Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков Підпишіться на нас в Google додати зараз
У столиці України завершено знімальний процес стрічки “Місто” – молодіжної урбаністичної драми. Сценарій до цього фільму являє собою сучасну інтерпретацію однойменного роману Валер’яна Підмогильного, одного з найвидатніших прозаїків доби “Розстріляного відродження”. Роман було написано в 1928 році, а майже століття потому центральний персонаж цієї оповіді – юний Степан – знову прибуває до Києва, аби підкорити Місто.
Оглядачка Коротко про відвідала київський Поділ в останній день зйомок, де занурилася в атмосферу та поспілкувалася з режисером Стасом Бітюцьким і виконавцем головної ролі – артистом Максимом Рягіним.
Діджей Степан та нічний клуб
Безперечно, осучаснена історія Підмогильного вимагала значних трансформацій у життєписі головного героя. Сучасний Степан – це молодий чоловік, якому ледь виповнилося 20 років. Він приїжджає до Києва з Херсона, вирвавшись із міста, що опинилося під російською окупацією. У великому мегаполісі, подібно до героя роману, він шукатиме шляхи для самореалізації. Однак, якщо в оригіналі персонаж досягав цього через літературну діяльність, то у нинішньої версії Степана самореалізація відбувається через електронну музику: він мріє стати діджеєм. Саме тому музична субкультура стає важливою складовою цього фільму.
В останній день знімального графіка роботи велися на Подолі, у клубі Closer, котрий вважається осередком електронної музики Києва. Так само, як і клуб “Кирилівський”, де також було відзнято частину кінокартини. Численні епізоди знято на справжніх вечірках під час живих виступів діджеїв. Також використовувалися кадри з фестивалю електронної музики, щоб надати фільму автентичної естетики та настрою.
– Ми залучили до співпраці справжніх представників електронної музичної сцени, – ділиться режисер фільму Станіслав Бітюцький. – У нас виступали, приміром, Богдан Заєць і Мар’яна Клочко, а також Слава Лепшеєв, засновник «Схеми» (найбільш масштабного рейв-фестивалю України. – Авт.), ключової події в українській електронній музиці після 2010-х років. Тому цей фільм відображає загалом цю субкультуру та її ключові моменти.
Клуб Closer є знаковою локацією для шанувальників електронної музики з 2013 року. Це місце, з його темними стінами, оздобленими специфічним для рейвів графіті, виглядає дуже артистично і ніби створене для фільму “Місто”. Тому для відповідних сцен не знадобилося створювати жодних декорацій. Більше того, у фільмі задіяні реальні охоронці клубу. Адже знайти настільки колоритних персонажів через акторський відбір – непросте завдання.
Виконавець ролі Степана – Максим Рягін (ліворуч) та режисер картини Стас Битюцький. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Чому саме електронна музика?
Саме режисер Стас Бітюцький запропонував продюсерам фільму цю естетику, оскільки, на його думку, вона дуже резонує з тим, як сучасна молодь сприймає дійсність, як шукає своє місце в житті, свої вечірки, свою свободу. І для самого Стаса електронна музика та рейви – це також невід’ємна частина життя.
Ідея екранізації роману Підмогильного виникла не у Бітюцького. Вона з’явилася ще до війни у продюсера Дмитра Суханова (“Мої думки тихі”, “Медовий місяць”) та першого режисера проєкту, якого довелося замінити в процесі (Михайло Маслобойщиков після початку війни опинився за кордоном. – Авт.). Коли почали шукати заміну, різні режисери представляли свої інтерпретації, і саме Стас Бітюцький запропонував тематику рейву. Йому захотілося осучаснити історію героя, який у Підмогильного був травмований Першою світовою війною, а у фільмі – окупацією росіянами його рідного міста.
З рейву та війни розпочнеться ця історія. 23 лютого 2022 року молода пара святкує весілля і вирушає на вечірку до клубу Closer. Саме тут вони зустрінуть початок повномасштабного вторгнення та почують перші вибухи в Києві.
Головна героїня фільму “Місто” Зося (акторка Марія Ковальова). Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Як було обрано актора на головну роль і хто він?
Роль Степана у фільмі “Місто” виконує 26-річний Максим Рягін, актор київського Театру на лівому березі Дніпра. Він родом з Дружківки на Донеччині, навчався у театральному виші в Харкові і влаштувався до київського театру за пів року до початку війни.
Цікаво, що до появи Максима на роль Степана був затверджений інший актор. Однак нам пошепки повідомили, що у вже сформованій парі акторів не виникло необхідної для кіно хімії, яка зазвичай і робить фільм успішним. Тому пошук продовжився.
– Пошук тривав довго, адже це 90% успіху та загального сприйняття фільму, – розповідає режисер. – Коли я побачив відеопроби Максима, то зрозумів, що його типаж, його зовнішність відрізняються від зовнішності акторів його покоління. Ще не зустрівшись з Максимом особисто, я вже розумів, що це головний кандидат. На пробах це лише підтвердилося. І я справді дуже задоволений нашим кастингом, який ми проводили спільно з кастинг-директоркою Аллою Самойленко. Ми знайшли багато цікавих молодих облич, і для багатьох акторів це був дебютний фільм. Сподіваюся, що наш фільм відкриє для кінематографу близько п’яти-шести нових імен.
