До початку навчального року 2025/2026 має бути затверджена мережа академічних ліцеїв. Саме в них навчатимуться старшокласники з 2027 року, коли реформа НУШ досягне оновлення старшої профільної школи. Створення ліцеїв викликає чимало бурхливих обговорень: окремий заклад освіти чи школа, яка просто змінила назву? А чому майже в усіх країнах старші школи відокремлені від початкових? І які дивні плюси вбачають у тому, що діти навчаються в одній будівлі по 10–12 років?
З ліцеїв усе й почалося
Історично в Європі система освіти складалася так, що її ланки існували окремо. Зокрема у Великій Британії навчання починалося з того, що нині заведено називати старшою ланкою середньої освіти (якщо розглядати її як підготовку до отримання вищої освіти). Читати, писати та рахувати діти з аристократичних родин навчалися вдома, з батьками чи гувернерами. На заняття вони йшли у 10–12 років. Граматичні школи з XIV століття були такими собі підготовчими курсами до університетів, до яких переходили у 14 років. Такі самі заклади освіти за кілька сторіч з’явилися і в інших країнах: у Німеччині — гімназії, у Франції — ліцеї, у скандинавських країнах — атенуми, навчальні школи тощо.
У XIX столітті масово створювали початкові школи, де грамоти навчали вихідців із бідних родин. У 1880 році початкова освіта стала обов’язковою для всіх маленьких мешканців Англії. У законі про освіту 1944 року дітям з 5 до 15 років гарантували безкоштовну початкову та середню освіту. Оскільки вводилося три типи різних за престижністю середніх шкіл (традиційні граматичні, сучасні та технічні), до них зараховували за результатами спеціального іспиту. Із того часу пролунало чимало критики стосовно того, що перевірка компетентності 11-річної дитини фактично визначає її подальше життя. Згодом іспити перестали мати таке фатальне значення, а під час обрання середньої школи почали враховувати бажання батьків, учнів та весь освітній процес до того. Виокремилася також як підготовка до університету старша школа (Sixth form), хоча більшість учнів 16–18 років навчалися в коледжах.
Також цікаво:
Старша профільна школа: що відбувається з реформою і чи можна «залишити все, як є»
Одне «містечко підлітків» на 20 «осередків дитинства»
Система, за якою випускники початкових шкіл розподіляються за знаннями та навичками в середній школі, поширилася в Європі, а згодом у США, Австралії та багатьох інших країнах. Традиційно в усіх країнах, що перейняли британську систему, старша школа не лише перебуває в окремій будівлі, вона є окремим закладом освіти. Початкових шкіл, що розташовані неподалік від місця проживання дітей, може бути 20, де в кожній не більш ніж сотня учнів. І на ці школи припадає лише одна старша, в якій навчаються близько 2000 підлітків. Це таке собі містечко школярів, яке займає значну територію та облаштоване всім необхідним для підготовки до вищої освіти.
У деяких країнах початкова ланка шкільної освіти може бути тривалою. Наприклад, у Фінляндії нижча та вища основна шкільна освіта тривають 9 років. Надалі учень обирає заклад другого ступеня: гімназію (якщо хоче згодом здобувати вищу освіту) чи коледж. Схожа система освіти в Швеції та Данії (тут 7–9-мі класи можуть бути як продовженням попередніх років освіти, так і можна перейти до окремої школи-пансіону).
Експерти визначиили ідеальний розмір старшої школи: достатньо великий, щоб запропонувати різноманітні предмети за вибором, напрямки спортивних занять, позашкільні заходи, але достатньо малий, щоб учні розвинули почуття спільноти. Дослідники кажуть, що в старшій школі має бути не більш ніж 2000 підлітків. Для дітей, які погано адаптуються та мають освітні втрати, нині пропонують «школу в школі»: виокремлення шкільної спільноти, де вводять уроки в малих групах, індивідуальні консультації вчителів та різноманітні заходи для підсилення командного духу.
