Варто дитині взяти улюблену машинку на майданчик, як довкола відразу виникає напруга: хтось хоче пограти, а господар іграшки — не готовий.
Батьки в цей момент кидаються між бажанням «виховати щедрість» та страхом травмувати малюка.
Психологи запевняють, що ділитися — не вроджена навичка, а соціальний досвід, повідомляє кореспондент Біловини. І чим м'якше дитина проходить цей шлях, тим спокійніше він ставиться до чужих прохань.
Діти до трьох років сприймають іграшки як продовження себе. Тому вимагати від них великодушності — все одно, що просити віддати руку чи ногу.
Експерти наголошують, що дитина ділиться лише тоді, коли відчуває безпеку. Якщо його кваплять чи соромлять, він замикається і починає захищати речі ще сильніше.
Найкраще працює особистий приклад. Коли дорослий спокійно пропонує щось своє, дитина зчитує модель поведінки без зайвих слів.
Педагоги радять наперед обговорювати правила. Наприклад, що можна змінюватися іграшками на якийсь час або грати разом, якщо обидві сторони згодні.
Важливо не перетворювати процес на іспит на «добрість». Дитина повинна розуміти, що відмова теж нормальна реакція.
Якщо дитина не хоче ділитися, варто запропонувати альтернативу. Іноді достатньо дати другу іграшку, щоб зняти напругу.
Психологи зазначають, що діти охочіше діляться тим, що не є їхньою «особливою річчю». Улюблені іграшки краще залишати вдома, щоби не провокувати конфлікт.
Батькам важливо зберігати нейтралітет. Тиск лише посилює опір та формує негативні асоціації.
Коли дитина сама робить крок назустріч, її варто підтримати. Але без захоплених овацій, щоб не перетворити щедрість на спосіб отримати похвалу.
Діти навчаються ділитися поступово, спостерігаючи за реакцією оточуючих. І чим спокійніша атмосфера, тим швидше формується навичка.
Експерти нагадують, що кожна дитина має свій темп. Хтось легко віддає іграшки в два роки, а комусь потрібно більше часу.
Головне – не порівнювати дітей між собою. Такі порівняння лише підривають упевненість та викликають ревнощі.
Коли дитина розуміє, що її межі поважають, вона сама стає більш відкритою. І ділитися починає без тиску.
Навичка щедрості – це не наказ, а результат довіри. І саме цю довіру варто берегти.
Читайте також
- Що приховує поведінку за столом: хитрість для виховання акуратних дітей
- Чому система мотивації не працює: помилка, яку припускаються 90% батьків