Брак технічних працівників змушує фірми не очікувати на готових спеціалістів, а вдосконалювати їх разом із освітою Партнерство, що діє: як підприємництво та навчання формують сучасну професійну освіту Юрій Дідус та Михайло Орленко – роз’яснюють, чому інвестувати в професійно-технічну освіту вигідно для підприємництва вже сьогодні.
Віртуальні тренажери, виїзні курси, змагання та оновлені практикуми – таким є нинішній стандарт підготовки майбутніх професіоналів. Чи відповідає навчальний план реаліям виробництва і чому компаніям слід співпрацювати з майбутніми кадрами ще зі студентської лави, розповідаємо на прикладі ІП ТОВ «БІНЦЕЛЬ УКРАЇНА ГМБХ» та Асоціації «Українські виробники прозорих конструкцій».
Юрій Дідус, очільник фірми «БІНЦЕЛЬ УКРАЇНА ГМБХ», українського представництва ABICOR GROUP (Німеччина) – виробника устаткування та деталей для зварювання та обробки металів
За 27 років на українському ринку ми добре усвідомлюємо, наскільки критично мати навчених та вмотивованих працівників, особливо у виробничій галузі.
Ми унікальна компанія – постачаємо обладнання. Наразі у нас відсутнє виробництво, тільки нещодавно почали розвивати напрямок зі створення зварювальних пристроїв, він на етапі реалізації. Наша участь у підготовці кадрів полягає в тому, що ми взаємодіємо зі споживачами – відвідуємо заводи, спостерігаємо за використанням нашого обладнання, надаємо консультації зварювальникам.
За останні роки ми реально побачили: рівень кваліфікації зварювальників змінився. З’являються нові фахівці, є й ті, хто проходить перекваліфікацію. Часто виникає потреба з самого початку пояснювати: як здійснювати зварювання, обслуговувати обладнання тощо. Саме в цьому плані виявили бажання приєднатися до проєкту EdUP, щоб передавати знання ще до моменту, коли студенти потрапляють в галузь.
Як організована взаємодія із закладами професійної освіти
Проводимо практикуми, інформаційні візити на виробництво та навчання, зокрема на віртуальному зварювальному тренажері Soldamatic. Кожен учень отримує можливість практичної роботи з устаткуванням, яке представлене в нашому Технологічному центрі.
Активно готуємо студентів і викладачів виробничого навчання до місцевих та міжнародних змагань, таких як: Welding EdUP 2024, PATON WELDING CUP 2025, Gold Cup Linde 2025. У другій половині вересня, група з України, яку ми підтримуємо, брала участь у міжнародному конкурсі зварників International Welding Competition 2025 у Німеччині.
Про стимул підтримувати професійну освіту
По-перше, підтримка професійної освіти – це відповідь на поточний виклик ринку. Роботодавці постійно стикаються з браком кваліфікованих, молодих спеціалістів, які працюють із сучасними технологіями в автоматизації та роботизації процесів зварювання та обробки металів.
По-друге, ми спостерігаємо, як реформа професійної освіти відкриває можливість зробити освіту більш практичною, адаптованою до актуальних вимог підприємництва. Оскільки якщо ми зараз не залучимо молодь у виробничі професії, згодом нам просто не буде з ким працювати.
Як організовані візити студентів на підприємства
На початку студентам часто не вистачає мотивації. Ми завжди запитуємо: чому обрали цю спеціальність? Часто чуємо: «батько / мати порадили» або «на інші спеціальності не було набору». А потім ставимо те ж питання після 4–5 годин у нас в офісі – після навчань, у яких показуємо майбутні перспективи, роботи з тренажером, знайомства з автоматизацією. Коли вони тримають у руках сучасне устаткування та спілкуються зі спеціалістами, – очі сяють. У таких зустрічах виникає мотивація залишатися в Україні, розвиватися тут, будувати кар’єру.
Зварювальник – це не просто «з’єднати дві частини металу». Наприклад, існує багато видів зварювання. ММА – зварювання ручним електродом – це базовий рівень, без автоматизації. Можливо зупинитися на цьому рівні, а можливо розвиватися, освоювати роботизовані комплекси, вміти керувати технікою, що полегшує твою роботу. І це відразу інший рівень оплати – звичайний зварювальник отримуватиме 30–50 тисяч грн, то оператор автоматичних / роботизованих систем – від 100 тисяч грн і більше. Це спонукає їх не просто відвідувати заняття, а шукати практику.