Навіть там, де природні умови не сприяють поїздкам і на учнів чекає незручний і довгий шлях до старшої школи, ніхто не планує об’єднувати різні ланки шкільної освіти. Скажімо, у Танзанії підліткам із сіл доводиться добиратися напівпустелями до старшої школи в місті. Саме тому більшість таких закладів надають пансіон: учні живуть тут протягом навчального року.
Також цікаво:
Стандарт профільної середньої освіти: що нового? «Розпаковка» політики від Ігоря Хворостяного
Чому такий поділ є зручним
Які ж переваги вбачають у цьому поділі?
1
Економія коштів
Стадіон або сучасна лабораторія здатні обслугувати як 100, так і 300 учнів. Обладнати на високому рівні стадіон, актовий зал, лабораторії, майстерні тощо в одній школі значно легше й дешевше, ніж зробити це в багатьох школах-дванадцятирічках.
2
Гарантія великого вибору для учня
Якщо школа досить велика, вона має змогу запропонувати чимало предметів на вибір, факультативів, гуртків, сформувати чимало спортивних команд.
3
Дефіцит кадрів та рівень викладання
Вчителів-предметників на кільканадцять шкіл знайти важче, ніж на одну школу. Але головне, що старша школа зазвичай пропонує підвищену зарплату та має змогу обирати найкращих фахівців. Старші школи зазвичай пишаються викладацьким складом та авторськими програмами.
4
Профілактика булінгу
Розподіл дітей за віком знижує ймовірність булінгу.
5
Атмосфера дорослого життя
Якщо з віком у житті підлітка нічого не змінюється (як ходив до школи, так і ходить) — він прагне довести, що вже не дитина. Тож придивляється до негативних аспектів дорослого життя, які легко копіювати: залежності, брутальна поведінка, надто активне сексуальне життя тощо.
Тому початкова школа має зберігати вайб казки, дитинства: відповідне оформлення стін, картини, ігрові майданчики, меблі та раковини за зростом. Це камерна та безпечна атмосфера. Базова школа припадає на дорослішання та найбільші гормональні зміни в організмах підлітків. Це час випробувань, пригод, пошуку, різноманітних можливостей. А старша школа — це серйозний старт дорослого життя. Вимоги до учнів тут — майже як до студентів коледжів та університетів. Профорієнтація — у пріоритеті, як і діловий стиль спілкування. Не лише дорослі меблі, а й паркувальні місця (старші учні зазвичай уже мають водійські права та приїжджають на заняття на авто).
Якщо ці ланки не розподілені, у 16 років чимало школярів поводяться, немов у 12, іде така собі інфантилізація. Учні зосереджені не на майбутньому, а на розвагах, підлітковому бунті, намагаються здивувати, а не зосередитися на власному професійному шляху.
6
Відбір
Старша школа має готувати одних дітей до подальшого навчання, інших — до професійної освіти та роботи. Наприклад, американські педагоги переконані, що більш ніж половина учнів не потребують абстрактних знань та мають зосередитися на практичній підготовці. Навантаження поглибленими курсами та додатковими предметами спонукає їх «пересиджувати» ці шкільні роки, знижує самооцінку.
Звідки та навіщо виникла єдина школа
На всіх континентах, навіть в Азії, Африці та Латинській Америці, важко знайти країни, де діти навчаються в одній школі з першого до останнього класу. Це радянська спадщина, від якої відмовилися навіть у Китаї, де зберігається комуністична ідеологія. Китайські школярі навчаються 9 років, а в школи другого ступеня (окремі старші школи) вступають уже за бажанням та відбором.
У Монголії учні 12 років навчаються разом (з 6 до 18 років). Але величезні школи, класи по 50–60 учнів, де не йдеться про якийсь індивідуальний підхід, — це точно не провідний досвід. Чимало закладів освіти в Монголії — інтернати для дітей кочівників. Тож тут вважають, що простіше утримувати їх в одному місці, ніж переводити за рівнями шкільної освіти. Чи варто Україні орієнтуватися на такі практики?
