Чому цього навчального року країни одна за одною вводять оцінки за поведінку? Що робити з учнями, які заважають встановити робочу атмосферу в класі? Чи може вчитель почуватися впевнено та захищено, якщо учні хамлять та погрожують? Зібрали для вас найновіший закордонний досвід.
Учням у школі добре, а вчителям погано?
Освітяни так багато дбали про те, щоб учням у школі було добре, що забули про вчителів, розмірковують американські експерти. Усе спрямовано на те, щоб педагог не був авторитарним, став другом дитині. Але чи можна бути другом тому, хто словесно та фізично ображає? Скарги вчителів на поведінку учнів у класі досягають епічних масштабів у США. У деяких штатах просять надати нові важелі впливу на учнів. Підлітки-хулігани, які є в багатьох класах, погрожують педагогам, обзивають, замахуються, штовхають та навіть б’ють. І все це навішують на самого вчителя: мовляв, слід шукати підходи до дитини та краще управляти класом. Усе це робить роботу педагога небезпечною та непривабливою.
Діти мають розуміти, що права є не лише в них, а й у педагогів. Тож у травні 2024 року в штаті Алабама (США) ухвалили «Біль про права вчителів». Там у попередньому навчальному році тільки зареєстрованих випадків агресії школярів проти вчителів було 258 000, що втричі більше ніж за 5 років до того.
У Білі йдеться про захист права вчителя на безпеку та роботу в спокійній атмосфері. Раніше хуліганів просто виганяли з класу та відправляли до директора або шкільного психолога, а ті після розмови повертали порушника в клас. Звісно, це нічого не давало.
Позбавлені освіти, невиховані та неосвічені підлітки йдуть на вулиці, легко потрапляють до кримінальних угруповань. Тому Біль зобов’язує педагогічного працівника, що відповідає за дисципліну (ця посада може передаватися по черзі), забирати порушника дисципліни з класу, фіксувати випадок та з’ясовувати причини в дитини. Намагаються кваліфікувати випадок як незнання правил поведінки, підлітковий бунт, прояв невмотивованої агресії, наслідок нудьги, реакцію на проблеми вдома тощо. Після другого порушення підліток має пройти відповідну програму зі зниження агресивності, управління гнівом, перевірку стану психічного здоров’я, навчитися відшкодовувати заподіяну шкоду та управляти конфліктом тощо.
Погана поведінка? На другий рік!
Вище ми описали тенденцію, а не окрему ситуацію. Скажімо, Болгарія цього року змінила закони про дошкільну та шкільну освіту, ввівши оцінки за поведінку. Вони є також у школах Польщі, Німеччини, Норвегії.
Особливим цей навчальний рік став і для Італії: вперше за останні пів сторіччя в школах повернули оцінки за поведінку. Хоча донедавна ці бали вважалися чимось застарілим.
Опонентів у такого рішення чимало. Батьки школярів скаржаться, що тепер поставити «незадовільно» школі легше, ніж шукати причини проблем із дисципліною. А наслідки поганої оцінки за поведінку для учнів середньої та старшої школи серйозні, адже її ввели не для годиться. Так, підлітки, які набрали лише 6 із 10 балів з поведінки, повинні будуть наприкінці року пройти додаткове випробування. Це тест із громадянської освіти, завдяки якому учні ще раз повторять закони країни, правила співіснування, розв’язання конфліктів тощо.
Якщо ж в учня 5 або менше балів за поведінку, йому доведеться залишитися на другий рік і повторити курс, навіть якщо його академічний рівень на належному рівні. Мовляв, за цей додатковий час він має навчитися дотримуватися правил та дисциплінарних вимог.
Але й це ще не все! Якщо підліток не просто бунтує, огризається, а нападає на вчителя чи шкільний персонал, виявляє агресію, насильство, на його батьків чекає штраф від 500 до фантастичної суми 10 тис. євро.
Ще торік хуліганство в класі каралося зазвичай відстороненням від занять на кілька днів. Якщо ж проблемного учня виключали зі школи, він переходив до іншого закладу освіти, де зазвичай поводився так само. Саме через велику кількість нападів учнів на вчителів у школах італійські освітяни б’ють на сполох. Випадки агресії щодо вчителів у 2024 році збільшилися на 110% ще за перше півріччя (порівняно з 2023 роком). Найтиповішими причинами сварок та бійок у школах Італії є заборона використання мобільних телефонів на уроках. Тож Італія відновила політику штрафів та дисциплінарних покарань учнів, щоб, як заявлено, «повернути повагу до вчителя».
