Дві хвилі загальнонаціонального онлайн-опитування «Булінг і толерантність у закладах освіти» серед учителів провели у листопаді 2023 — січні 2025 у партнерстві з Міністерством освіти і науки. Метою дослідження було з’ясувати масштаби та особливості проявів булінгу в українських школах з погляду педагогів — із фокусом на причини булінгу (як їх бачать учителі), практики реагування та звернення учнів по допомогу, дані розміщені на сайті МОН.
Приводи для булінгу
На думку вчителів, які взяли участь у першій хвилі опитування у 2023/2024 навчальному році, основною причиною булінгу є
- поведінка дитини — так вважають 53,7% респондентів,
- скрутні життєві обставини (19,9%),
- зовнішність (17,9%),
- світоглядні розбіжності (12,8%),
- ознаки інвалідності (5,9%).
У 2024/2025 навчальному році
- поведінка дитини знову залишилася на першому місці серед причин булінгу, за версією вчителів, — її вказали 51,1% респондентів,
- скрутні життєві обставини знову посіли другу позицію, набравши 20,8%.
- зовнішність — 18,6%,
- світоглядні розбіжності — 12,3%,
- ознаки інвалідності — 7,8%.
Респонденти могли обирати більше ніж одну відповідь, тому сумарний відсоток перевищує 100%.
Попри те, що вчителі часто стають свідками булінгу, про регулярні звернення дітей з цього приводу повідомили лише 1,7% респондентів. Ще 16,6% зазначили, що учні звертаються до них щодо булінгу час від часу.
Як учителі реагують на булінг
Лише 0,3% респондентів першої хвилі визнали, що не вжили жодних дій після того, як стали свідками булінгу.
- Найпоширенішим варіантом реакції на булінг виявилась розмова з агресором (36,6%),
- дещо рідше вчителі обирали бесіду з постраждалою дитиною (33,3%).
- Залучення батьків нападника застосовували 25,1% опитаних,
- залучення батьків жертви — 19,8%.
- Адміністративні методи вживали рідше: залучення керівництва школи — у 17,9% випадків,
- офіційні механізми, передбачені Порядком реагування, — лише у 8,7%.
- Виклик поліції як крайній захід був застосований у 3,6% ситуацій.
- Натомість залучення шкільного психолога зафіксовано у 30,6% відповідей.
Кластерний аналіз способів втручання у другій хвилі показав, що дії вчителів у відповідь на булінг групуються в чотири основні моделі:
- Перша модель, як і під час першої хвилі, — це пасивна або неструктурована реакція. Вона охоплює відповіді на кшталт «нічого не зробили», «вагалися з відповіддю» або «інше», що свідчать про відсутність чіткої стратегії реагування.
- Друга — формальне втручання згідно з Порядком реагування: виклик поліції, шкільний протокол, комісія.
- Третя модель об’єднує адміністративно-сімейні дії — залучення батьків обох сторін та керівництва школи.
- Четверта — комунікативна робота з учасниками конфлікту: розмова з агресором і жертвою. Окремо стоїть залучення психолога — ця дія не тісно пов’язана з іншими кластерами та сприймається як автономна.
Якщо вчителі, що брали участь у другій хвилі, ставали свідками булінгу, то 6,4% респондентів зізналися, що не втручалися у ситуацію.
Молодші вчителі (18–24 роки) демонстрували найвищу готовність до безпосереднього втручання в булінг: розмови з учасниками булінгу та спроби самостійного розвʼязання ситуації. Натомість досвідчені педагоги (45 років і старші) частіше обирали адміністративні та формалізовані підходи, зокрема шляхом залучення керівництва школи.
Незалежно від посади, — вчитель, адміністратор чи психолог — респонденти обирали схожі стратегії втручання.
Як і де проводили опитування
Під час першої хвилі (листопад 2023 — січень 2024) участь взяли 10 011 освітян з усіх регіонів України, за винятком тимчасово окупованих територій. Через нерівномірне представлення регіонів було проведено статистичне зважування, остаточна вибірка становила 3 804 респонденти (що забезпечило репрезентативність із довірчим інтервалом ±2% за ймовірності 99%).
Друга хвиля опитування тривала з листопада 2024 до січня 2025 року та охопила 11 143 респондентів. Після зважування за основними характеристиками — регіон і тип населеного пункту — репрезентативна вибірка становила 5 656 освітян.
Серед опитаних у межах першої хвилі переважали жінки — 89,6%, тоді як чоловіки становили 10,4%. Найчисельнішими віковими групами були педагоги віком 35–44 роки та 45–55 років — по 29,3% у кожній. Найменше представництво мали наймолодші респонденти (18–24 роки — 4,1%) та старші (65+ — 2,3%).
Серед опитаних у другій хвилі жінки становили 89,8% респондентів. Найчисельнішою віковою групою були педагоги віком 45–54 роки (30,3%), далі — 35–44 роки (27,7%). Найменше було представників наймолодшої вікової категорії — 18–24 роки, лише 3,3%.
Опитування провела аспірантка Інституту соціальної та політичної психології Анастасія Мельниченко за підтримки Інституту модернізації змісту освіти та Міністерства освіти й науки України.
Джерела: сайт Міністерства освіти і науки України
Источник: www.osvitoria.media