З інтернатів, до речі, усе почалося й у Радянському Союзі. До 1960-х років там ставили за мету дати дітям семирічну освіту. А навчання в старших класах, наприклад, у 1940-х роках, було платним та з відбором. Як і в усьому світі, туди йшли лише ті підлітки, які планували здобувати вищу освіту. Ідея обов’язкової десятирічної освіти кожному з’явилася за часів, коли країною керував Микола Хрущов. Найкращою формою освіти він вважав інтернат. Мовляв, лише у відриві від батьків з їх обивательськими поглядами можна виховати будівельників комунізму. Ідея полягала в тому, щоби правильно виховувати та ідеологічно впливати на дітей. А якщо робити це 10 років, то, звісно, це буде надійніше, ніж 7 років. Тисячі інтернатів потроху закривалися, змінювали формат або ставали сиротинцями після відставки Хрущова. Адже надалі проєкт не підтримали. Але ідея десятирічки для всіх залишилася: за часів «холодної війни» почалася конкуренція із Заходом в усьому. Зокрема, прагнули довести, що радянські діти матимуть більше років навчання за плечима, ніж американські однолітки, та майже всі отримуватимуть вищу освіту. Яка із цього практична користь та як це впливає на самих учнів, не замислювалися.
Також цікаво:
12 змін у старшій профільній школі, які не мають стати сюрпризом
Куди прямують американські старші школи
Доки в Україні вирішуємо, чи перейти на загальноприйняту систему з окремою старшою школою, у Європі, США, Канаді освіта також змінюється, з’являються нові тенденції. Якщо стисло, ідеться про ранню підготовку самодостатньої, відповідальної та майже дорослої людини.
Наприклад, дослідження фахівців з педагогіки Бостонського коледжу та Національної асоціації середньої школи США стосується адаптації підлітків, які тільки-но вступили до старшої школи. Тих, хто навчатиметься перший рік, пропонують розміщувати в окремій будівлі та підтримувати окрему спільноту. Так вдається запобігти погіршенню шкільної успішності, проблемам з поведінкою. Підліткам, які почуваються самотніми, бояться не впоратися або елементарно заблукати на новому місці, допомагають розвинути стосунки з однокласниками, відчуття колективної взаємодопомоги, що дає змогу швидше адаптуватися до змін.
Ввести в старших класах якомога більше предметів, які допоможуть почати працювати за потреби одразу після школи, пропонують деякі американські вчителі. Лише кілька дітей із класу мають власне, не нав’язане батьками, бажання та необхідні ресурси, щоби націлитися на отримання вищої освіти. Решта мали б прийти до цього набагато пізніше. До слова, у США на навчання в університетах націлена менш ніж третина старшокласників. Тоді як в Україні до закладів вищої освіти намагаються вступити понад 80% випускників шкіл. Але навіть те, що 60% учнів американської старшої школи прагнуть негайно вступати до коледжів, видається педагогам дисбалансом. На їхню думку, 90% підлітків варто спрямовувати на те, щоб отримати досвід роботи одразу після випуску. Навички професій у сфері послуг, бухгалтерського обліку, діловодства, кулінарії, мистецтва самопрезентації, блогерства прагнуть додати до програми старшої школи.
А ось колеги з таких штатів, як Мічиган, Техас, Північна Кароліна, не планують, а вже перетворили старші школи на так звані ранні коледжі. Майже пів тисячі таких закладів освіти в США поєднують програму перших років коледжу та старших шкіл. Три чверті учнів успішно проходять програму та в скорочені темпи потім завершують коледжі. Навіть ті, хто кинув навчання, мають значно більше шансів на працевлаштування, ніж звичайні випускники шкіл, завдяки практичним навичкам. Утім, інтерес до вищої освіти у випускників ранніх коледжів також вищий, ніж у решти однолітків. Якщо в контрольній групі до університетів після коледжу чи після школи вступили 33%, то серед випускників оновлених старших шкіл таких було 46%.
Отже, тенденція така: рання профорієнтація, основи професій уже зі шкільної парти, причому навчання практичне, реальне, яке здатне приносити гроші випускникам шкіл. Якщо в Україні з’являться повноцінні ліцеї з реальним вибором предметів, профілю, можна буде сказати, що наша освіта хоча б не рухається в протилежному напрямку.
Источник: www.osvitoria.media