Чому “опечатка” – це хиба? / Magnific. Ілюстративне фото
Лише одна пропущена літера – і слово набуває іншого значення. Такі недоліки трапляються навіть у найдосвідченіших авторів. Однак недогляди трапляються не лише під час написання, але й коли ми називаємо такі помилки “опечатками”.
Якими українськими відповідниками замінити слово “опечатка”, розповідаємо з посиланням на філологиню Світлану Чернишову.
Як коректно українською позначити “опечатку”?
Усі ми час від часу припускаємося помилок під час письма чи друкування. Пропустили літеру, змінили порядок складів, натиснули не ту кнопку… І найчастіше кажемо: “Там опечатка”. Проте в українській мові для цього існують власні терміни, і вибір залежить від специфіки помилки.
Опечатка – це запозичення з російської мови, що позначає помилку, допущену під час друкування або набору тексту.
Розпочнімо з того, що українською не “печатают”, а – друкують. Тому, найуживаніший український відповідник до російського “опечатка” – друкарська помилка. Саме такий варіант пропонує Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор.
Як замінити “опечатку”: дивіться відео
Сьогодні, коли більшість текстів ми створюємо на комп’ютері чи телефоні – друкуємо, тому дедалі частіше вживають слово одрук.
Маємо й інші слова, які можна використати, наприклад – описка та огріх.
Описка – це випадковий недолік, допущений під час написання або набору тексту: пропущена, переставлена чи неправильно написана літера або слово. Подібне пояснення ви знайдете і для слова – огріх, але його можна використати і для виробів – огріх у виготовленні.
Теперішня ситуація в Україні змушує шукати альтернативні способи навчання. Такі як дистанційна ліцензована школа “Оптіма”, яка забезпечує якісний і безперервний навчальний процес навіть при форс-мажорних обставинах.
Слово “описка” утворене від дієслова “описатися”, тобто ненавмисно припуститися помилки під час письма. Воно є питомим для української мови й давно засвідчене в словниках.
Ви зустрінете ще кілька цікавих варіантів, які пропонують мовознавці:
- одруківка,
- хиба,
- хибкодрук,
- хибодрук,
- друкохиба.
Ці слова характерні для українського словотвору, ми просто про них вимушено не знали і не чули, але зрозумілі кожному українцеві.
Цікаво! В середні віки у Європі, коли німецький майстер Йоганн Гутенберг створив механічний пристрій для відливання металевих літер і ручний прес, що започаткувало сучасне книгодрукування, виникло і слово “одрук”. Це була настільки клопітка робота, що помилки були не рідкістю, але вони траплялися і раніше, коли книги писалися вручну. Але деколи, щоб пояснити помилки, придумали демона Титивілія, що вносить огріхи в роботу писаря. Існує навіть ілюстрація XIV століття на цю тему.
Ілюстрація XIV століття про демона Титивілія / Вікіпедія
Крім того в українській мові є ціла група назв випадкових помилок, утворених від дієслів:
- описка – помилка під час письма;
- одрук – помилка під час друкування тексту;
- обмовка – ненавмисна помилка в усному мовленні;
- обрахунок – помилка в підрахунках;
- недогляд – помилка через неуважність.
Тож замість запозичення з російської мови “опечатка” українською варто вживати одрук або друкарська помилка чи один з варіантів, які пропонують мовознавці, залежно від контексту і ваших уподобань. Говоріть українською!