Тюль – якого роду слово? / Мagnific. Ілюстративне фото
Чому слово “тюль” викликає стільки дискусій? Більшість інтуїтивно відносить його до жіночого роду, адже поруч є “штора”, “фіранка”, “гардина”. Однак, мовна норма вказує інакше.
Деякі слова зберігають пам’ять про місця свого походження. “Тюль” – саме з таких. Воно прийшло до української мови з Франції й досі нагадує про місто, яке здобуло світову славу завдяки своїм тканинам, розповідаємо з посиланням на Віктора Дяченка.
Якого роду слово “тюль”?
Це слово знайоме кожній оселі, навіть якщо у вашому домі немає такого предмета – тюль. Але йому, несвідомо, змінюють рід. В українській літературній мові тюль – іменник чоловічого роду. Чому ж багато хто говорить “біла тюль”?
Найчастіше це пояснюється мовною аналогією. Поруч існують слова: штора, фіранка, завіса, гардина. Усі вони жіночого роду. Через це люди несвідомо переносять цей рід і на слово тюль. Проте граматичний рід визначається не значенням слова, а мовною нормою.
Тому правильно говорити:
-
білий тюль;
-
новий тюль;
-
прозорий тюль;
-
придбати тюль.
Чоловічий рід цього слова закріплений в академічних словниках та чинному “Українському правописі”, оскільки саме так слово історично увійшло в нашу мову.
Якого роду “тюль”: перегляньте відео
Згідно зі словниками української мови, тюль – це тонка прозора сітчаста тканина, яку використовують для виготовлення фіранок, декоративного оздоблення одягу, весільних суконь, вуалей та інших виробів. Згодом словом “тюль” почали називати й саму фіранку, зроблену з цієї тканини.
Відкрийте для своєї дитини можливості “Оптіми”! 18 серпня перша й найбільша дистанційна школа України запрошує на безоплатний вебінар. Серед тем: формат навчання, освітня платформа, супровід учнів і переваги дистанційної школи. Початок о 19:00. Зареєструватися, щоб безоплатно взяти участь у вебінарі, можна за посиланням.
Звідки походить слово “тюль”?
Слово тюль походить від французького tulle. Його назва пов’язана з французьким містом Тюль (Tulle), де ще в XVI столітті почали виготовляти легку сітчасту тканину. Саме звідти вона поширилася Європою, а разом із тканиною поширилася й її назва.
Так само, як колись слово “батист” походило від прізвища ткача, а “денім” – від французького de Nîmes (“із Німа”), тюль отримав назву на честь міста.
Французька мова подарувала українській сотні слів, якими ми користуємося щодня. Наприклад: гардероб, жалюзі, парфуми, бульйон, журнал, балет, етикет
Більшість із них увійшли до української через європейські культурні контакти XVIII–XIX століть і настільки прижилися, що сьогодні ми вже не сприймаємо їх як іншомовні.
Цікавий факт! Назви міст нерідко ставали назвами предметів. Наприклад: тюль – від міста Tulle; денім – від французького de Nîmes (“із Німа”); шампанське – від провінції Шампань; одеколон – вода з Кельна (eau de Cologne). Такі слова називають топонімічними запозиченнями.
Попри поширену помилку, в українській мові тюль – це іменник чоловічого роду. А сама історія цього слова ще раз доводить, що за звичними речами нерідко приховується цікава мовна й культурна спадщина.