Ми запитали у Максима Рягіна, яким вийшов його Степан і наскільки він відрізняється від персонажа в романі?
– Відрізняється значно, хоча Стас зазначив, що структура збереглася. Але за відчуттями – я перечитав роман перед проєктом – це зовсім інша історія, – каже Максим. – У Підмогильного герой щойно повернувся з війни – він був військовим, а в нашому фільмі він молодий хлопець, якому ще немає 25-ти, але він вже має травми війни, що впливають на нього.
– До зйомок у “Місті” ви були прихильником електронної музики?
– Стас занурив мене в цю культуру, а до цього я жодним чином не був з нею пов’язаний. І коли ми пройшли етап кастингу, то почали відвідувати електронні вечірки. Для мене це було щось нове, оскільки до цього я взагалі не бував у клубах. І досить символічно, що першим місцем, куди я пішов знайомитися з цим усім, став Closer, і фінальний день зйомок знову відбувся тут. І це цілком логічно, адже це справді культове місце.
Потім ми також відвідували BRUKXT та “Клуб на Кирилівській”, куди мене не пропустили (усміхається). Туди не пропустили так само, як не пускають головного героя у сценарії, написаному Стасом. І це дуже дивно, але у нас був майже такий самий діалог із фейс-контролеркою на вході – я навіть прийшов додому, відкрив сценарій, а там виписано буквально той самий діалог. І так само, як Степан, я відійшов і спостерігав, як впускають інших людей. А ми туди ходили з моїми колегами, які грають у фільмі Левка, Зосю та Риту – їх пропустили, а мене ні. Але це допомогло. Сьогодні ми знімали цю сцену, і не довелося нічого вигадувати – ми просто її відтворили.
Макс Рягін (в центрі) в клубі. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Історія про сучасних Степанів
Чи можна стверджувати, що цей фільм створено виключно для молодої аудиторії? Режисер картини вважає, що чіткої вікової категорії у стрічки “Місто” немає, оскільки електронну музику люблять як молодь, так і люди віком 40+, чий світогляд ця музика сформувала. Однак, Стас Бітюцький додає, що мріє, аби саме молоді люди переглянули цей фільм і впізнали себе у головних персонажах. Тобто, орієнтація все ж таки спрямована на молодь приблизно 18–25 років. Адже саме вони побачать у цій історії себе.
– Але існує й другий важливий аспект, з точки зору комунікації, – зазначає PR-менеджерка фільму Єлизавета Сушко. – Це історія за романом Підмогильного. Ми відкрито говоримо, що це сучасна адаптація роману, і ми створюємо не просто класичну екранізацію, де юнак на ім’я Степан приїжджає підкорювати столицю сто років тому. Ми створюємо історію про сучасних Степанів, яким зараз трохи більше двадцяти, тому наше прагнення – спонукати молодих людей після перегляду захотіти прочитати роман і дізнатися, яким же був головний герой сто років тому.
– Насправді, ми розглядаємо жанр цього проєкту як історію про дорослішання під час війни та про те, як нові молоді покоління українців справляються зі своїми травмами і намагаються вирости, живучи з ними, – говорить режисер фільму.
Стас Битюцький в процесі знімання. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков
Місто – як один із головних персонажів фільму
Подібно до оригінального роману, Київ воєнного часу також став героєм цього фільму. Багато сцен було знято на впізнаваних локаціях Подолу та району Золотих воріт. Як зазначив помічник художника-постановника фільму Новруз Хікмет: “В іншому фільмі було б недоречно настільки явно показувати київські вулиці, але тут Місто – це теж персонаж історії, тому шлях Степана має проходити саме через такі впізнавані та модні місця”.
Знімальний процес картини припав на складний період, позначений тривогами та обстрілами. Однак режисер зазначає, що знімальній групі в цьому плані надзвичайно пощастило, і графік майже не порушувався. Єдиний трагічний випадок пов’язаний із кіностудією ім. Довженка. Саме тут було проведено кілька знімальних днів до руйнівного обстрілу 15 червня. Коли через тиждень знімальна група прибула на майданчик, кіностудія вже була частково зруйнована внаслідок влучання ракети.
“Але це додало реалізму подіям, – каже Стас Бітюцький. – Ми дещо змінили сценарій під це і показали кіностудію в стані після обстрілу. У нас був момент, коли ми стоїмо на загальному плані, і позаду нас у напівзруйнованій будівлі відвалюється розбите вікно. Цей епізод, швидше за все, не потрапить до монтажу, але він відображає реалії зйомок під час війни. І важливо, що, незважаючи на всі руйнування, студія продовжувала свою роботу”.
До речі
А що про жінок?
Як відомо, коханих у Степана Радченка в романі “Місто” було багато. У фільмі цей аспект не було проігноровано. Тому ми побачимо любовні стосунки Степана з усіма його жінками: від досвідченої Тамари (Євгенія Непиталюк) та простої Надійки (Яна Колодійчук) до витонченої та сучасної містянки Зосі (Марія Ковальова). Щодо Рити, то про неї на зйомках нам не розповіли, але вона буде, її роль виконає Анастасія Малахова. Однак ці любовні стосунки будуть сучасно переосмислені авторами фільму.