Високі соціологічні показники підтримки чинного міського голови Варшави Рафала Тшасковського дають йому підстави претендувати на перемогу. Хоча він і видається фаворитом, президентські змагання не стають від того менш цікавими, залишаючи достатньо інтриг, що матимуть безпосереднє значення і для України. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Читайте також Дуда заявив, що Польща готова до розміщення ядерної зброї у відповідь на дії Росії в Білорусі
Лідер змагань
Соціологи віддають перевагу Рафалу Тшасковському у першому турі (за різними оцінками його потенційний результат коливається від 35% до 40%). Саме тому, найбільш вірогідний сценарій – кандидат від “Громадянської платформи” здобуде перше місце, але не уникне другого туру.
Звичайно, ідеальним сценарієм для партії стала б миттєва перемога, але досягнути такого показника складно. Складається враження, що Тшасковський вже наблизився до умовної “електоральної стелі” і для ривка в додаткові 10 – 12% має відбутися справжнє чудо.
Правий фланг кампанії
Здавалось би, що ключовий опонент – представник “Право і Справедливість” Кароль Навроцький. Більшість соціологічних опитувань дійсно віддають йому друге місце (з рівнем підтримки в діапазоні 22 – 27%). Проте останнім часом стрімкий ривок здійснив представник “Конфедерації” Славомір Менцен. Ба більше, його команда чітко визначає стратегічну ціль – прохід у другий тур, а в інформаційному просторі з’являються публікації про здатність “конфедерата” нав’язати реальну боротьбу Каролю Навроцькому.
Обидва політики змагаються за правий електорат. Славомір Менцен активно апелює до антиукраїнських наративів. Він навіть вдався до піар-заходу: приїхав у Львів, зробив низку провокаційних заяв, після чого вступив в онлайн-суперечку з міським головою міста.
Теми протистояння в історичній площині, блокади українського збіжжя та скорочення підтримки України – близькі для виборців електорального поля, за яке бореться Славомір Менцен.
Рівень його підтримки вже переходить за 15% і за окремими соціальними опитуваннями дозволяє претендувати на понад 20% голосів, що щонайменше гарантує йому третє місце. Навіть такий результат стане успішним кроком для його подальшої політичної кар’єри. Команда Менцена розраховує створити базу на майбутні парламентські вибори та посилити власні позиції всередині “Конфедерації”.
Водночас якщо Менцену вдасться виконати програму максимум і увійти у другий тур – це стане помітною сенсацією, яка пришвидшить процеси реорганізації правого флангу польської політики.
Своєю чергою, Кароль Навроцький також сподівається на праворадикальних виборців, чиї голоси доповнюватимуть традиційний електорат “Право і справедливість”. Саме тому кандидат часто вдається до жорстких заяв щодо української тематики, заперечує можливість інтеграції України в ЄС чи НАТО до вирішення історичних суперечностей з Польщею та часто вдається до критики в бік українського керівництва.
Безсумнівно, такі дії – це спрямована політична гра, але вона створює певні проблеми для стабільності польсько-українських відносин.
Попри амбітні плани кампанія Навроцького викликає багато професійних питань та сумнівів щодо ефективності. Не дивно, що в лавах “Право і справедливість” зберігається неоднозначне ставлення до нього. Хоча публічно усі групи впливу намагаються демонструвати підтримку, на практиці – багато хто має власні плани і вже планує використати можливу поразку на президентських виборах, щоб включитись у боротьбу за лідерство у партії. Традиційному “хрещеному батьку” політсили Ярославу Качинському дедалі важче справлятися зі своїми функціями, а у разі провалу обраного ним кандидата – його позиції ослабляться ще більше.
Вирішальний другий тур
У планах штабу Навроцького – пройти у другий тур та залучити на власний бік виборців “Конфедерації”. Проте, якщо на папері така стратегія видається ефективною і, можливо, переможною, на практиці – її реалізація видається надзвичайно складною.
