Уроки історії проєкту «Скарб» — це захопливі відеоподорожі в минуле. У першому епізоді семикласникам пропонують познайомитися з темою «Давні слов’яни» у форматі, що схожий на відеогру: симпатичний хлопець проводить 7-хвилинний тур поселенням. Ми не могли відірватись від екрана: усі деталі життя слов’ян у XI столітті відтворено до дрібниць. Учителі можуть безкоштовно зареєструватися на сайті й отримати доступ до відео, архівів візуальних матеріалів та презентацію до уроку. А як бонус — воркшоп та методичні рекомендації до кожного наступного уроку. Ми дізналися, хто і як створює «Скарб». І публікуємо підказки для вчителів, як зробити уроки історії України привабливими для сучасного вибагливого покоління.
Спікерка:
Марія Воротило, учителька історії, історикиня, блогерка і авторка текстів у проєкті «Скарб»
Інтерактивні уроки історії в проєкті «Скарб»: хто і як їх створює?
— Ми презентували наш проєкт «Скарб» з теми «Давні слов’яни», — розповідає вчителька Марія Воротило, чиї тексти ви чуєте в кожному епізоді. — Саме із цієї теми починається вивчення історії України в 7-му класі. Яскравими історичними відео плануємо закрити ті теми з предмета, що важливі з точки зору ідентифікації українців у світі. Або такі, що геть нудно висвітлюються в шкільній програмі, хоча ці епізоди цікаві, але ще не знайшли свого кута подання.
У цьому навчальному курсі оживають давні землі, постаті, символи — усе це потребує достовірного відтворення. Над деталями побуту й безліччю інших важливих моментів команда «Фундації Христі Храновської» працює з істориками, методологами, дизайнерами та реконструкторами. Основну допомогу у створенні першого епізоду ми отримали від Павла Нечитайла, старшого наукового співробітника «Охоронної археологічної служби України». Це наш консультант.
Ми дуже прискіпливі. Щоб зобразити в епізоді певний аксесуар чи інший нетканинний елемент, ідемо в музеї, проводимо там власні розвідки.
Та й костюми героїв не малюємо з уяви — у цьому нам допомагає художниця з костюмів, дослідниця етнографічного й історичного костюма Антоніна Белінська. Кожен епізод — чудова нагода залучити до співпраці крутезних істориків, які організують для нас приватні лекції. До прикладу, Євген Синиця ділився з нами знаннями про ранніх словʼян. А зооархеолог і доктор біологічних наук Леонід Горобець розповів, кого і як одомашнювали ранні слов’яни — для цього є навіть окремий термін «доместифікація». Крафт-воркшоп із прядіння, який ви знайдете в першому епізоді, допомагала створити фольклористка й методистка крафт-воркшопів з народного мистецтва та ремесел Наталка Лещенко.
Як сухий історичний матеріал перетворюється на захопливий сюжет, схожий на відеогру?
Ми кожну мить тримаємо в думці, що наш клієнт — школяр. А сучасні діти захоплені відеоіграми, роликами з TikTok, Instagram.
Це людина, яка часто грає в комп’ютерні ігри, звикла до чітких формулювань і конкретної постановки завдань (в ідеалі це мають бути квестові завдання). Сучасні підлітки обожнюють чіткість, яскраву насичену картинку, інтуїтивну зрозумілість складного матеріалу. Паралельно вони жадають інтригу. І ми все це врахували — нас у цій справі менторила психологиня, ціла команда науковців, сценаристів і дизайнерів. Кожен кадр мав стати впізнаваним і не схожим на попередній. А ще ми додали відсилки до сучасності і завше стараємося пов’язати минуле із сучасністю. Недарма головний герой розповідає про місію воїнів. Цим ми хотіли підкреслити, що як півтори тисячі років назад були воїни, які захищали ці території, так і зараз в Україні є воїни, які захищають кожен метр своєї землі.
Ще присмачили відео гумором, а героя зробили привабливим для тинейджерів — які в нього кульчики у вухах, ви помітили?
Діти дуже позитивно відгукуються про першу серію. Я і своїм дітям у класі пропонувала: сподобалось!
Які теми з історії України залишаються недостатньо висвітленими в шкільній програмі?
Про те, що на території сучасної України, яка живе у війні, і раніше відбувалося дуже багато воєн. Ми маємо більше комунікувати про те, що переживали наші предки, коли біда приходила зі сходу. І завдяки чому вони вистояли та пережили ці лиха. А оскільки ми з вами говоримо про історію тут і зараз — це заслуга наших пращурів, і це дає сили для розуміння: ми з вами теж зможемо це пережити й осмислили. І ми точно не жертви, «по яких проходять ногами». Ми та міцна степова рослина, яка проростає за будь-яких засух і ураганів: «Якщо ми вирішили бути тут — ми будемо тут». І це для мене найкраща метафора про українців. Наше коріння міцне, і від нього неможливо позбавитись — цього ще нікому не вдавалося зробити. Це про нашу генетичну здібність до виживання за неможливих, здавалось би, умов.
Тож і теми для проєкту «Скарб» ми підбираємо та проводимо крізь них глядача з наскрізним посланням: «Українці — ті, хто все і всіх переживуть». А ще ми багато говоритимемо про перемоги.
Також у підручниках з історії України мені не вистачає розмови про живих людей. Так, ми багато говоримо про королів, князів, гетьманів і президентів. Але ж не все оберталося навколо них! Таким чином, сучасні підручники упускають з виду історію життя величезної маси людей. Як вони жили? Як виживали? Як змінювалися? От наприклад: яким було життя селянина в ХІI столітті і життя такого самого селянина через 100 років. Що змінилось у вервечці поколінь за цей час? Чим їхні виклики відрізнялися? Буде набагато цікавіше, коли ми опишемо життя цілої групи населення, а не даватимемо учням окремі елементи пазла, як зараз.
Чи ви замислювалися, чому школярі люблять програму 7-го, 8-го класу, але страшенно фиркають від програми 9-го класу? Усе тому, що сьомі і восьмі класи зосереджені на вивченні яскравих персоналій: Хмельницький, Мазепа, Сагайдачний, Володимир Великий.
А ось у 19-му столітті в нас немає державності. Відповідно, оку у програмі не дано зачепитися за «людей епохи». Вриваючись у 9-й клас, де з десяток сторінок приділено економіці й немає особистих історій, діти почуваються розчарованими. Коли я запитую учнів, що ж вони пам’ятають про 19-те століття — вони обмежуються згадкою про Тараса Шевченка. Тож хочеться, щоб на сторінках підручників з’явилося більше історій про Франка, Грушевського. Це люди, які «ліпили» себе поступово, адже не були аристократами від народження. Де вони жили? Як спілкувалися між собою? Чому взагалі вирішили об’єднатися в Наукове Товариство Шевченка?
Чому нові підручники з історії України потрапляють у скандали?
Автори підручників з історії України відкрито говорять про те, що їм бракує свободи. За їхніми словами, вони «виконавці», які зобов’язані в підручнику використати ті чи ті слова, фрази. Так, є програма, затверджена МОН. Коли вже написаний підручник відправляють критикам, ті не пропускають його далі, допоки не виконано певні умови. Тут ідеться про обмеження академічної свободи. Сумно визнавати, але всі підручники з історії, які вийшли за останні два роки, схожі на підручники «старого покоління». Що там змінилося за останні кілька років? Додалися к’юар-коди. Як учительці, мені з такими підручниками працювати важко.
Чи «знищить» історичну освіту об’єднання предметів «Історія України» і «Всесвітня історія»?
У мене вельми нейтральна така позиція, яка буде змінюватися залежно від реалізації нової концепції. Для початку хочеться побачити пілотний відеоурок-приклад з одним «об’єднаним» розділом. Поки що такої конкретики не зустрічала.
Традиційне викладання історії часто не викликає інтересу в учнів: які ще потрібні формати?
Найчастіше я самостійно шукаю інформацію для уроку, щоб у першу чергу мені самій було цікаво. Чимало класних знахідок є у друкованих журналах «Локальна історія» — щиро раджу колегам звернути на них увагу. Є дуже цікаві YouTube-канали про історію з гідним візуальним наповненням. А відтепер і «Скарб» рекомендуватиму дітям, їхнім батькам і вчителям історії як окрему знахідку.
Окрема увага — ШІ. Цікаві формати, які пропонує і генерує для нас штучний інтелект, підтримують мотивацію учнів. Тому освоюйте ШІ, дорогі колеги, це знадобиться в наступні роки. Не відкладайте на рік чи два, тоді вже буде трохи запізно.
Що можна спробувати вже зараз? Я даю дітям домашку: написати листа від імені певного персонажа, який брав участь у тій чи тій війні (поході). Ну а ШІ допомагає дітям створити фінальну картинку із цим персонажем, із тим, як виглядатиме його життя. Звісно, потрібно дати дітям інструкцію, де і як усе це можна зробити (особисто я найчастіше використовую внутрішні програми Canva для створення картинок, але там треба прописати все в найдрібніших деталях).
Ще у викладанні історії дуже зіграє на руку міждисциплінарний підхід. Мене драйвить проводити уроки історії спільно з учителями літератури. До прикладу, обговорювали твори Орвела в історичному контексті.
Источник: www.osvitoria.media