніжно та ласкаво, якнайчастіше усміхайся. Не переживай, що твоя дитина нічого не розуміє. На першому етапі вона навчається розрізняти інтонацію, знайомиться з ритмом мови. Згодом окремі слова вона почне зв’язувати з певними предметами, ситуаціями та діями.
Дай дитині право голосу. Іноді мама так старанно дотримується рекомендацій якнайчастіше розмовляти з малюком, що буквально не дає карапузу вставити слово. У результаті в крихітки зникає бажання говорити.
© Thinkstock
Тому не перетворюй свою мову на суцільний монолог. Розмовляй із дитиною як із повноцінним співрозмовником: «Як тобі ця кашка? Смачна? Я така рада, що ти добре їси». Дитина відповість тобі так, як може на цьому етапі свого розвитку: усміхнеться, кивне, пролепече щось своєю мовою.
Пограйте в наслідування. Повторення за мамою різних гримас, жестів, звуків – улюблена забава багатьох дітей. І це дуже важливий крок у формуванні мови. Малюк розуміє, що звуки, жести та міміка допомагають спілкуватися.
Реагуй на його белькіт. Малюк, який лише навчився агукати, радіє своєму новому вмінню та намагається «заговорити» з кожним, хто потрапляє в його поле зору. І це прекрасно! Отже, карапуз намагається контактувати з людьми за допомогою мови. А ти ж саме цього і чекаєш. Намагайся завжди реагувати на белькіт карапуза, відповідай йому.
Повторюй слова. Говори, наприклад: «Дивися, це слоник. Він сірий». Це полегшить маляті запам’ятовування нових слів. Розмовляючи із дитиною, намагайся не вживати займенників. Краще замість них використовуй іменники. Краще сказати: «Це Іванків ведмедик» замість «Це твій ведмедик».
Слова промовляй чітко. Іноді можеш навіть театрально ділити слова на склади: «ма-ма», «пе-сик». Не ковтай закінчень, не поспішай. Намагайся зробити все для того, щоб дитина дивилася на тебе, коли ти говориш. Завдяки цьому вона бачитиме, як ти складаєш губи, як вони рухаються, коли ти вимовляєш певні звуки та склади.
Розповідай, співай, декламуй. Коротенькі дитячі віршики та пісеньки легко запам’ятовуються. Рима привертає увагу дитини. Вона концентрується на співзвучних складах, тренує пам’ять.
Допоможе гра. Якнайчастіше грай із карапузом у пальчикові гри (наприклад, у «сороку-ворону»). Малюк легше запам’ятовує слова, якщо їхня вимова супроводжується жестами або певними діями, скажемо, ляскотом у долоньки.
© Thinkstock
Звуконаслідувальні вправи. Демонструй, як «розмовляє» собачка, котик, корівка. Часто повторюй те, що малюк вже знає, і постійно розширюй репертуар. Зображуй, як їде машина, як стукають краплі дощу по даху. Такі вправи можеш урізноманітнити жестами. Наприклад, коли зображуєш качку, махай руками, як птах крилами.
Не поправляй малюка. Дитина каже «кемка» замість «цукерка» або «ки» замість «руки»? Відмінно! Це типово для дітей. Дитина ще встигне навчитися вимовляти слова правильно. А якщо ти будеш постійно її виправлятимеш, це може відбити бажання дитини до спілкування. Краще просто вимов перекручене слово правильно. Скажи: «Молодець, це цукерка».
Учи і… жартуй. Не сприймай навчання як надто серйозне заняття. Навпаки, що більше сміху та жартів, то кращі результати. Дитина, яку щодня певний час змушують займатися однаковим заняттям, швидко втрачає до нього цікавість. Тому навчайтеся, граючи та жартуючи. Бавтеся, удавайте тварин і птахів, активно жестикулюйте.
Звертайся на ім’я. До свого карапуза обов’язково звертайся на ім’я. Дослідження доводять: коли дитина роха знає своє ім’я, вона починає довкола нього будувати свій власний світ. Центром речення стає її ім’я. Дитина говорить про себе: «Ваня хоче гуляти» або «Це Іванковий м’ячик».
Якщо він уперто мовчить…
Якщо твій дворічний малюк вимовляє лише кілька слів, проконсультуйся в педіатра. Іноді в таких випадках необхідна допомога фахівця, оскільки проблеми з мовленням можуть з’явитися, коли малюк:
– має складнощі з рухливістю губ, язика або піднебіння;
– погано чує. Навіть незначні порушення слуху можуть затримувати розвиток мовлення. Проблеми зі слухом можуть з’явитися на будь-якому етапі розвитку дитини, наприклад, після перенесеного отиту. Якщо у тебе є певні побоювання, відвідайте отоларинголога.
Джерело: lady.tochka.net