Фото: ФБ Олександр Красовицький
Все плине, все зазнає змін, так і на одну з найдавніших київських книгарень «Наукова думка», що знаходиться у центрі міста, чекають трансформації. Цьогоріч улітку в її локації відчиниться нова книгарня «Грушевський». Вірніше, будуть існувати разом дві книгарні: «Наукова думка» та нова – «Грушевський», котру відкриває видавничий дім «Фоліо».
Засновник видавничого дому «Фоліо» Олександр Красовицький запевняє, що тут можна буде знайти унікальні видання, яких не знайти в жодній іншій книгарні, а автори особисто реалізовуватимуть свої праці за прилавком.
Також у розмові з Коротко про видавець поділився міркуваннями про те, яка скрута очікує видавничий сектор, чому зростає вартість книжок, про взаємини видавничої сфери та Міністерства культури та про інші важливі і для видавців, і для читачів питання.
“Грушевський” стане місцем, де легко можна зустріти справжнього автора
– Пане Олександре, як трапилось, що ви вирішили взяти в оренду частину “Наукової думки”? Кияни звикли до неї як до однієї з найстаріших книгарень, а зараз там буде ще й «Фоліо»…
– По-перше, ця книгарня була на цьому місці тривалий час. Спершу від неї відокремили частину приміщення, яке стало “Санахантом” (крамниця модного одягу.- Авт.). Потім відокремили ще одну частину приміщення, яка стала невідомо чим, бо там вже рік роботи не проводяться. І магазин став дуже невеликий. І нещодавно я дізнався про те, що його просто закривають через великі борги. І тому ми запропонували сплатити за них борги Інституту історії, якому належить будівля, аби зберегти там маленьку “Наукову думку” – і вона залишиться. А на невеличкій ділянці площі, що після цього лишається, відкрити свою книгарню. Площа орендована.
– Чи був конкурс на це приміщення? І коли очікувати на відкриття?
– Жодного конкурсу не було з огляду на те, що там величезна сума боргу, котру ми погашали за них – не буду називати цифр. Окрім того, потрібно було робити ремонт, він непростий – необхідно було узгоджувати кожен крок з Академією наук. Всі рішення, які відбуваються там всередині, погоджуються з бюро президії Академії наук України. Все відбувається досить неквапливо, тому, вважаю, ми відкриємось у липні або серпні, в будь-якому випадку до Дня незалежності.
У приміщенні «Наукової думки» тепер буде ще й книгарня “Фоліо”. Фото: ФБ Олександр Красовицький
– Чому вирішили дати назву на честь першого президента України?
– Книгарня матиме назву “Грушевський”, отже вона продовжує лінійку книгарень “Довженко Книги. Кава. Кіно”, які колись у нас були. Оскільки нова книгарня знаходиться на вулиці Грушевського, то назва “Грушевський” – це закономірно. Окрім того, зважаючи на те, що Грушевський був науковцем, істориком, філологом та письменником, то це цілком відповідає логіці цієї книгарні, яка там буде.
Одним із організаторів мініклубу, коли в книгарні «Грушевський» можна буде зустрітися з письменниками, буде Андрій Курков. Фото: ФБ Олександр Красовицький
– Ви казали, що там можливо буде придбати якісь ексклюзивні видання. Чи будуть ще якісь особливості?
– Книгарня буде базуватися, насамперед, на продукції “Фоліо”. Зокрема у нас є значна частина продукції, що видається малими або дуже малими тиражами, тобто 100 примірників або 25 примірників, чи навіть 10 примірників. І тому ідея цієї концепції полягає в тому, що ми матимемо там для Києва повний асортимент “Фоліо”, зокрема і такі ексклюзивні книжки, які раніше продавались з рук в руки.
Приміром, наразі в нашому видавництві вийшло дуже коштовне видання, воно складається з трьох томів, котрі сумарно важать одинадцять (!) кілограмів. Це “Церковне мистецтво України”, котре вийшло тиражем у 25 примірників. Воно в тканині, крейдований папір. І те, що подібні унікальні видання будуть продаватися в “Грушевському”, – одна з родзинок цієї книгарні.
