Шкільна нечесність: як діяти?

Коли мова заходить про випадки відхилення від принципів академічної чесності в школі, оперативна реакція є надзвичайно важливою. Порушення доброчесності в школі – реагувати чи ні?

Затверджений у 2020 році Закон України «Про повну загальну середню освіту» чітко встановлює, що будь-який учасник навчального процесу повинен дотримуватись академічної доброчесності (пункт 1 статті 43 вищезгаданого Закону), та додає до переліку можливих проявів нечесності в освітніх закладах наступні:

• надання сприяння учням під час складання ними підсумкового оцінювання, ДПА, ЗНО, яке не передбачене умовами та правилами їх проведення;
• застосування учнем під час контрольних робіт незапланованих додаткових засобів чи технічних пристроїв;
• складання оцінювання результатів навчання замість інших осіб;
• необ’єктивне оцінювання компетентностей педагогічних працівників під час атестації чи сертифікації (пункт 4 статті 43 вищезгаданого Закону).

Порушення-невидимки

У випадку порушень основ академічної доброчесності в школі, необхідна негайна реакція професійних кіл і суспільства в цілому та рішуче неприйняття подібних проявів.

На жаль, надто часто фіксуються ситуації терпимого ставлення до проявів недоброчесності. Це проявляється по-різному – від фактичного стимулювання вихованців дитячих садків та учнів шкіл до створення матеріалів з порушенням принципів академічної чесності (наприклад, через домашні завдання, які учні завідомо не в змозі виконати самі, без роз’яснень, як вірно оформити цитування, запозичення тощо), до відсутності відчутної відповіді спільноти на виявлення плагіату в наукових працях чиновників.

Чому педагоги мовчать?

Причини небажання педагогів ініціювати офіційний процес розгляду випадку порушення учнем правил академічної доброчесності можна звести до наступного:

• значна частина вчителів не вважають порушення академічної доброчесності проблемою, не помічають в цьому негативу;
• думку вчителя про потребу повідомляти про порушення можуть не підтримувати (або навіть засуджувати) його колеги;
• недостатня переконливість наявних у вчителя доказів порушення;
• складність офіційних процедур розгляду порушень, відсутність довіри до них;
• невідповідність передбачених офіційними процедурами покарань та тяжкості здійсненого порушення;
• острах маніпулятивних звинувачень з боку керівництва на зразок «це ти винен, що не навчив учнів як потрібно»;
• емоційна напруженість конфліктів з учнями та участі в офіційній процедурі розгляду порушення;
• викладання предмету великій кількості учнів, дії яких важко відстежити;
• небажання грати роль «поганого поліцейського», руйнувати відносини з учнями, завдати їм шкоди;
• небажання отримати низькі оцінки з боку учнів, які негативно вплинуть на результати шкільного рейтингування вчителів, наприклад, під час атестації.

Підсумуємо даний перелік до трьох головних пунктів.

Педагоги неохоче запускають формальний процес розгляду випадків порушення учнями правил академічної доброчесності через:

Розбіжність політики академічної доброчесності та неформальних цінностей, повсякденного існування шкільної громади.

Недосконалі процедури повідомлення про порушення та їх розгляд.

Прагнення зберегти порозуміння і довіру між учасниками навчального процесу.

Змінювати культуру академічної спільноти на користь цінностей академічної доброчесності слід шляхом безперервного діалогу на всіх рівнях існування освітніх установ.

Потребу розбудови доброчесної політики необхідно постійно доводити до відома.

Що робити з процедурами та емпатією?

У великій кількості положень про дотримання академічної доброчесності в освітніх установах Сумської області, де були здійснені інституційні аудити, відсутні чіткі відповіді на два питання.

По-перше, у Положеннях ретельно перераховані можливі порушення доброчесності учасників освітнього процесу і санкції за дані порушення, в тому числі і додаткові в порівнянні з зазначеними в статті 42 Закону України «Про освіту».

Чого в Положеннях немає – це співставлення певного порушення з конкретною санкцією. Що буде, якщо в творчій роботі учня знайдено плагіат?

Нічого, повернення роботи на доопрацювання, оцінка «(не)задовільно» чи учня виключать? А якщо той самий учень «сплагіатить» або спише вдруге чи втретє?

По-друге, у документах не описано детальний алгоритм розгляду повідомлення про можливе порушення доброчесності. Кому вчитель повинен повідомити? Заступнику директора як своєму безпосередньому керівнику, директору чи Державній службі якості освіти?

Хто скликатиме комісію, у який термін? Хто буде присутній на її засіданні? Які рішення може прийняти комісія? Як вони будуть впроваджені?

Наприклад, комісія рекомендує директору відрахувати учня – як діяти, якщо директор цього не зробить, тому що учень неповнолітній і відрахувати його неможливо?

Поки вчитель не знатиме точних відповідей на подібні питання, він не запускатиме повідомлення про порушення.

Отже, санкції повинні бути пропорційними порушенням: якщо вчитель вважатиме санкції надмірними, він, ймовірно, пожаліє учня. Якщо занадто ліберальними – вважатиме дотримання встановленої процедури недоцільним. Якщо вчитель не знає, яке буде покарання, він не зверне увагу на проблему.

Те ж саме стосовно алгоритму розгляду. Усім має бути зрозуміла послідовність дій, сфера відповідальності кожного учасника процедури.

Тоді й буде доречно включити до офіційної шкільної політики доброчесності норми про ситуацію систематичного неповідомлення уповноважених осіб про порушення.

Не тільки покаранням

Дослідники доходять висновку, що санкції у вигляді покарань слід доповнювати заходами, які розвивають учнів.

• Організуйте неформальне обговорення випадку недоброчесності в класі. Це гарна нагода обговорити, як наші цінності відображаються на щоденних діях. Така дискусія буде важливим заходом з підтримки культури академічної доброчесності.
• Дайте учню рефлексивне завдання написати про те, що спонукало його порушити правила. Розберіть разом аргументи, наведені в такому есе.
• Залучіть учнів до ініціатив з просування академічної доброчесності. Досвід власних помилок – ефективний мотиватор змінюватися на краще.
• Запропонуйте учням пройти додатковий курс з доброчесності (наприклад, онлайн).

Подібні позитивні заходи, спрямовані на розвиток учнів, безперечно, слід зробити частиною офіційної політики реагування на порушення академічної доброчесності. А вважати ефективними санкціями виключно суворі покарання – неконструктивно.

Впевнено просуваємось вперед!

Доброчесність має бути нормою життя кожного українця.

Источник: osvita.ua