- 1 Ефективні чи не надто?
- 2 Рейтинг відвідуваності нардепів
- 3 Монобільшість: чи є ще сили?
- 4 Відвідуваність депутатів і партійна дисципліна
- 5 І знову про гендер
- 1 Ефективні чи не надто?
- 2 Рейтинг відвідуваності нардепів
- 3 Монобільшість: чи є ще сили?
- 4 Відвідуваність депутатів і партійна дисципліна
- 5 І знову про гендер
Монобільшість у Верховній Раді, що на старті дев’ятого скликання працювала як злагоджений механізм, поступово втратила запал. У деякі дні засідання прогулювали близько чверті депутатів.
Цікаво “Німецький сценарій” закінчення війни: що це таке, чи підходить Україні та як відреагує Путін
Ефективні чи не надто?
Формально у народного депутата є три опції під час голосування – “за”, “проти” й “утримався”. Проте доволі часто депутати не виявляють свою позицію: не голосують або витягують зі слоту свою картку для голосування (в такому разі електронна система “Рада” враховує їх як відсутніх). Оскільки для ухвалення законопроєкту потрібно 226 голосів “за”, не голосування чи відсутність депутатів у Раді перешкоджає ухваленню законопроєктів.
Під час війни всі органи влади (та й суспільство загалом) мають працювати з максимальною ефективністю. Раніше ми писали, що для підвищення якості законодавчої роботи потрібно знизити кількість “законопроєктного спаму”. Проте якщо народні обранці прогулюють засідання й не розглядають жодні законопроєкти, розмова про ефективність парламенту втрачає сенс. Тому ми вирішили дізнатися, хто з депутатів відповідально ставиться до своєї роботи, а хто злісно прогулює засідання Ради.
Методологія. Для аналізу відвідуваності депутатів Верховної Ради використані дані з офіційного сайту про результати поіменного голосування під час парламентських пленарних засідань, на основі яких і сформовано загальну статистику присутності депутатів на сесіях.
Відвідуваність депутатів вимірюється як % усіх голосувань, у яких вони брали участь, від загальної кількості голосувань з початку їхньої каденції. Ми вважаємо депутатів присутніми, якщо вони вставили свою картку для голосування, навіть якщо не натиснули на кнопку під час певного голосування. Втім, поведінка депутатів, які не голосують, перебуваючи у сесійній залі, потребує окремого дослідження, адже вона може свідчити як про приховування своєї позиції, так і про саботаж роботи парламенту.
Для аналізу голосування за ухвалені постанови та закони ми виключили з бази даних сигнальні голосування, голосування за поправки та голосування на першочергових стадіях проходження законопроєктів, в них лишилися голосування за постанови і закони “в цілому” (і ухвалені, і не ухвалені).
Середня відвідуваність Верховної Ради впала з 87% за перший рік роботи 9 скликання (з вересня 2019 року до вересня 2020 року) до 76% за останній рік (з вересня 2023 року по вересень 2024 року).
Під час другої сесії (перша тривала лише один день, і під час неї депутати призначили уряд) середня відвідуваність становила понад 90%. Після цього до дисципліни часів турборежиму девʼяте скликання так і не змогло наблизитися. З часом відвідуваність падала – аж до повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року.
Тоді депутати консолідувалися та повернулися до своїх робочих місць, і відвідуваність виросла з 80% до 84%. Отже, масової втечі депутатів від війни не було. Насправді, за словами голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну виїхали і не повернулися близько 10 депутатів – переважно представники тепер забороненої ОПЗЖ.
Однак активізація депутатів протрималася не так довго, як того хотілося б, і з вересня 2023 року по січень 2024 року (10 сесія) ми зафіксували рекордно низькі 73% участі депутатів у голосуваннях парламенту.
Протягом всього терміну роботи нинішнього скликання засідання парламенту стабільно прогулювали Вадим Столар (14% відвідуваності), Степан Івахів (39%), Ігор Палиця (46%) та Олександр Дубінський (30%). Інші депутати значно знизили свою активність в останніх сесіях: Гео Лерос (з 81% на другій сесії до 26% на десятій), Ольга Савченко (з 80% до 17%), Жан Беленюк (з 63% до 13%), Кіра Рудик (з 77% до 16%).