Інша родзинка бере свій початок з минулого та стосується письменників. Колись, 30 років тому, Андрій Курков започаткував у магазині “Наукова думка” акцію “Письменники за прилавком”. Письменники тоді особисто стояли за прилавком, підписували свої книжки, комусь наливали вина. Там були Курков, Шкляр, Роздобудько, Забужко…
І от тепер ми маємо намір відновити цю традицію, аби письменники реалізовували свої книжки (це будуть різні видавництва) за прилавком і мали б, за бажанням, можливість пригостити своїх читачів. Тут ще такий нюанс: ми не можемо продавати в цій книгарні ні кави, ні солодощів, оскільки у нас ліцензія виключно на книжки. Але якщо хтось із письменників захоче комусь налити щось своє, ніхто ж не стане заважати.
Тобто завдання – створити з книгарні мініклуб письменників, аби кожен кінець тижня – четвер, п’ятницю, суботу – хтось із авторів там бував. І наша ціль – привчити читачів, що “Грушевський” – це місце, де можливо зустріти живого письменника і безперешкодно з ним поспілкуватися. І очолить цю ініціативу знов ж таки Андрій Курков.
Подарункове видання «Церковне мистецтво України» можна було купити лише онлайн, а в новій книгарні можна його й роздивитись. Скрін «Фоліо»
На український ринок насувається велика криза, коли попит не встигає за виробництвом
– Звучить чудово. Скажіть, будь ласка, той важкий тритомник “Церковне мистецтво України” скільки коштує?
– Приблизно 9000 гривень за том. Для “Фоліо” ці книжки готував Інститут етнографії у Львові. Тобто це взагалі єдине таке видання. Зазвичай ми подібні книжки продаємо з рук в руки безпосередньо на сайті, а тепер матимемо місце для продажу цих унікальних видань офлайн.
– Навіть просто прийти на це видання подивитись – це вже цікаво.
– Згоден. Наразі, наприклад, у нас виходить тиражем у 100 примірників так звана портретна серія українських класиків. Вже вийшли перші сім томів. Це об’ємні томи вибраного – серед авторів, приміром, Хвильовий, Кобилянська та Нечуй-Левицький. Книги виходять на білому папері з кольоровим зрізом, на якому портрет письменника. Тобто не зрозуміло, як читачеві на полиці вдома цей том ставити – корінцем чи зрізом, бо там дуже гарний портретний ряд. Цих видань у Києві в книгарнях досі немає – можливо, в майбутньому вони будуть на вул. Лисенка в “Книгарні “Є”, в Readeat на Антоновича і тут у “Грушевського” – тільки в цих трьох місцях. А серія і надалі буде продовжена.
– Чому “Фоліо” почало розвивати окрему лінійку малотиражної літератури? З чим це все пов’язано?
– Ми, на превеликий жаль, через війну втратили свою друкарню, яка розташована на півночі Харківщини – не в Харкові, а в одному з районних міст. Там фактично поряд лінія фронту, і тому друкарня вже не в робочому стані. Жоден технік не виявляє бажання туди їхати розбирати обладнання, тобто практично все, що там є, ми втратили. Отже, минулого року ми розпочали, а в цьому – створили цифрову друкарню, яка налаштована на малі тиражі. У нас там всього сім людей працює. Проте економічно вигідно таким чином дуже якісно виготовляти наклади до 100 примірників.
І от ми по суті починаємо паралельно розвивати проєкт магазину, котрий продає “малотиражку”, і друкарню, яка “малотиражку” друкує. Поки що це не зовсім комерційний проєкт, але він має вийти на комерціалізацію протягом першого року. Зараз ми привчаємо читача, що така продукція є, а згодом це почне приносити прибуток.
