Що це таке – позаяк? / Magnific. Ілюстративне фото
Перед вами слово, яке часто можна зустріти в літературних творах, публікаціях чи виступах, але рідко почути в буденному мовленні. Через це багато хто сприймає його як застаріле.
Чи траплялося вам слово “позаяк”? Одні вважають його архаїчним, інші – надто книжним, а дехто взагалі не знає, що воно означає. Розповідаємо про нього з посиланням на пояснення Миколи Пилинського.
Що означає слово “позаяк” і коли доречно його вживати?
Українська мова багата на слова, які звучать вишукано, але водночас залишаються зрозумілими не кожному. Одне з них – “позаяк”. Воно нерідко трапляється в художній літературі, публіцистиці та офіційних текстах, проте багато людей уникають його, вважаючи архаїзмом. Чи справді це так?
Що означає “позаяк”? Позаяк – це підрядний сполучник, який вживається у значенні:
- “бо”;
- “оскільки”;
- “тому що”;
- “через те що”.
Наприклад:
- “Позаяк надворі почалася злива, ми залишилися вдома.”
- “Я не зміг прийти, позаяк захворів.”
- “Позаяк часу було обмаль, рішення довелося ухвалювати швидко.”
У всіх цих реченнях слово “позаяк” легко можна замінити на “бо” або “оскільки”, не змінюючи змісту.
Звідки походить це слово і чи воно справді застаріле?
Мовознавці пояснюють, що “позаяк” – давній український сполучник, утворений з компонентів “по”, “за” і “як”. Первісне його значення поступово трансформувалося на причиновий сполучник – “тому що”, “оскільки”.
Мовознавець Микола Пилинський навіть опублікував статтю-розслідування: “Чи слово є таке вкраїнське – позаяк (До історії слова “позаяк” в українській мові)”. І в ній наводить цікавий факт, що стосовно цього слова точилися суперечки у київському українському клубі “Родина”. А видатний поет-академік Максим Рильський у своїй поемі “Мандрівка в молодість”, відобразив її суть, це було в гімназіальні роки поета, десь наприкінці першого десятиліття ХХ століття:
“…Там кожної пори
Могли ви бачити бухгалтера й поета,
Що замість випивки чи карточної гри
Вели завзятий спір (така вже в нас прикмета!)
Чи слово є таке вкраїнське – позаяк?
І аргумент лунав: у нас не кажуть так!”.
Вважалося, що словом користувалися переважно на Заході України, і вперше воно зустрічається у словнику Є. Желехівського (Львів, 1886), де послідовно вміщують не тільки “позаяк”, а й його відповідник, а почасти й синонім “позатак” (як оскільки – остільки).
Слово можна знайти в українській літературній мові понад сто років. За нашими спостереженнями, крім Івана Франка, Володимира Стефаника, Михайла Коцюбинського, Володимира Самійленка, його наприкінці ХІХ – на початку XX століть досить широко вживали також Михайло Старицький, Олена Пчілка, Михайло Драгоманов, Микола Лисенко, причому вживали як цілком нейтральне літературне слово в значенні “тому що”, “оскільки”, “через те що”. “Позаяк” можна зустріти не лише у творах, а й у приватній кореспонденції інтелігенції того часу, тобто воно було у вжитку.
У радянський час сполучник “позаяк” залишився в усному мовленні, але в художніх текстах набув статусу – “стилістично марковане слово”. Найчастіше його почали вживати жартівливо або й з виразною іронією.
У “Словнику української мови” 1975 року слово “позаяк” має позначки “застаріле” і “жартівливе”, адже в живому мовленні його вживають рідше, ніж колись. Водночас сучасні словники й письменники продовжують активно його використовувати, тому назвати його “неправильним” або “мертвим” не можна. Ба більше, його за цікаве звучання варто активніше використовувати у публічному просторі та щоденному мовленні.
Якщо ви не чули це слово як сполучник, то точно чули як прізвище – Позаяк, точніше псевдонім, відомого поета – Юрко Позаяк.
Чули ці відомі слова Позаяка: дивіться відео
Слово “позаяк” означає “бо”, “оскільки”, “тому що”. Хоч воно не належить до найуживаніших у сучасному повсякденному мовленні, це цілком нормативний український сполучник із давньою історією. Тож не бійтеся використовувати його, коли хочете зробити свій текст багатшим і стилістично виразнішим.