В українських кінотеатрах, які продовжують працювати під час “жовтого рівня” тривоги, відбулася прем’єра одного з найочікуваніших фільмів року – чорної комедії «Діґґер» режисера Алехандро Ґонсалеса Іньярріту, відомого за стрічками «Бьордмен» та «21 грам». Головну роль у фільмі зіграв Том Круз, який кардинально змінив свій образ за допомогою гриму.
Я проблему викопав, я її й закопаю. І весь світ теж
З моменту оголошення про співпрацю режисера Алехандро Ґ. Іньярріту з Томом Крузом, який виступає не лише в головній ролі, але й як продюсер, кінокритики та глядачі почали обговорювати потенційну боротьбу Круза за “Оскар” у номінації “Найкращий актор”.
Ці припущення мали під собою підґрунтя. Попри чотири номінації на “Оскар” (остання – як продюсера за найкращий фільм), Том Круз досі не отримав цю престижну нагороду. Хоча у 2025 році йому вручили почесний “Оскар” за видатні заслуги в кінематографі, це, швидше, символічне визнання, а не нагорода за конкретну роль.
Тому, схоже, актор вирішив діяти рішуче: взяти лопату, “копати” самому та нагадати світу про свій акторський талант. “Розумна комедія” «Діґґер» виглядає саме як така спроба.
Співпраця Тома Круза з Алехандро Ґ. Іньярріту також не випадкова. Саме завдяки роботі з цим режисером Леонардо Ді Капріо отримав свій єдиний “Оскар” за роль у фільмі «Легенда Г’ю Гласса» (2015). Якщо це спрацювало одного разу, є шанс, що спрацює й вдруге.
Весь фільм «Діґґер» ніби промовляє: “Я гідний “Оскара” – і тема, і акторська гра, і грим, і сценарій, і операторська робота…”
Том Круз, вдягнувши складний грим, що імітує зайву вагу та лисину, грає жадібного нафтового магната Діґґера Роквелла. Його персонаж ігнорує попередження екологів про небезпеку продовження видобутку нафти на льодовику. Зрештою, вибух призводить до відколу величезного айсберга, який загрожує пів Європі через три дні.
Для запобігання катастрофі збирається уряд США на чолі з президентом. Усвідомивши, що жодні фізичні методи не допоможуть зупинити айсберг, президент перекладає всю відповідальність на Діґґера Роквелла. Однак мільярдер має нагальніші проблеми: його стара кицька серйозно хвора, і він приділяє їй значно більше уваги, ніж європейській катастрофі. Згодом він вирішує: якщо неможливо врятувати ситуацію, можна її переписати.
Сміятись після слова «лопата»
Основний посил фільму полягає в тому, що видобуток нафти у світі не припиняється не лише через жадібність мільярдерів, але й тому, що звичайні люди прагнуть користуватися автомобілями, літаками та іншими благами, які забезпечує нафта. Отже, винні всі ми.
Однак Алехандро Ґ. Іньярріту не був би собою, якби не зробив сюжет максимально заплутаним і багатошаровим. У цьому контексті лопата, яку Діґґер дбайливо зберігає як пам’ять про свого діда, що знайшов нафту і започаткував сімейний бізнес, відіграє одну з ключових ролей.
Ідея фільму доноситься до глядача через складні художні засоби, що вимагає уваги. Ця складність, можливо, і стала причиною невисоких оцінок на Rotten Tomatoes (лише 51% “свіжості”) та посередніх 7,3 балів на IMDb.
У фільмі стільки рівнів, що лопата стає не просто інструментом нафтовиків, які завдяки їй збагатилися. Вона символізує заклик до глядача “копнути глибше”, щоб зрозуміти задум автора. Нагромадження художніх прийомів таке велике, що без “лопати” розібратися складно. Лопата також виступає символом: “Я тебе породив, я тебе і вб’ю”, — заявляє Діґґер катастрофі. Зрештою, вона перетворюється на лопату гробокопача, що символічно закопує звичний нам світ.
Простими словами, навороченість фільму така ж, як і гриму на обличчі головного актора (призначення такого кількості гриму для вигаданого персонажа залишається під питанням).
Що занадто, то не здраво, але вражає
Том Круз демонструє готовність жертвувати комфортом і викладатися на повну, щоб довести свою акторську майстерність та претендувати на “Оскар”. Його амбіції буквально виплескуються з екрану. Актор грає потужно, з надривом, майже до останніх сил, і, на жаль, це працює проти нього. Це той випадок, коли майстерності забагато, а самоіронії — обмаль.
Без самоіронії у цьому фільмі ніяк. Задумувався як гостра сатира на екологічну тематику, він перетворився на штучну, місцями натужну та гіперболізовану комедію. До того ж, фільм триває понад дві години, а гумор переважно низькопробний. Хоча, можливо, таке чорний гумор і знайде своїх поціновувачів.
Вочевидь, творці фільму прагнули створити “відповідь” комедії «Не дивись вгору», але значно масивнішу та заплутанішу. Чи можна було зробити фільм простішим і менш пафосним? Безперечно. Але це був би не Алехандро Ґ. Іньярріту. Його схильність до експериментів не дивує. Режисер не боїться надмірності, занурюючись у неї сам і занурюючи глядача.
Деталі, все вирішують деталі
Поки мозок глядача перевантажується фантазією режисера та витівками Круза, очі насолоджуються візуальною складовою. Операторська робота та художнє оформлення у «Діґґері» вражають. Якщо сатира в діалогах не завжди вдала, то візуальні прийоми працюють на всі сто. Показовим прикладом є приміщення ООН зі старомобними меблями 70-х років та стелею, що протікає, з якої вода капає у пластикові відра. Це яскраво демонструє занепад організації.
Камера оператора Еммануеля Любецьки (“Оскар” за “Легенда Ѓ’ю Гласса”, “Гравітація”, “Бьордмен”) ретельно показує всю непривабливість реальності, яку створила світова еліта і в яку втягнула весь інший світ. Фільмування у вінтажному форматі VistaVision ніби переносить нас у старе кіно.
Серед значних плюсів фільму — зірковий акторський склад другого плану. Різ Ахмед у ролі класичного розсіяного вченого, Сандра Гюллер (чия майстерність підкорила Голлівуд, і її можна побачити в багатьох гучних прем’єрах) грає зведену сестру Діґґера Роквела, яка підриває його авторитет. Джо Гудман у ролі нездалого президента США, чия самовпевненість перевищує його розуміння реальності. А також Джессі Племонс (який значно схуд і тепер виглядає на 20 років молодшим) — його роль невелика, але значуща й сповнена нюансів, які актор передав блискуче.
Замість висновку
Відгуки критиків та глядачів щодо фільму дуже неоднозначні. Одні виходять із залу розчарованими, інші захоплено штовхають сусіда, захоплюючись сценарієм, режисурою та акторською грою Круза. Хтось пише негативні рецензії, а хтось називає фільм “свіжим ковтком повітря”.
Незалежно від особистих вражень, не подивитися цей фільм на великому екрані — це злочин проти любові до кінематографу. «Діґґер» точно збере свої номінації на “Оскар”, тому занурюйтеся в історію, щоб потім було про що посперечатися з опонентами.