Підприємництву також важливо, щоб студент мислив технологічно. Прийшов на підприємство – ставлять завдання: проварити балку 5 м за один прохід. У відповідь компетентний студент мав би відповісти: «Я виконаю, але це займе більше часу та потребуватиме більше енергії. Для таких обсягів краще встановити зварювальний пристрій – так продуктивність та стабільність будуть вищими». Не всі власники підприємств добре обізнані в технологіях, для них важливий результат. Тому таке обґрунтування відразу піднімає студента в очах директора чи головного інженера.
Чого не вистачає системі освіти
Спостерігаємо прогрес, але одночасно бачимо виклики. Насамперед – дуже різний рівень оснащення закладів. Не всі можуть похвалитися повноцінною сучасною лабораторією, місцями досі «варять» на застарілому обладнанні, якого вже давно немає у реальному виробництві. Оснащення закладів часто потребує покращення.
Зараз над поліпшенням технічних засобів та відкриттям нових практикумів працює урядовий проєкт #100майстерень, у рамках якого у 2025 році модернізовано 120 практикумів у коледжах.
Не вистачає також викладання автоматизації та роботизації зварювальних процесів, які вже не тільки у країнах Західної, а й Східної Європи є пріоритетом. Автоматизація не замінює людину: робот або колаборативний робот – це помічник. Але щоб перейти на інший рівень, потрібно навчитися програмувати зварювальне обладнання та керувати ним.
Звісно, не кожен заклад може дозволити собі устаткування такого рівня або ж апарати для лазерного зварювання – їх немає на всіх виробництвах. Проте студент повинен мати хоча б теоретичні знання, зокрема через візити до практикумів та тестову роботу з таким обладнанням. Тут саме підприємництво повинно активніше долучатися, щоб студенти могли хоча б «випробувати» нові технології ще на етапі навчання.
Тому моє звернення до інших фірм: приєднуйтеся! Ми зацікавлені, щоб на нашому обладнанні або на обладнанні партнерів працювали справжні фахівці, які розуміються на технологіях.
Конкуренція за таких фахівців підіймає ринок та рівень зарплат, а це шанс утримати молодь в Україні. Чим активніше підприємництво увійде в освіту, тим швидше з’явиться критична маса майстрів, за яких вже змагаються роботодавці на ринкових умовах. І саме партнерство між освітою, підприємництвом та державою дає шанс створити сучасну, конкурентну модель, від якої у перспективі виграють усі.
Михайло Орленко – виконавчий директор Асоціації «Українські виробники прозорих конструкцій»
Якщо поглянути в минуле, то за понад 30 років незалежності України, підприємництво не приділяло особливої уваги на професійну освіту. На це були власні причини: перш за все не відчувало кадрового дефіциту та готувало фахівців самостійно на підприємствах або на будівельних майданчиках. Фактично, понад три десятиліття заклади професійної освіти залишалися наодинці зі своїми проблемами.
Докорінно все змінилося у 2022 році, коли підприємництво усвідомило: нестача працівників – не проблема одного чи кількох років, а виклик, який лише поглиблюватиметься. Як асоціація, ми систематично опитуємо учасників: які головні труднощі вони прогнозують на найближчі 2–3 роки? І 99% компаній вказують на недостатню кількість та якість кадрів.
Одним із вирішень цієї проблеми є співпраця із закладами професійної освіти. І тому останні два–три роки ми активно спостерігаємо зростання зацікавленості підприємництва, різних громадських організацій та влади до цього сегменту.
Хоча в Україні є декілька сотень професійних коледжів, з’ясувалося, що ніхто не готував фахівців для нашої галузі. Насамперед нас цікавлять монтажники та складальники прозорих конструкцій та фасадних систем. Ще один акцент – ближчий до вищої освіти – інженери-конструктори.
Нові освітні стандарти відповідно до вимог індустрій
Ми почали розбиратися та розробили відповідну дорожню карту: з чого починаємо та до чого прагнемо прийти. Міністерство освіти і науки України (МОН) взяло європейську систему – професійний стандарт ініціює, розробляє та фінансує підприємництво. Це логічно, оскільки саме підприємництво знає, якого фахівця хоче отримати «на виході». Раніше після професійного стандарту МОН України розробляв освітній стандарт, а коледж – освітню програму. Наразі ланку освітнього стандарту прибрали, що є вірним кроком.
