Навчальні застосунки та платформи допомагають полегшити роботу вчителів на уроках та допомогти дітям опанувати матеріал самостійно. Розповідаємо про застосунок для початкових класів «Вивчаю — не чекаю», який розробили ГС «Освіторія» та War Child Holland у партнерстві з Міністерством освіти і науки України. Пояснюємо, як використовувати його для навчання у класі, онлайн та самостійної роботи учнів, щоб ваші уроки перетворились на захопливу гру.
Що таке «Вивчаю — не чекаю»?
Це застосунок для учнів 1-4 класів для вивчення математики та читання за українською програмою. Мета застосунку — допомогти дітям початкової ланки в навчанні, використовуючи те, що вони вміють робити найкраще — гратися. Тому застосунок «Вивчаю — не чекаю» містить і теоретичну складову, й ігри на закріплення тем.
Застосунок стимулює інтерес учнів до навчання, допомагає зосередженості та збереженні уваги, а також включає надання зворотного зв’язку та заохочення.
За допомогою «Вивчаю — не чекаю» вчитель може урізноманітнити свій урок. Наприклад, інтегрувати у нього коротке відео або гру із застосунку. Також діти можуть використовувати його для самостійного навчання.
Завантажити застосунок легко на смартфон, планшет та комп’ютер. Із цим дітям може допомогти вчитель або батьки.
Педагог може створити вчительський кабінет, спостерігати за прогресом учнів і перевіряти домашні завдання, які вони виконували у застосунку. Створити кабінет можна через Google Classroom. Для цього потрібно зареєструвати всіх учнів за допомогою електронної пошти. Якщо її немає у дитини, вона може скористатися поштою своїх батьків.
Як використовувати застосунок у навчанні?
«Вивчаю — не чекаю» підійде для очних і дистанційних уроків, а також стане у пригоді дітям, які навчаються на екстернаті.
Як використовувати у класі
- Як постійний елемент уроку. Наприклад, щоразу після пояснення нової теми давати дітям гру на закріплення матеріалу.
- Запропонувати додаткову вправу із застосунку дітям, які швидше справляються із самостійними завданнями на уроці.
- Для групової роботи учнів, щоб діти допомагали одне одному з виконанням завдань.
Якщо не у всіх учнів у класі є смартфони або планшети, можна запропонувати їм виконувати завдання з «Вивчаю — не чекаю» почергово. Коли один учень працює над письмовою вправою, а інший — у застосунку, а потім вони міняються. Для цього можна створювати різні акаунти на одному ґаджеті. Ще один варіант — відвести дітей до комп’ютерного класу, адже застосунок передбачений для роботи на комп’ютерах або трансляції на мультимедійній дошці чи проєкторі.
Як використовувати для навчання онлайн
- Самостійне опрацювання нової теми. Діти можуть прослухати матеріал самостійно, а тоді відреагувати в чаті, чи був він для них зрозумілим.
- Для трансляції відео. Вчитель може транслювати зі свого ґаджета відео з поясненням матеріалу із застосунку, а потім провести усне опитування серед учнів.
- Гра «Онлайн-квач». Після переглянутого відео вчитель пропонує учням перейти до ігор на закріплення теми. Завдання школярів уважно слухати результати обчислень одне одного, щоб не пропустити свою чергу. Починає, до прикладу, учитель або ж учень, якого назвав педагог. Після озвученої відповіді дитина далі має «заквачувати», тобто назвати ім’я іншої дитини, яка озвучуватиме результат наступного завдання.
Також застосунок «Вивчаю — не чекаю» стане своєрідним помічником для тих дітей, які не мають можливості долучатися до уроків. Вони разом із батьками можуть опановувати математику та читання самостійно.
У додатку є низка ігор на закріплення певних тем, тобто ті, у яких відсутнє пояснення теоретичної складової. Тому їх доречно використовувати на етапі узагальнення та систематизації знань на уроці. Спочатку учитель пропонує учням на уроці (очно чи онлайн) відпрацювати певні навички у різних формах, після чого перейти до використання застосунку. Там діти зможуть потренуватися та перевірити свої знання.
Як «Вивчаю — не чекаю» мотивує дітей навчатись
Олена Шевченко, керівниця початкових класів Новопечерської школи
Зазвичай дітей не складно зацікавити речами, які близькі до реальних життєвих ситуацій. Коли навчання не є абстрактним, а спирається на їхній життєвий досвід і життєві потреби, та ще й підкріплене конструктивним зворотним зв’язком, то цікавість тільки посилюється.
У застосунку «Вивчаю — не чекаю» усі ці фактори враховані. Героями кожного уроку є однолітки наших учнів, які у спілкуванні із вчителями або своїми друзями вивчають програмовий матеріал.
Для дітей молодшого шкільного віку однією з провідних діяльностей є гра. Саме тому для закріплення матеріалу в застосунку є навчальні ігри, що дають можливість відпрацювати математичні та читацькі навички. Таким чином діти задовольняють свою потребу в навчанні для буденного життя та у грі, як природній віковій потребі.
Якщо від початку роботи із застосунком природну цікавість дітей підкріпити, зробивши цю діяльність обов’язковою, щоденною, та ще й приєднати елементи зовнішньої мотивації у вигляді спільної роботи з батьками або друзями, то питань «грати чи не грати?» не виникатиме. Якщо дитина розумітиме мету цих занять, буде отримувати коректну інформацію про свої успіхи, то сама буде прагнути швидше взятися до роботи. Але створити усі ці передумови маємо ми — вмотивовані дорослі.
Як застосунок вже працює на уроках
Юліана Довгопол, вчителька початкових класів Козинського ліцею
«Вивчаю — не чекаю» ми переважно використовуємо на уроках математики, хоча також користуємося розділом з читання. Учні обожнюють працювати із застосунком саме на математиці, тому що там все в ігровій і дуже доступній формі. А ще перед вправами є відеопояснення, яке вони переглядають і закріплюють той матеріал, що я їм вже пояснювала на уроці.
Зазвичай ми використовуємо «Вивчаю — не чекаю» на математиці для закріплення або повторення теми. Також ми його застосовуємо на початку уроку як розігрів — хвилинка математики у стилі мозкового штурму, але по-новому, у застосунку.
Коли з’явилась версія для комп’ютерів це значно полегшило роботу. Адже не у всіх дітей є телефони. Тож я можу транслювати додаток на смартдошку, і учні працюватимуть з її екраном.
Також ми можемо замінювати деякі вправи з підручника та зошита на категорії вправ із застосунку. Це цікавіше для дітей, їм значно більше подобається працювати з ґаджетами, ніж писати. Я намагаюся шукати баланс на уроці, щоб діти працювали і з підручниками, і з застосунком.
Якщо говорити про сучасні платформи для навчання, то для мене плюс «Вивчаю — не чекаю» у тому, що всі його матеріали повністю адаптовані під шкільну програму. І діти можуть вільно користуватися застосунком, бо вони точно знають що у ньому все збігається з тим, як я викладаю на уроках.
ГС «Освіторія» створила мінікурс «Креативні уроки в початковій школі» для підвищення кваліфікації вчителів початкової школи від команди застосунку «Вивчаю — не чекаю».
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media