– Такі видання, гадаю, розраховані на те, що їх купуватимуть у свої колекції якісь забезпечені інститути чи бібліотеки. Чи це не окремі люди?
– Це саме окремі люди, але це розраховано на те, що ми маємо поступово налаштувати під себе ту частину ринку, котра зараз майже не існує, проте існувала для книжок, які привозили з Москви. Зараз вона відновиться на українському ринку завдяки нашій продукції.
– Ну, вам краще відомо про купівельну спроможність українців.
– Знаємо, адже нам 36 років, і ми за цей час бачили різні кризи. І зараз я бачу, що на український ринок насувається величезна криза, коли попит не встигає за виробництвом, і кількість книгарень зараз більша, ніж потрібно, щоб продавати книжки. І суцільна недовіра продавців і видавців призведе до того, що будуть неплатежі на ринку. Тому ми маємо створити якийсь простір, котрий нас гарантовано захистить від того, що може насунутись на ринок.
Портретна серія українських класиків – з кольоровим зрізом, на якому портрет письменника. Фото: ФБ Олександр Красовицький
Книжки дорожчатимуть, очікуємо збільшення цін на 25 відсотків
– Знову криза. А мені здавалося, що це єдина успішна індустрія з усіх у сфері мистецтва.
– Вона такою була десь до травня минулого року. Потім почалося спершу повільне падіння обсягів, далі через це повільне падіння було підвищення цін, ну і через інші причини також. А оскільки з листопада ціни дуже суттєво зросли, і тут всі фактори зійшлись, то з січня почалося значне падіння ринку, коли ці дорогі книжки дійшли до покупця. І зараз цей ринок просто летить шкереберть.
– Чим це закінчиться?
– Подібні кризи закінчуються однаково: коли з ринку зникає 30-40% учасників, тим, хто лишається, стає нормально, і криза завершується.
– Яка передумова такого тотального здорожчання книжок?
– Перша причина в тому, що ринок не збільшувався, а зростала кількість видавців і накладів. Тобто середній наклад, котрий продається, зменшився. Друга причина – через те, що конкуренція за права, насамперед на бестселери, зростала, і видавці сплачували за права на нову книжку спочатку 1000 євро, потім 2000, потім 5000. А нині за права на бестселер дехто платить 12 тисяч, а то й 15 тисяч євро. А все це ж входить в собівартість. Щоправда, “Фоліо” це не стосується, бо ми не в цьому ринку, де платять подібні кошти, але загальна ціна через це підскочила дуже відчутно.
Ну і третя причина в тому, що далі “прийшов” Трамп з іранською війною. Папір та поліграфічні матеріали – це дуже енергозатратні речі. Тому щойно почалося збільшення цін на нафту, в ту ж мить всі виробники паперу, картону, пластин до друку, клеїв тощо – всі різко підняли ціни.
– І вони вже назад не повернуться, як у всьому іншому.
– На папір повернуться, але на паперовому ринку такий лаг – все зростає завжди швидко, а далі протягом чотирьох років триває тренд зниження. Тому ми зараз маємо набагато дорожчі книжки і будемо мати їх ще суттєво дорожчими цьогоріч. Якщо курс гривні не впаде, очікується збільшення цін на 25% приблизно. Коли всі ці дії Трампа вплинуть, ми побачимо чергове падіння накладів. Адже люди підуть за піратською книжкою, в інтернет, як це буває при певній кризі збільшення цін.
– Я помічаю зараз таку тенденцію: люди купують дорогу новинку, читають, а потім виставляють на OLX, щоб хоч трохи повернути кошти. Ми так, приміром, нового Павлюка купляли.
– Причина в збільшенні цін. І надалі буде – ви просто побачите, скільки закриється видавництв орієнтовно з жовтня цього року і до квітня наступного.
– А видавництв зараз багато?
– Багато нових відкрилося за цей рік. І це було б добре, якби ринок збільшувався або якби держава була хоч якось присутня на ньому.