По-перше, не всі представники правого електорального поля лояльні до “Право і справедливість”. “Конфедерація” часто виступала з критикою Качинського, Матеуша Моравецького та інших діячів політсили. Не має підстав вважати, що Навроцький раптом сподобається виборцям “Конфедерації”.
Представники молоді, які активно підтримують Менцена, навряд підуть голосувати у другому турі, якщо їх кандидат не пройде туди. Ба більше, і сам Менцен не демонструє готовності підтримати у другому турі Навроцького. Навпаки, між ними йде активне політичне протистояння.
Вказані фактори можуть суттєво завадити намірам Навроцького консолідувати правий фланг навколо себе у другому турі, якщо він туди все-таки пройде.
Третя сила
Якщо долю парламентських виборів 2024 року вирішила “Третя дорога”, що стало тріумфом союзу Шимона Головні та Владислава Косіняка-Камиша, то президентські вибори ризикують стати провалом.
Шимон Головня мав доволі амбітні політичні цілі, але участь у президентських виборах може суттєво обмежити його подальший потенціал. Наразі виглядає так, що його підтримка перебуває на рівні 5 – 7%, а це лише четверте місце і справжня поразка, яка “поставить хрест” на його президентських амбіціях.
Що краще для України?
Усі попередні виборчі кампанії ставили Україну в центр виборчого процесу: на темі зерна та історії активно спекулювали, що створило значні проблеми для розвитку двосторонніх відносин. Лише у другій половині минулого року ситуація дещо вирівнялась, а Дональд Туск і Володимир Зеленський знайшли довгоочікуване порозуміння. Вже сам факт того, що Польща на декілька років відпочине від виборів – це позитив для України.
На жаль, так склалось, що представники “Права і справедливості” вже встигли запустити хвилю критики проти українського президента, коли Зеленський критично відреагував на суперечливі заяви Навроцького про блокування європейської інтеграції України. Тому кампанія кандидата “Право і справедливість” будується в критичній площині щодо української теми.
Звичайно, найбільшу небезпеку для України становить кандидатура Менцена з огляду на його політичну позицію. Хоча його шанси на загальну перемогу низькі (це стало б сенсацією, ледь не більшою, ніж скасовані вибори в Румунії), але вже чітко прослідковуються наміри “Конфедерації” отримати статус альтернативної сили, яка не обмежуватиме себе маргінальними виборцями, а планує закріпитись у польській політиці серйозно і надовго, претендуючи на роль флагмана правого електорального поля.
У ході реалізації таких планів представники партії ще неодноразово робитимуть випади в бік України. При цьому, прохід Менцена у другий тур стане справжнім проривом для “Конфедерації”.
Водночас Тшасковський неодноразово демонстрував свою підтримку України й у разі свого обрання він продовжуватиме лінію Туска. Сценарій з його президентством видається найбільш передбачуваним в контексті подальшої побудови відносин. Він зберігає кращі шанси на перемогу не залежно від того, хто опонуватиме йому у другому турі.
Попри все, незалежно від результатів виборів, для України важливо сформувати надійні довготривалі стратегічні зв’язки з Варшавою, які засновуватимуться на спільних інтересах та будуть прогнозовані. Києву не потрібний досвід попередніх “перепадів настрою”: коли спочатку польська сторона передавала на потреби України усю можливу техніку, але потім політичні контакти були заблоковані через приватні інтереси і образи окремих політиків у Варшаві. Кращою опцією буде послідовність.
Наразі українське керівництво зробило усі необхідні кроки зі свого боку: досягнуто прогресу щодо теми “Волинської трагедії”, ведуться конструктивні перемовини щодо вступу до ЄС. Україна намагається триматися осторонь виборчої кампанії, а після її закінчення наступить певне затишшя, яке дозволить зосередитись на питаннях безпеки й економіки.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua