Жінка померла від сказу після того, як її подряпало цуценя під час відпочинку. 59-річна Івонн Форд разом із чоловіком відпочивала в Марокко, коли до них підбігло безпритульне цуценя. Тварина подряпала ногу Івонн, залишивши лише невелику подряпину. Подружжя не надало цьому випадку жодного значення, адже подряпина була незначною.
«Вони відпочивали на пляжі на шезлонгах. Мама опустила ноги на пісок, і, мабуть, налякала цуценя, — розповідає донька Робін Томпсон. — Цуценя подряпало їй ногу, залишивши дуже незначну подряпину. Вона ледь пробила шкіру і виглядала настільки незначною, що мама просто витерла її вологою серветкою і продовжила насолоджуватися відпусткою».
Після повернення до Великої Британії Івонн відчула головний біль, який за кілька днів переріс у серйозне погіршення стану. Її госпіталізували до лікарні Барнслі. Жінка втратила здатність ходити та говорити, почала галюцинувати. Медики довго не могли встановити причину її хвороби, доки психіатр не припустив сказ, розпитавши про нещодавню подорож.
«Це була найстрашніша подія, через яку ми коли-небудь проходили, — зізнається Робін. — Хвороба так швидко поширилася її тілом, щойно з’явилися симптоми. Все почалося з головного болю».
Івонн перевели до інфекційного відділення лікарні Royal Hallamshire у Шеффілді, де вона померла 11 червня, через чотири місяці після подряпини. Робін переконана, що якби тоді існувало більше обізнаності про сказ, її маму можна було б врятувати.
«Якби нам тоді сказали, що така маленька подряпина може стати смертельною через кілька місяців, ми б ніколи не повірили», — каже Робін.
«Мені б хотілося, щоб було більше обізнаності, щоб люди знали про ризик у певних країнах під час планування відпустки, — ділиться Робін. — Мені б хотілося, щоб нам сказали, що не існує такого поняття, як «просто подряпина», коли йдеться про сказ. Мені б хотілося, щоб ми знали, що ретельне промивання рани та негайне постконтактне лікування можуть врятувати життя. Ця відсутність обізнаності коштувала нам мами».
«Мені б хотілося більшої обізнаності»
Робін зараз активно виступає за підвищення обізнаності про сказ, щоб допомогти іншим родинам уникнути подібного горя. Вона описує свою маму як «серце» родини: «Вона була веселою, теплою, турботливою та неймовірно самовідданою. Вона завжди ставила всіх інших вище за себе і обожнювала свою родину, особливо бути бабусею для своїх чотирьох онуків».
«У неї було ще стільки життя попереду. Вони з моїм батьком, Роном, важко працювали все життя і насолоджувалися створенням спільних спогадів. Вони любили подорожувати та пізнавати різні культури, а відпустка до Марокко мала стати ще однією чудовою пригодою разом», — додає Робін.
Вона також зазначає, що її мама була любителькою тварин і ніколи б не подумала, що цуценя може становити таку небезпеку. «Мама любила тварин і ніколи б не подумала, що доброзичливе на вигляд цуценя може становити таку небезпеку. Це один із найбільших міфів, у які люди вірять. Вона б ніколи не побажала шкоди тварині».
Подряпина не була наслідком жорстокої атаки, а випадковою зустріччю, яка мала руйнівні наслідки. «Це було безпритульне цуценя, яке не здавалося загрозливим, — каже Робін. — Саме тому людям потрібно розуміти, що ви не можете судити про ризик за поведінкою тварини або за серйозністю травми».
Робін зараз співпрацює з Worldwide Veterinary Service та їхньою програмою Mission Rabies, щоб гарантувати, що подібне не трапиться з кимось іншим. «Після втрати мами я відчула, що мушу щось зробити, — каже вона. — Я не могла змінити те, що сталося з нашою родиною, але я можу допомогти зупинити це для чиєїсь іншої родини».
«Працюючи з Worldwide Veterinary Service та Mission Rabies, я бачу неймовірну роботу, яка робиться для викорінення сказу шляхом вакцинації собак та просвіти громад. Я хочу звернутися до тих, хто подряпаний або вкушений твариною за кордоном, але вважає, що це «лише незначна подряпина»:
«Будь ласка, не ризикуйте. Наша родина теж думала, що це була лише маленька подряпина. Відразу ретельно промийте рану милом та проточною водою і негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо травма здається незначною. Не чекайте, поки повернетеся додому, і не думайте, що все буде гаразд, тому що тварина виглядала здоровою або дружелюбною. Вакцини можуть врятувати вам життя».
Сказ присутній у понад 150 країнах, включаючи популярні туристичні напрямки, такі як Туреччина, Марокко та Таїланд. За даними Worldwide Veterinary Service, майже половина британців (47%) заявляють, що підійшли б або взаємодіяли з собакою чи кішкою за кордоном, а 61% не знають, що сказ може передаватися, якщо заражена тварина лизне відкриту рану чи подряпину. У зв’язку з цим організація запустила кампанію «Думай про сказ перед подорожжю» (Think Rabies Before You Travel), закликаючи мандрівників перевіряти місцевий ризик сказу, уникати контакту з незнайомими тваринами та негайно шукати допомоги після будь-якого потенційного контакту протягом літа.