Неслухняні залишалися неосвіченими
Спадає на думку: може, і нам треба?
В Україні оцінка за поведінку була скасована у 2000 році. За радянських часів вона відсіювала всіх учнів, які не відповідали «стандартам будівника комунізму». Адже без високих балів за поведінку неможливо було здобути освіту. Оцінка за поведінку була встановлена у воєнні часи, під час Другої світової, у 1943 році. Протягом 30 років бали з неї, нижчі за «добре», були приводом для відрахування зі школи. Надалі, аж до кінця 1980-х, за незадовільну поведінку замість шкільного атестата видавали довідку про отриману освіту, з якою не можна було навчатися далі. Оцінка могла перекреслити майбутнє, її використовували як ярлик і ліпили геть до всього: використання косметики, опозиційні погляди, «неправильні» цілі в житті. Такий собі важіль впливу на незручних змалечку.
Звісно, нині в європейських школах комунікація базується на впевненості, що кожна людина з дитинства має право на власні переконання, світогляд, плани та мрії, особливості характеру. Такі самі засади і в дитиноцентрованій реформі української освіти НУШ. Дорослі не повинні диктувати дітям, що та як робити.
Чим лякають нововведення
Водночас, оцінка з поведінки викликає багато побоювань та нарікань:
1. Важко оцінити поведінку об’єктивно, тож учителі можуть знижувати бали дітям, які чимось їх дратують або мають протилежні погляди.
2. Якщо поведінку трактувати широко, це притаманно авторитарній педагогіці та суперечить сучасним ідеям стосовно різноманітності, інклюзії тощо.
3. Типовими є дисциплінарні проблеми для учнів, в яких недіагностовані відхилення у здоров’ї або які страждають від домашнього насильства. Оцінка не допоможе розв’язати ці питання, але здатна ще більше ускладнити життя таких дітей.
4. Порушення правил може бути формою протестної відповіді на неякісні педагогічні послуги. Наприклад, коли фахівцю не подобається керівництво, умови праці, можна звільнитися та шукати іншу роботу. Також він здатен обговорювати та відстоювати власні кордони. Учень позбавлений права змінити педагога, школу, бо це вирішують батьки. Також він ще не має аргументів, аби пояснити, чому саме йому нудно на уроках або чим ображає його поведінка вчителя. А це трактують як лінощі та невихованість, невдячність.
Оцінка потрібна, але не для всіх
Прихильники оцінки за поведінку стверджують: нині вона інша. Ідеться лише про дотримання простих правил, заявлених школою: не агресувати, не пропускати заняття, не вживати нецензурних слів тощо. Порівнюють із кримінальною відповідальністю: мають бути бар’єри, за які не можна заступати. Вони покликані захищати безпеку, гідність та спокій учителів. Оцінка за поведінку не повинна впливати на академічні успіхи дитини і має слугувати не для покарання, а для виявлення учнів з поведінковими проблемами та подальшої роботи з ними.
Оцінка за поведінку — це не зловживання контролем, це така сама перевірка, як з іншими компетенціями. Також її не варто змішувати з оцінюванням старанності, хоча це теж важливо. Але одна ситуація, коли дитина просто не хоче виконувати завдання, і зовсім інша, коли вона зриває уроки, кричить на вчителя.
Компромісний варіант започаткували у штаті Філадельфія (США). Там вважають, що пересічному учневі оцінка за поведінку не потрібна. Але тих, хто регулярно порушує шкільні правила та зриває заняття, переводять до особливих «поведінкових» класів. Там оцінки виставляють, а метою є якраз підвищення цих балів. Дітей з таких класів часто залучають до міжшкільних та міських психотерапевтичних програм, тісніше співпрацюють з їхніми батьками. Учні мають пройти обстеження в невролога та психіатра. Тих, у кого вперше виявляють психічні чи неврологічні розлади (СДУГ, тривожні, аутистичні розлади, епілепсію, депресію, шизофренію), у поведінкових класах — до 20–30% порівняно з 2% у звичайних класах. Такі учні навчаються за індивідуальною програмою або їх переводять до спеціалізованих закладів освіти.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media