– Проте тут є і протиріччя. Регулярно ми бачимо, навіть ось із недавньої «Книжкової країни», що відбулася наприкінці квітня, як українці з кожного книжкового фестивалю все ж таки повертаються з торбами книжок. І ціни їх, здається, не відлякують.
– По-перше, ці торби стали значно меншими, адже ринок розвинувся, і не обов’язково купувати на фестивалях, а краще купувати тоді, коли оператори ринку роблять великі знижки.Отже, насправді, обсяг проданого на фестивалях зменшився.
А по-друге, коли ви кажете про торби книжок тут в середині України, ви просто не бачите книжкових фестивалів та виставок за кордоном. У нас досить скромні продажі в порівнянні з видавцями в Європі. Там і знижок немає, однак люди справді тоннами виносять книжки з виставок. Це нормальна міжнародна практика, адже виставка – це місце, де можливо побачити все, а в книгарні всього не побачиш, бо у нас вони невеликі, і виставити весь асортимент ринку там неможливо.
– З фестивалями там – це нормальна ситуація, адже платоспроможність європейців значно вища, ніж українців.
– Це теж спірне питання, адже і книжки там дорожчі.
– До речі, чому ви не друкуєте покетбуки? Це ж могло б зробити книжку набагато доступнішою.
– Тираж покетбуків має бути від 5000. На сьогоднішньому українському ринку майже немає книжок, які витримують подібні тиражі, тому покетбуки не розвинуться. А якщо менший наклад, то технологічно вони неефективні. У нас невеликий ринок.
У новій книгарні буде представлений набагато ширший асортимент видавництва. Фото ФБ Олександр Красовицький
Дві болючі теми: відсутність підтримки держави та піратство
– Ви у своїх дописах у фейсбуці іноді дорікаєте державі, що вона зовсім не підтримує книжковий ринок. А книжки можуть бути засобом пропаганди. Чому цього не розуміє держава?
– Для цього має бути міністр культури, котрий розуміється на культурі. На жаль, на мою думку, бути доброю людиною і гарним чиновником і не мати багаторічного досвіду в культурі – це неправильний вибір для тих, хто призначає. І це не закид нинішній людині на цій посаді, це докір до тих, хто її призначив. Ну давайте ви поміркуєте: які цілі? Якщо цілі тільки в розподіленні “Тисячівесни” (державна ініціатива фінансування створення українського культурного продукту. – Авт.), то це одна річ, а якщо підтримка всієї галузі, то це інша справа.
– А якщо б міністерка культури Тетяна Бережна завтра зібрала топових менеджерів українського видавничого бізнесу, то які пункти потрібно було б обговорити насамперед? Як ви вважаєте?
– Перше – визнати справжню статистику в бібліотеках. Скільки там книжок радянського часу і чому вони все ще там? Скільки там книжок російською мовою вже пострадянського часу, котрі були завезені з Росії та Білорусі у величезних кількостях. Далі: які є бібліотечні міжнародні нормативи і чи виконує їх Україна? Давайте розберемося і визнаємо це. Адже колись ми зустрічалися з міністром культури і задавали ці питання, і нам обіцяли визнати це. Але фідбеку немає. А якщо ти не визнаєш проблему, ти не починаєш її вирішувати. Це дуже зручно.
Друге питання – це піратство. Хто має з ним боротися – держава чи видавці? Давайте оцінимо обсяги піратства, визначимо, хто є операторами цього піратства: паперового, електронного, піратства окремо українських та російських книжок. Ну а далі розпочнемо вже якийсь рух. Проте рух не починається.
Вже під час війни ухвалювався закон про компенсацію книгарням оренди. І оренда – це дійсно проблема. Однак ось закон ухвалений, підписаний президентом, і його дія не скасована, проте чомусь півтора року тому його призупинив підзаконним актом Кабмін. Як це? Тобто у нас Кабмін зупиняє реалізацію законів. Адже в законі не сказано, що це після війни. Але він не працює.
– Тобто вони розповідають, що війна і “не на часі”, отже потихеньку відкладемо.
