Як перекласти вислів? / Magnific. Ілюстративне фото
Влучні вислови нерідко народжуються там, де їх геть не чекаєш – у музичних творах, кіно, театральних постановках. Згодом окремий вислів відривається від свого твору, набуває нового значення і починає існувати самостійно, проте не має буквального перекладу.
“Пишите письма мелким почерком” – відомий вислів родом із радянських часів, який і досі можна почути у розмовах. Але як його природно передати українською, розкажемо з посиланням на Ukrainian Language.
Звідки взялася фраза “пишите письма мелким почерком”?
Існують вислови, які давно втратили зв’язок зі своїми першоджерелами. Ми можемо навіть не пам’ятати, з якого кіно чи пісні вони походять, але продовжуємо їх використовувати. Саме так сталося з фразою “пишите письма мелким почерком” – вона вийшла за межі своєї пісні і перетворилася на жартівливу формулу прощання.
Навіть якщо ви чули цей вислів, то, ймовірно, не повну його версію. Ця фраза – рядок із пісні “Кеди”, написаної у 1969 році для радянського фільму “Возьмите нас с собой, туристы”:
“По всей земле пройти мне в кедах хочется
Увидеть лично то что, то что вдалеке,
А ты пиши мне письма мелким почерком
Поскольку места мало в рюкзаке.”
Пісню виконав Лев Барашков, а авторами слів та музики є Леонід Дербеньов та Олександр Флярковський відповідно.
У пісні йдеться про мандрівника, який вирушає в дорогу. Він жартома просить свою кохану писати йому листи “дрібним почерком”, бо в його рюкзаку обмаль місця. Отже, спочатку вислів мав цілком буквальний і навіть романтичний сенс – людина вирушає в далеку подорож і просить не забувати про неї.
З часом довгий рядок скоротився до “пишите письма мелким почерком”. А ще пізніше його почали використовувати жартома, вже в абсолютно іншій ситуації – коли завершують розмову, прощаються або натякають: “Ну все, я пішов”.
Цікаво, що сам автор слів до пісні, Леонід Дербеньов, почув цю фразу в побуті. За спогадами, вона виникла як жартівливе напуття людині, яка їхала у відрядження, а згодом стала основою приспіву пісні.
А як сказати українською?
Чи можна перекласти “пишите письма мелким почерком” буквально? Можна. Але чи буде це українською так само дотепно? Тут починається найцікавіше – адже українська мова має свої власні колоритні способи попрощатися.
Тут є цікавий момент. Прямий переклад тут не підходить.
Якщо йдеться саме про значення “усе, я пішов”, “на цьому закінчимо”, “до побачення”, українська мова має дуже колоритний відповідник – “цілуйте тата в коліщата”. Такий варіант пропонує, зокрема, мовознавець Олександр Авраменко.
- Ну, все, справи завершили – цілуйте тата в коліщата!
Це не дослівний переклад. І саме в цьому його привабливість: український відповідник створює власний образ і власний гумор, а не просто копіює російську конструкцію.
Цікаво, що мовознавці не можуть достеменно пояснити походження цього вислову – чому саме “тата” потрібно цілувати в “коліщата”.
Тут хіба що звернути увагу на слово “коліщата”. Слово “коліщата” пов’язане зі словом “колеса” – невеликі колеса. А “коліщатко” є зменшеною формою від “коліща”. Тобто буквально маємо образ “невеликих коліс”.
Є припущення, що, можливо, малися на увазі перстень на батьківській руці або вишивка по колу на рукаві сорочки. Раніше, з поваги до батьків, прийнято було на прощання цілувати руку чи перстень. Втім, вигадувати конкретну історію походження цього вислову як достовірний факт не варто.
Це важливий нюанс – вислів має жартівливий, абсурдний характер. Саме несподіване поєднання слів і створює комічний ефект та колорит.
Але для українського мовлення важливо не механічно переносити чужі готові формули, а шукати власні, природні й не менш дотепні українські відповідники. Іноді вони навіть цікавіші за оригінал.
- “Щасливо залишатися”.
- “Бувайте, та не забувайте”.
- “Прощавайте, не поминайте лихом”.
- “На цьому слові бувайте здорові”.
- “Пора й честь знати”.
Як фраза з пісні перетворюється на фразеологізм?
Це дуже цікавий мовний процес. Цитата перестає сприйматися як частина твору і починає функціонувати самостійно.
Людині вже необов’язково знати пісню чи фільм, щоб зрозуміти цей вислів. “Пишите письма мелким почерком” сприймається як готова жартівлива формула: мовляв, розмова закінчена, час прощатися.
Подібних прикладів із радянських пісень і кіно чимало. Наприклад:
- “У природы нет плохой погоды” – вислів про те, що в кожній ситуації можна знайти щось позитивне.
- “Есть только миг между прошлым и будущим” – афористична фраза про швидкоплинність життя.
- “А нам всё равно” – формула демонстративної байдужості.
- “Нам песня строить и жить помогает” – вислів про об’єднавчу та підтримувальну силу пісні.
- “Не думай о секундах свысока” або “Пять минут – это много или мало” – афористичне нагадування про цінність часу.
- “Надежда – мой компас земной” – образ, який легко переноситься на будь-яку ситуацію, де йдеться про життєвий орієнтир.
- “Главное, ребята, сердцем не стареть” – популярний рядок-побажання, який використовували й поза контекстом пісні.
Ці фрази, разом із творами, з яких вони походять, були відомі усім, хто народився та виріс у Радянському Союзі. Дослідники фразеології радянської доби окремо розглядають подібні стійкі вислови, що прийшли в мову з кінематографа, пісень і масової культури.
Історія “пишите письма мелким почерком” добре демонструє, як працює мова масової культури. Пісня або фільм можуть подарувати мові вислів, який переживає сам твір. Раніше ми писали про інший вислів радянської доби – “кіно і німці”.
“Пишите письма мелким почерком” – приклад того, як рядок із пісні став крилатим висловом. А “цілуйте тата в коліщата” показує, що українська мова має власний гумористичний, а головне – давніший, спосіб сказати: “Ну все, пора прощатися”.