Основні положення
- Заступник очільника міністерства освіти і науки Дмитро Завгородній вважає, що студенти та школярі повинні навчатись застосовувати штучний інтелект обдумано, а МОН вже пропонує рекомендації щодо його використання в навчанні.
- Головним викликом є достовірність відомостей, що створюються ШІ, тому зосередження в освіті слід перенаправляти до оцінювання когнітивного процесу школяра.
Як застосовувати ШІ у навчанні / Freepik
Штучний інтелект поступово стає невід’ємною частиною навчального процесу. І тут основне завдання держави – навчити педагогів, учнів і студентів використовувати його без ризиків для рівня знань.
Про це в бесіді з 24 Каналом повідомив заступник міністра освіти і науки з питань цифрового розвитку, цифрових перетворень і цифровізації Дмитро Завгородній.
Як використовувати ШІ в навчанні?
Урядовець зазначив, що насамперед студентам та школярам не слід уникати новітніх технологій – натомість важливо навчитись застосовувати їх з розумом.
Я рекомендую їх використовувати. Безсумнівно, треба намагатися знайти ті способи застосування, які особисто вам підходять найбільше,
– зауважив Завгородній.
З його слів, МОН вже розповсюджує рекомендації щодо використання ШІ не тільки у вишах, а й у школах. Вони зроблені на базі документів, розроблених Центром штучного інтелекту Мінцифри. Хоча в першу чергу ці рекомендації адресовані викладачам, ті ж принципи можуть застосовувати і самі учні.
Найбільшим викликом, на думку Завгороднього, є не сам факт появи ШІ, а зміна мислення, яку він викликає.
Коли можна просто запитати та отримати готову структуровану відповідь, виникає спокуса не мислити самостійно. Це створює ризик когнітивної ліні – втрати здатності розумової діяльності,
– говорить заступник Лісового.
Він водночас впевнений, що педагогічні підходи мають змінитися: акцент слід робити не на результаті у вигляді тестів чи конспектів, а на самому процесі мислення.
Чим небезпечний ШІ?
Окрема проблема – правдивість відомостей, що генеруються ШІ. Завгородній зазначає, що “галюцинації” моделей ШІ – тобто вигадані факти чи помилки – не є головною загрозою для навчального процесу. Значно серйозніша проблема в тому, що такий створений контент масово потрапляє в інтернет і стає джерелом для нових невірних відповідей.
Це глобальна проблема, не тільки для освіти. Але вона має наслідки і для шкіл, і для вишів. Тому викладачам варто перенаправляти увагу від перевірки фактів до оцінювання когнітивного процесу учня,
– говорить він.
Завгородній наводить приклад того, як змінюється роль викладача: замість вимагати від учня просто переказ фактів з історії чи літератури, слід стимулювати його до творчої взаємодії з інструментом. Наприклад, можна дати завдання, в якому учень спілкується з чатботом від імені персонажа прочитаної книги, а потім аналізує цю розмову і презентує особисті висновки.
Такі завдання не дають можливості просто списати. Вони створюють досвід, який вимагає мислення та взаємодії, а не механічного копіювання, підсумував урядовець.