Фото: надано «Дизель Студіо»
У 2022 році в нашій бесіді Євген Сморігін говорив, що у важкий для України час бажав би бути її громадянином. Торік артист «Дизель Шоу» нарешті отримав український паспорт.
Окрім того, «Дизель Шоу» тепер транслюватиметься на каналі «1+1 Україна». Телевізійну версію нових виступів глядачі зможуть переглянути вже з 22 травня.
У розмові з Коротко про Євген Сморігін поділився інформацією про свій шлях до українського громадянства, вивчення рідної мови, улюблений амплуа, гумор та хто його може насмішити, про товаришування в колективі та чому актори «Дизель Шоу» ніколи не конфліктують між собою.
Вивчив українську мову, коли робив переозвучку самого себе
– Євгене, чи можна вас привітати з набуттям українського паспорта?
– Так. Нарешті очільник держави підписав наказ про надання мені українського громадянства. З осені минулого року я вже є українцем.
– Ми з вами спілкувалися у листопаді 2022 року, ви саме тоді складали іспит з української. Тобто процес розгляду тривав близько трьох років?
– Так. Але я усвідомлюю, що у президента були і є більш значущі справи, ніж моє громадянство. І він, наскільки мені відомо, не затверджував наказів про надання громадянства нікому протягом цього періоду. А потім надав громадянство всім тим, хто звертався, пройшов усі комісії, тестування і так далі.
– Ви ж уже приблизно 20 років проживаєте в Україні?
– Цьогоріч – рівно 20 років, як я живу в Україні. Ми переїхали у 2006-му.
– Згадуєте, як це відбувалося?
– Я все пам’ятаю. У мене була пропозиція поїхати працювати в Москву. Мене запрошував Гарік Харламов у Comedy Club. Ми тільки-но завершили виступати в КВК у 2005-му. Але наші хлопці з команди «ЧП» (Мінськ) вирішили їхати до Києва реалізовувати певні проєкти на телебаченні. І вони спитали мене: «Євгене, ти з нами?». Я відмовив Харламову і сказав: «Так, безперечно, хлопці, ми 10 років разом, я з вами».
І дружині повідомив, що ми переїжджаємо до Києва, оскільки вона з Москви, ми там побралися (перша дружина актора. – Ред.). Ми переїхали, почали працювати з командою. А через рік вся команда розпалася. Я залишився і без команди, і без дружини. І почав свій шлях самостійно.
– Дивлячись на все це сьогодні – як вас Бог тоді вберіг, що ви не поїхали в ту державу.
– Я зараз ні про що не шкодую. Дякую Богу, що 20 років тому я зробив такий важливий крок у житті, щоб жити і працювати в Україні. Адже тоді ні в кого й гадки не було, що може так статися. Але, на жаль, путін вирішив по-іншому. Слава богу, що я тут, що мені не потрібно вибирати, що я давно обрав світлий бік.
– Усі обговорювали в соцмережах, як ви чудово склали іспит з української, набравши 97 балів зі 100. А ще ж, здається, є тестування на знання Конституції України та історії?
– Я складав лише іспит з української. Я проходив за процедурою, коли міністр культури подає запит президенту про те, що є така креативна людина з такою позицією, яка потрібна нашій державі. Тобто запит подавав не я особисто, як іноземець, а міністр культури. В такому випадку складається лише іспит на знання української мови.
– Вам пощастило, оскільки уроки української мови вам надала ваша діяльність у «Дизель Студіо», особливо, дублювання багатьох сезонів українською скетч-шоу «На трьох».
– Так. Я навчився спілкуватися українською. Коли робив переозвучення самого себе, провів у студії понад 50 годин, поруч був літературний редактор, який виправляв огріхи. Тому мені дійсно пощастило, оскільки я і працював, і отримував зарплатню, ще й вивчав і застосовував українську.
Євген Сморігін отримав український паспорт восени минулого року. Фото: надано «Дизель Студіо»
20 років в Україні – це ж все моє усвідомлене доросле життя
– А як вам дається комунікація на звичайному рівні? Трапляється, хтось переживає, соромиться помилятися. Проте під час вивчення будь-якої іноземної мови ми робимо серйозні помилки, і це цілком нормально, все виправляє тільки практика.
– Переважно комплексів не виникає. Я відчуваю, що мені не вистачає лексичного запасу, щоб повністю передати свою думку так, як я хочу. Але на щоденному рівні все добре. У крамниці мене всі розуміють (усміхається).
– Всі ці роки ви жили з дозволом на постійне проживання. Дозвіл надає всі основні права, що й внутрішній паспорт?
– Так. Я міг робити все те саме, що й громадяни, не міг лише голосувати.
– А як щодо виїзду за кордон?
– Виїзд за кордон – з паспортом Білорусі. У мене був білоруський паспорт і дозвіл.
– Тепер, з українським паспортом, повністю відчуваєте себе українцем? Хоча, мабуть, за 20 років ти фактично й так звикаєш до країни. Є якісь нові відчуття?
– Окрім зміни документів, мабуть, немає. 20 років – це ж все моє зріле доросле життя. У Мінську я закінчив школу, навчався в інституті і потім відразу переїхав. Юність моя тут минула. Все тут. Я вважаю себе частиною цієї держави.
Але білоруси, як на мене, найдобріші люди на планеті. Усі свої справи відкладуть, щоб іншій людині допомогти, – така нація. Не знаю, я білорус і я українець.
– Змінювати громадянство морально було складно? Адже все ж таки це країна, де ви з’явилися на світ, росли, там батьки, родина.
– А що в мене змінилося? Батьків у мене вже немає. Слава Богу, вони не побачили ці жахіття, все те, що між нашими державами зараз відбувається. Вони пішли з цього світу до цього. Там мешкає брат з родиною. Часом спілкуємося. А всі близькі мені люди, куми, родина – всі тут. Ну 20 років вже!
Цього року – 20 років, як актор живе в Україні. Фото: надано «Дизель Студіо»
Моя бабуся з кожним разом все бадьоріша і бадьоріша
– Ви зараз у турі «Найсмішніша весна». Телевізійну версію виступів ми побачимо з 22 травня вже на каналі «1+1 Україна». Як зазначено в соцмережах вашого колективу, це новий етап вашої історії. Зміна каналу для вас має значення?
– Особисто для мене, як для актора, головне – щоб у нас був глядач. А на якому каналі – це вирішують продюсери, вони знають, як буде краще. Я особисто вдячний телеканалу ICTV2 за всі наші попередні роки. Зараз нам 11 років – і «1+1».
Важливо – що у нас залишаються трансляції, у нас є аудиторія, і нова, і яка з нами вже багато років. Дай боже, у нас буде нове життя.
– Ви говорите, і новий глядач, і той, що з вами вже роки. Якщо дивитися в зал, чи змінюється ваша публіка?
– Нещодавно до нас підійшов юнак після виступу і каже: «Дякую вам за моє дитинство. Я почав вас дивитися у 7 років, а зараз мені – 17. Кожну п’ятницю я проводив з вами. Ви для мене – основа українського гумору, я вчився з вами жартувати». Наш глядач росте разом з нами.
– У кожного актора є улюблений персонаж, якого він зіграв. У вас хто?
– Мені особисто до вподоби моя бабуся. Слава Богу, у мене багато різних ролей, і я відчуваю сили зіграти все що завгодно. Але моя бабуся з кожним разом все бадьоріша і бадьоріша.
Був мені такий неймовірний комплімент. Ми їздили з нашим балетом на гастролі. І Олена з нашого балету ділиться з нами, як вона своїй рідній бабусі розповідає про гастролі, як ми подорожуємо. І її бабуся в неї питає: «А та бабуся теж разом з вами їздить на гастролі? Отак автобусами?». Олена спочатку не зрозуміла, яка бабуся, каже їй: «Та це ж Євген! Це Євген грає бабусю». На що вона Олені своє: «Ой, не обманюй мене, Євгена я знаю!». Вона реально вірила, що у нас на сцені – справжня бабуся. Це найкращий, найвищий комплімент для актора, який можна почути. І це мій улюблений образ.
– А засмучуєтеся, коли критикують номер, в якому ви граєте?
– Ні. Навпаки, будь-яка корисна критика – це плюс, бо кожного разу ти робиш для себе певні висновки. Я ж не Франклін на 100-доларовій банкноті, щоб всім подобатися. І чудово, коли є критика. Не було б критики – не було б розвитку.
Ось винайшла людина колесо – все, всім подобається. Але хтось далі каже, що замало одного колеса, давайте візьмемо два, вставимо між ними палицю і вийде візок. Це і є критика.
– Але ж є конструктивна критика, про яку ви говорите, і є знецінення, образи.
– Я розумію роздратованість людей зараз. Час такий. «Дизель фонд», наприклад, понад 2 мільйони доларів передав для ЗСУ – на дрони, автівки… І якби люди, які пишуть різну мерзоту, це знали, гадаю, їх було б менше. Ми не просто їздимо розважатися і розважати людей. З кожного квитка, з кожного перегляду ми переказуємо кошти на потреби ЗСУ.
– До речі, люди цікавилися в коментарях під дописом про вихід «Дизель Шоу» на «1+1»: чи буде батл між «дизелями» та «Кварталом»? Розумію, що таке навряд чи можливо. Але чи вам було б цікаво позмагатися?
– Ми поважаємо їх як проєкт, як шоу. Але з кимось змагатися у мене особисто бажання немає. «Дизель Шоу» перемагає у них за рейтингами. З 2017 року ми в чесній боротьбі. Я особисто поважаю кожного актора, але з кимось конкурувати мені не цікаво.