– Приблизно так. Ну тоді ухваліть закон, де ви напишете про зміни до закону такого-то, що він не має працювати. І тоді ті оператори книгарень, котрі відкрили магазини, знатимуть, що за цей період їм держава винна певні кошти, оскільки закон і досі не зупинили, і так далі. Адже коли власники розширювали свої мережі книгарень, вони ж думали, що їм повернуть гроші.
Цьогоріч вкотре була ця дискусія – видавці зустрілися з чиновниками, і нам знову сказали: “Добре, десь з травня ми знайдемо кошти, адже там у нас в Інституті книги є якісь кошти невитрачені”. Проте нічого так і не зробили і не сказали, що грошей не буде. І знов це питання залишається невизначеним.
Книжковий ярмарок у Барселоні. Фото ФБ Олександр Красовицький
У країні такого масштабу, як наша, асортимент книжок має бути в чотири-пʼять разів більшим
– Ви постійно вивчаєте попит читачів через діалог з ними у фейсбуці. Що зараз найкраще купується з жанрів?
– Бестселлерна тематика – це не те, чим займається “Фоліо”. Але скажу: найкраще купується кілька жанрів для молоді. Це, насамперед, фентезі, роментезі та любовний роман на межі між еротикою та порно.
– А щодо рівня українського читача…
– З читачем все гаразд, однак читачу дуже бракує асортименту. У країні такого розміру, як наша, асортимент книжок має бути в чотири-пʼять разів більшим. І він колись буде таким. Однак для цього спершу потрібно вирішити питання бібліотек, адже бібліотечний попит у всьому світі демпфірує коливання ринку. Коли все погано на ринку, все добре має бути в бібліотеках, а у нас погано і на ринку, і в бібліотеках, отже видавець не ризикує. А для того, щоб розширити асортимент на те, що потрібно вимогливим читачам, потрібні ризиковані позиції.
– Ви друкуєте багато перекладної літератури. Я бачила, що ви плануєте видавати більше книжок іспаномовної літератури. Як взагалі відбувається вибір книжок для видання?
– Ми видаємо насамперед якісну сучасну художню і класичну літературу. Вибір роблю виключно я. Стосовно класики, то це загальносвітові рейтинги, причому як старі, так і нові. Наприклад, днями The Guardian зробив новий рейтинг (100 найкращих романів усіх часів. – Авт.). Ми завжди плануємо, зважаючи на рейтинги, і не женемось за жанрами, котрі є найбільш бестселерними, адже вони і найбільш конкурентні, а ми знаходимось в менш конкурентній зоні, коли ми менше платимо за права, однак впевнені, що ці книжки є лонгселерами і будуть продаватися багато років. Отже, все планування роблю особисто я і базуюся у своєму виборі на статистиці кількох сусідніх ринків – польського, німецького та французького, в першу чергу, ну і ще італійського та іспанського.
– Чи є країни, які підтримують зацікавленість вашого видавництва в друці саме їх книжок?
– Туреччина та зрідка Франція. Ну ще іноді Каталонія – це не країна, проте це мова. Однак зараз ми неактивно працюємо з фондами. А загалом за історію видавництва ми працювали більш ніж із 40 країнами.
– Вплив Росії… Ну тобто ми вже як могли з цим боролись. Наскільки він відчутний сьогодні на нашому книжковому ринку?
– Не суттєво, але маємо все більше російських піратських книжок, котрі тут друкуються і на котрих пишуть, що вони десь із Молдови чи Казахстану, проте це “ліваки”. Це не вплив Росії, це вплив покидьків, з котрими не воює поліція.
– Ви зазначили, що в царині україномовних книжок теж піратство є. Як це працює?
– Та яка різниця? Вони вкрали в інтернеті макети і надрукували. Це прямо дуже активна історія. Звісно, чим більші ціни в магазинах, тим більше на маркетплейсах продається піратської здешевленої книжки. У м’яких обкладинках на поганому папері, але дешево.