Свіжий звіт Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСP) «Розблокування високоякісного викладання» (квітень 2025 року) присвячено питанню, що треба зробити, аби вчителі в будь-якій школі будь-якої країни працювали якнайкраще. Міжнародні експерти переконані, що досі вчительська креативність була недооцінена та недостатньо винагороджена. Лише творчі педагоги здатні навчити дітей бути творчими. А це — одна з топових якостей, що має попит на ринку праці.
Мистецтво вчителя — не високі слова
За одним з визначень, педагогіка — це все, що вчитель робить, щоб допомогти учням вчитися. Але що таке це все? Для одного вчителя: опитати за попередньою темою, розповісти нову та показати якесь відео до неї. А для іншого — заздалегідь проаналізувати рівень компетенції кожного учня, розбити за цим показником на групи, для кожної підібрати цікаве та посильне проєктне завдання, а в класі координувати дослідницьку роботу. І наприкінці провести гейміфіковану перевірку знань: онлайн-гру. Про це замислилися експерти ОЕСP, які проаналізували дослід 150 шкіл у 40 країнах, провели опитування вчителів та учнів, а також перевірку знань школярів.
Метою дослідження було перевірити, які саме чинники (виключно нематеріальні) перешкоджають тому, щоби в усіх закладах освіти навчання було на найвищому рівні. Дані свідчать про те, що хороше викладання є найважливішим засобом, який мають школи для покращення результатів своїх учнів. Педагоги відрізняються за рівнем креативного підходу до викладання. Але річ навіть не в цьому. У практиці кожного вчителя є ремесло, така собі рутина — виконання прописаних у плані уроку пунктів, процедур, що закріплені на рівні школи. І зазвичай дослідження перевіряють саме це, нібито вчитель механічно перекладає у голови дітей знання та апгрейдить їх навичками. Якими є результати навчання, скільки разів застосовані цифрові технології, скільки сучасних методик знає вчитель та з якою періодичністю їх застосовує — усе це лише зовнішні показники, які не вимірюють якість викладання.
Але майже щодня у вчителя також є моменти, де він має діяти як митець, творець. Скажімо, обрати момент для зворотного зв’язку, провести глибоке та ґрунтовне формувальне оцінювання, підбирати необхідні завдання різного рівня, вчасно застосувати нові практики, розвивати довірчі стосунки тощо. Саме це має найбільший вплив, як доводять дослідження, на успіхи учнів у навчанні. Наприклад, зворотний зв’язок учням є яскравим прикладом важливості креативності викладачів. Дослідження показали, що фідбек може бути дуже ефективним, але він також може зашкодити, якщо його неправильно застосувати. Занадто інтенсивна або прохолодна підтримка може знизити мотивацію учня. Правильно підібрані слова для однієї дитини стають викликом, що спонукає працювати, а іншій можуть вдарити по самооцінці.
Що гарантує якість викладання?
Якщо педагог працює в якомусь новаторському методі, це ще не дає йому свободи дії. Навпаки, часто педагогічні методи, підходи встановлюють жорсткі рамки. А ще їх поява призводить до цілої низки нових термінологій, які лише заплутують учителя. У багатьох бракує чітких визначень, а різні терміни в різних методиках насправді, якщо порівняти, є синонімами. Не існує жодного підходу, який був би кращим за інші. В освіті занадто багато різних цілей і потреб, щоб шукати єдиного підходу, який би працював для кожної окремої ситуації, окремого класу, конкретного учня. До того ж важливе усвідомлення не лише того, що працює, а й того, як це працює. Неможливо абсолютно прописати, що потрібно робити в кожній ситуації, з якою стикаються вчителі. Вони працюють в ситуації невизначеності, коли ресурси та час обмежені, кожен учень має власні потреби та здібності, виникають численні повсякденні проблеми. Тому самі вчителі мають бути озброєні не прописаними кимось інструкціями, а інструментами.
Педагогіка також несе в собі пов’язані цінності, установки та переконання вчителів. Тому в деяких країнах політизують педагогіку. Учитель обирає якусь практику або ухвалює рішення, бо так колись його навчали на педагогічних факультетах або ж так заведено вчиняти в цій школі. У нього немає усієї повноти варіантів.
Майже немає країн, де креативність вчителя окремо гідно винагороджується, окрім Сінгапура, Японії (й учні саме цих країн демонструють найкращі результати зі шкільних дисциплін у міжнародних дослідженнях). Зазвичай винагороджуються роки роботи, навантаження, різноманітні форми роботи (на кшталт управління класом (класного керівництва), але все це не може гарантувати високу якість викладання так, як креативність.
Практики замість інструкцій або теорій
Фахівці Гарвардської школи бізнесу переконані, що креативність складається з трьох елементів: бажання бути творчим, креативного мислення та великого обсягу прикладів, інструментів, з якими можна експериментувати. Будь-який видатний художник не намалює шедевр, якщо в нього один пензель та фарби лише трьох кольорів. Але саме така ситуація з учителями: їм бракує інструментів та їх ніхто не мотивує за мистецтво бути педагогом. Тож навіть не особистий рівень креативного мислення нині має значення, а ці параметри, які не враховують системи освіти.