У 2022-му асоціація взяла на себе зобов’язання розробити всі професійні стандарти для своєї галузі. Перший для монтажників фасадних систем (за сприяння компанії Barks, яка профінансувала процес). На сьогодні приблизно 50% вже підготовлено; другий стандарт – для монтажника дверних систем – теж наближається до завершення. На найближчі кілька років плануємо ще два – для складальників та для інженерів-конструкторів.
Навчальні практикуми та дуальна освіта
Водночас ми усвідомлюємо, що можливо скласти класну програму, стандарт на її основі, але без належної матеріально-технічної бази в коледжах проблема все одно не буде вирішена.
Тому ми активно звертаємо на це увагу. Розробили стратегічну програму відкриття трьох практикумів у найближчі 2–3 роки. Перший відкриють цього року на базі «Київського професійного коледжу цивільного будівництва» – в рамках державної програми співфінансування 70/30: 7 млн грн – держава, 3 млн грн – підприємництво. На наступний рік заплановано відкриття практикуму в Чернівцях («Чернівецький професійний будівельний ліцей»). У планах – практикум у Харкові (залежно від безпекової ситуації). Таким чином ми охопимо захід, схід та центр країни, а також розв'язуємо другу проблему – наявність бази та можливості проводити реальну дуальну освіту, коли студенти професійних коледжів, маючи досвід роботи на сучасному обладнанні в практикумах, продовжують опановувати професію вже безпосередньо на підприємстві. Але є ще третя проблема – набір учнів.
Цінність та престиж ручної праці
Потрібно визнати, що система роками була організована таким чином, щоб молодь йшла у «виші»; навіть рейтингування шкіл залежало від частки випускників, які вступили до університетів. Це не допомагало коледжам. Наш підхід: створити добрі умови навчання, сучасну базу та надати чіткий орієнтир – ви завершуєте професійний коледж та отримуєте роботу з гідною зарплатою.
Зараз у Києві монтажник прозорих конструкцій у середньому отримує приблизно 40–45 тисяч грн на місяць – і це, так би мовити, мінімум.
Коли спілкуюсь зі здобувачами освіти, пояснюю: якщо ви оберете юриста чи менеджера, відразу таких грошей не отримаєте – таких ставок «з порога» не існує. Так, робота монтажників фізично важча, проте я спостерігаю, що у нас поступово формуються підходи, як у Європі, де важка робота руками гідно оплачується. Пріоритети змінюються: раніше ці професії були недооцінені, зараз рівень зарплат зростає.
Соціальна місія чи бізнес-потреба: причини інвестицій у професійно-технічну освіту
Найчастіше з професійно-технічними навчальними закладами напряму співпрацює великий міжнародний бізнес, який допомагає з витратними матеріалами, обладнанням. У багатьох коледжах, якщо є сантехнічний напрямок, то це часто Geberit; у «гіпсокартонників» – продукція Knauf. Це великі потужні компанії, в яких ця система налагоджена ще в їхніх материнських компаніях, оскільки така співпраця надає значний кадровий потенціал.
Дещо парадоксально, але основний попит не у них, а в українських середніх компаній. Водночас для таких фірм вкласти значну суму, щоб профінансувати практикум в коледжі, може бути складно. І в абсолютних цифрах їй потрібно менше працівників, ніж промисловому гіганту, тому фірма не зможе найняти всіх випускників.
Тут є два шляхи:
- Великі міжнародні компанії задовольняють свої потреби та виконують соціальну місію.
- Бізнес-спільноти / асоціації накопичують попит та кошти від 5–10 компаній та спрямовують у конкретні проєкти.
Ми працюємо з другим напрямом. На мою думку, розвиток професійної освіти – основне завдання, перш за все, бізнес-спільноти, бізнес-асоціації різних направлень.
Багато правильних змін вже відбулося. Зокрема, підготували з нашої точки зору, на 100% своєчасний закон «Про професійну освіту». Це спростило багато речей. Є підприємництво, яке розробляє професійні стандарти та розуміє, яких навичок потребує фахівець. А колектив коледжу бере професійний стандарт та розробляє навчальну програму. Запроваджено наглядові ради, що мають формуватися переважно з представників підприємництва. Вони навіть можуть впливати на призначення директора коледжу та формування напрямів. Це також корисно.
На мій погляд, усе досить просто: якщо підприємництво бачить потребу та нічого не робить – отже, йому так зручніше. До 2022-го компанії дійсно мало звертали увагу на освіту – проблема не була такою гострою. Тепер ігнорувати її вже неможливо.