Можливо, цікаво було б щось зіграти разом в якомусь проєкті. З Кошовим, наприклад. Цікаво з точки зору досвіду – гри з іншими акторами. А якась конкуренція мені не цікава. Не думаю, що нам потрібно боротися.
Бабця – улюблений образ Євгена на сцені. Фото: надано «Дизель Студіо»
У нашому колективі не буває жодного дня без жартів
– Які особисто ви теми для жартів не зачіпали б? Зараз межі для гумору не дуже широкі, ми про це і з Єгором Крутоголовим говорили, оскільки різне може дуже сильно тригерити людей.
– Вважаю, що в гуморі немає тем, над якими не можна було б сміятися. Є час, який накладає обмеження на певні теми. Мине час, і можна буде сміятися над чим завгодно. Наприклад, скільки було анекдотів про Василя Івановича і Петьку! Гадаю, коли тривала війна сто років тому, над Чапаєвим не кепкували і не сміялися, боячись суворої кари. А потім анекдоти почали про них «травити». І так з усіма темами. Лише час все визначає.
– Ви даєте людям можливість посміятися. А хто вас може розсмішити?
– Ми в нашому колективі постійно жартуємо, одне одного підколюємо. Не проходить ні дня без жартів. Жартуємо одне над одним і не гніваємося через це.
– За стільки років разом ви вже й знаєте, кого чим можна зачепити.
– Так. Ми до аварії з Маринкою (акторка «Дизель Шоу» Марина Поплавська, загинула в ДТП у жовтні 2018 року. – Ред.) могли трохи посперечатися одне з одним, а після тієї трагедії усвідомили, що життя може обірватися будь-якої миті. І якось зовсім перестали ображатися і сваритися. Більше ніколи не конфліктуємо.
– Власне, в інтерв’ю всі ваші колеги кажуть, що «дизелі» – це сім’я. Хто ваш найближчий товариш у «Дизель Шоу»? З Євгеном Гашенком ви й куми.
– З усіма хороші відносини. Якщо зараз виділю когось одного – потім у мене будуть клопоти (усміхається). Всіх люблю однаково.
З колегами, акторами «Дизель Шоу» під час всеукраїнського туру. Фото: надано «Дизель Студіо»
Надали дітям цілковиту свободу обирати свій шлях самим
– Євген Гашенко, між іншим, відкрив свій ресторан, такий собі запасний варіант на майбутнє. Ви маєте запасний план?
– Так, я обрав своїм кумом головного продюсера «Дизель Студіо» Олексія Бланаря (усміхається). І це мій золотий парашут. Я обзавівся кумами. Раптом що – у мене троє дітей. Такий запасний план на майбутнє є (усміхається).
– Ага, ви з таким розрахунком, що діти потім працюватимуть на вас?
– Та ні, не працюватимуть. Просто 10 відсотків від прибутку кожного (усміхається).
– Та якщо серйозно, у вас троє підлітків, старшому Олексію – 16, йому скоро вступати до вишу. Які в них захоплення?
– Олексій в дитинстві був актором, знімався в багатьох проєктах, і в «Дизель Студіо» зокрема. А зараз каже, що не бажає бути актором. Його бізнес цікавить. Єлизавета танцює в школі Вірського вже 8 років. А молодший, Олександр, займався фехтуванням. Зараз шукає себе, 13 років – це період пошуків.
Ми надали їм повну свободу обирати свій шлях самостійно. Кажуть же, якщо не хочеш працювати, просто вибери улюблену справу і насолоджуйся. Мені пощастило, я все життя займаюся улюбленою справою і не вважаю це роботою.
– Який ви батько? Все дозволяєте, що хочуть, чи вчите, що щоб щось мати, треба докласти певних зусиль?
– Вони знають, що до 18 років я зобов’язаний їх забезпечувати. А далі хлопці знають, що у 18 потрібно шукати вже щось своє. Звісно, я не вижену їх з речами на вулицю. Але вони вже думають, чим їм займатися.
Стінг, наприклад, який має статки в розмірі 550 мільйонів доларів, заявив, що нічого не залишить дітям, оскільки вони повинні самі досягти успіху. І, мабуть, це правильно.
Я ріс у бідній сім’ї і розумів, що ні мати, ні батько, не зможуть допомогти в моєму житті. Тому сам почав працювати, пробиватися, досягати всього, що зараз маю. І я вдячний батькам, що у них нічого не було, що я все зробив сам. А коли дитина знає, що у тата 10 мільйонів доларів, що її десь прилаштують, отак і виростають мажори, які нічого не вміють, не мають цілей у житті. І це не правильно.
– Ви зізнавалися, що ваша головна мета в житті – пізнавати себе щомиті. Хто такий сьогодні Євген Сморігін?
– Людина, яка прагне допомогти Україні вистояти в цій жахливій війні. Це зараз у мене на першому місці. І я все роблю для цього, що тільки можу. Це моя основна мета. А коли завершиться війна, вже будемо думати про кар’єри, ролі і так далі.