Отже, глобальні рішення очевидні:
- під час підготовки майбутніх учителів звертати увагу на розвиток їхнього креативного мислення,
- школам або урядам країн знаходити змогу фінансово мотивувати,
- збагатити вчителя набором найефективніших практик.
У той час як педагогічні підходи можна розуміти як всеосяжні рамки, теорії або філософії викладання, практика викладання, навпаки, є більш деталізованою. Практики — це конкретні інструменти, на які спираються вчителі для досягнення певних цілей у відповідь на потреби учнів. Вчителям потрібні численні практики, з яких вони можуть вибрати або міксувати їх.
Перевірено — працює
Де ж зазвичай вчителі шукають інструменти? Наприклад, дві третини австралійських педагогів під час опитування зазначил, що коли стикаються з новим професійним викликом, шукають дослідження, яке може бути актуальним. Отже, в міжнародних експертів виникла ідея зробити метадослідження, в якому проаналізувати сотні досліджень педагогічних практик, обрати найбільш дієві та запропонувати кожному вчителю в будь-якій країні набір цих науково обгрунтованих інструментів.
Отже, OECР стало ініціатором новаторського відеодослідження Global Teaching InSights: це фіксації міжнародних варіацій у викладанні у класах однієї й тєї самої теми (зокрема, квадратні рівняння в математиці) та дослідження взаємозв’язку між різними практиками та результатами школярів. 700 учителів та 17,5 тис. учнів з восьми країн були записані на відео. Також були зібрані навчальні матеріали на кшталт плану уроку, методичні посібники, якими користувалися ці педагоги. До і після занять вчителі та учні заповнювали анкети, а школярі також проходили тести заради вимірювання своїх досягнень у математиці.
Показниками, які вказують на високу якість викладання, вчені після аналізу даних обрали:
- надання соціально-емоційної підтримки та розвиток емоційного інтелекту учнів;
- сприяння командній роботі;
- ефективне застосування формувального оцінювання;
- робота учнів з високоякісним контентом зі шкільного предмета;
- забезпечення пізнавальної активності учнів.
Що виявило дослідження на тепер
- Випадки погроз або принизливі коментарі між учнями або від педагога були нечастими винятками з правил. Зазвичай атмосфера була ввічлива, з демонстрацією взаємної поваги. Майже всі опитані вчителі вважали, що вони надають учням підтримку в навчанні та мають з ними добрі стосунки. Утім, учні сприймали соціально-емоційне середовище менш позитивно. У 90% класів атмосфера не була теплою та підбадьорливою.
- Зворотний зв’язок від учителів на відповіді та дії учнів був коротким, зосередженим на точності. Лише незначна кількість педагогів (від 2 до 18% на країну) надавали ґрунтовне формувальне оцінювання і зосереджувалися на тому, у чому мислення учнів було правильним або неправильним.
- Учнів регулярно просили згадати інформацію та сформулювати відповіді або узагальнити та застосувати правила і процедури. Іноді діти брали участь у диспуті та разом обмірковували проблему. Однак тривалі та глибокі обговорення, практична або усна дослідницька діяльність спостерігалися менш ніж на чверті уроків. Винятком, де час на це регулярно виділяють, є лише Китай та Японія.
- Учні мали обмежені можливості пов’язувати математику з реальним контекстом або досліджувати закономірності в математиці. Наприклад, застосування квадратних рівнянь іноді підтверджувалося графіками або малюнками. Але, наприклад, не пропонувалося розрахувати площу стін під час будівництвя, тож інформація сприймалася школярами як відірвана від життя суто теоретичні знання.
- Навчальні матеріали та взаємодія в класі не вимагали від учнів частого залучення до пізнавальної діяльності, зосередженої інтелектуальної діяльності. Наприклад, учні в чотирьох із п’яти класів у всіх країнах не мали проєктних завдань на цьому уроці. Винятком стала Німеччина, де 44% вчителів під час відеодослідження практикували такий підхід.
- Вчителі викладають ту саму тему дуже по-різному. Не було спільного підходу до викладання квадратних рівнянь ні між країнами, ні всередині них. Кількість часу, який необхідно витратити на тему відповідно до навчальних програм і підручників, коливалася від 6 до 15 занять, що вказує на відмінності в очікуваннях щодо викладання. Були також відмінності в математичних методах.
- Від 60 до 70% учнів повідомили, що їхні вчителі цінують їхню креативність, заохочують їх придумувати оригінальні відповіді та дають можливість висловити ідеї в школі. Педагогіка, яка заохочує творче мислення, пов’язана з кращою успішністю учнів.
- Жоден викладач не демонстрував повного володіння всіма практиками. Це вказує на значні можливості для вчителів обмінюватися досвідом та знаннями в класі, а також на потребу отримати такий інструментарій.
Результатами дослідження стала підготовка переліків практик та їхніх елементів, які були оприлюднені у звіті. Про них читайте в наступному матеріалі Освіторія.Медіа.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media