Дослідники з Університету Турку (Фінляндія) встановили, що взаємодія з неторінною природою має сприятливий вплив на психічне здоров’я. Результати роботи оприлюднені у виданні People and Nature.
У комплексному дослідженні географи проаналізували роль природного середовища у формуванні емоційного добробуту. Виявилося, що активності на відкритому повітрі — наприклад, походи до лісу чи спілкування з тваринами — покращують психологічний стан, допомагають знаходити внутрішню гармонію та сприяють усвідомленню сенсу існування. Фахівці також наголосили, що контакт із природою є ефективним методом зменшення стресу.
Робота мала комплексний характер: науковці розглядали питання з різних перспектив. Вони досліджували, як природне оточення сприяє емоційній стабільності та фізичному здоров’ю. З’ясувалося, що навіть прості активності — відпочинок за містом, прогулянки парком чи контакти з тваринами — допомагають відновити внутрішній баланс, глибше пізнавати себе та навколишній світ, а також знаходити відповіді на екзистенційні запитання. Крім того, перебування на природі виявилось доступним інструментом для боротьби зі стресовими станами.
У науковому проекті взяли участь 158 жителів Фінляндії, які пройшли онлайн-анкетування, та 25 респондентів, з якими провели глибинні інтерв’ю. Учасники належали до двох вікових груп — 15-24 роки та понад 60 років. «Хоча між поколіннями спостерігалися відмінності у способах проведення часу на природі та виборі місць, їхній досвід мав чимало спільних рис», — зауважив один із авторів дослідження Йоха Ярекарі. На його думку, усі опитані відчували, що природа «не засуджує та не накладає оцінок».
Старші учасники часто акцентували на значенні зміцнення відносин між різними поколіннями. Для молоді ж природні локації ставали простором для саморефлексії та висловлювання емоцій. «Зв’язок із природою має фундаментальне значення для формування ідентичності та часто становить основу нашого буття», — резюмував Ярекарі.
Результати показали: для різних вікових категорій природа виконує дещо відмінні соціальні функції. Люди похилого віку частіше згадували про важливість сімейного спілкування на природі, яке посилювало їхнє відчуття єдності з наступними поколіннями. Молодь, навпаки, розглядала природні простори як зону для самотності, роздумів та емоційної розрядки. Дослідник підкреслив, що взаємодія з природою — це не просто спосіб розважитись чи розслабитись, а складник особистісного розвитку, який формує наше світосприйняття, ідентичність та є невід’ємною частиною життєвого досвіду.
Джерело: ukr.media