Яніна Андрєєва: Все ще згадують “Школу” і дивуються моїй відсутності після такого успіху

Фото: instagram.com/alionaprots/

Телесеріал «Школа», що транслювався у 2018-2019 роках, був не тільки одним з найбільш популярних телевізійних шоу, а й подарував колосальний успіх усім акторам. Незважаючи на критику за якість режисури та акторської роботи, підлітки були в захваті від цієї історії.

Одну з центральних ролей – роль вчительки економіки та матері Вероніки Тихонової Катерини Білозерської – виконала Яніна Андрєєва. Акторка розповідає, що шанувальники і досі цікавляться, чому після такої слави настала тиша.

Влітку поточного року, після 20 років роботи на радіо, телебаченні та в кіно, Яніна написала в соціальних мережах, що вже півтора року не може знайти роботу за спеціальністю.

В інтерв’ю Коротко про Яніна Андрєєва поділилася інформацією про те, чим зараз займається, чому її не часто видно в кіно, чи міг серіал «Школа» вплинути на її подальшу долю в професії, про свою сім’ю та якого героя хотіла б зіграти.

Не всі у кінематографі були в захваті від «Школи»

– Яніно, якщо шукати інформацію про вас в інтернеті, то в заголовках можна зустріти таке: куди поділася відома акторка і що робить, чому пішла з телебачення на вершині кар’єри, чи залишилася в Україні, чи поїхала за кордон, і таке інше. Складається враження, що після «Школи» про вас мало що чути. Чому так трапилось?

– Мені важко це пояснити, оскільки я не зникала зі свого боку, у своїх прагненнях. Я брала участь у численних кастингах та пробах. Чому мене не затверджували, сказати важко. Я намагалася знайти відповіді, але так їх і не отримала. А коли не знаходиш пояснень, це підриває твою самооцінку.

Багато моїх шанувальників також питають, чому я не знімаюсь. Мабуть, це питання до кінопродюсерів. І досі згадують «Школу», очікують продовження, хоча вже скільки років минуло. Люди в подиві, чому після такої популярності настала тиша.

– Ксенія Вертинська, наприклад, в нашій розмові сказала: коли спостерігаєш за нашим кіно – що знімають і як вибирають акторів, – то втрачаєш бажання про щось мріяти. У неї навіть з’явилася теорія, що, можливо, вона в якихось секретних списках, про які не знає. Тобто у нас є актори, які постійно знімаються в серіалах, і є чудові актори, для яких немає місця.

– Я теж бачила інтерв’ю Ксенії. Так, насправді на екранах ми бачимо ті самі обличчя. Зрештою, ти починаєш думати, що тобі не вистачає таланту, починаєш сумніватися в собі, думаєш, що ти не красива, нездара і взагалі якась не така…

А час біжить, його не повернути. Ми змінюємося зовні. Але водночас змінюємося і внутрішньо. Ми здобуваємо більше життєвого досвіду, маємо що грати, маємо що показати. Але ти не можеш це реалізувати, оскільки тобі не пропонують ролі.

– Після «Школи» ви всі стали відомими, вами цікавилися, скільки у вас було гастролей! З іншого боку, Іра Кудашова розповідала, що її дуже довго асоціювали з «акторкою зі «Школи», і через це її тривалий час не запрошували грати, вважаючи, що її акторська гра не на найвищому рівні, і продюсери не думали, що ці актори здатні на щось більше. Що ви скажете? Як було у вас?

– Так було і в мене. Не всі в кіноіндустрії були в захваті від «Школи», вважаючи її низькоякісним продуктом. Безперечно, там були і недосвідчені актори, і блогери, але також були й професійні актори. Ми дуже багато працювали, дуже інтенсивно знімали, графіки були напружені. Бракувало часу на відпочинок, доопрацювання. Тому недоліки помітні, видно, де не дограли, де переграли. Звичайно, якби зараз знімали «Школу», я б інакше зіграла Катерину, бо це теж досвід. І цей досвід потрібно десь отримати.

У мене, наприклад, була тривала перерва в кіно. А тут – одна з провідних ролей. Можливо, це також стало перешкодою. Тому десь насміхалися, десь кепкували, десь жартували. Коли я приходила на кастинги в інші серіали, відчувала ці насмішки. Це клеймо було. Можливо, це якось вплинуло, а можливо, й ні.

Мені досі пишуть шанувальники, які вже стали мамами, діти, які з того часу виросли, і згадують цей серіал як найкращий. Вони дякують моїй героїні за дитинство, за підтримку, яка додавала їм сил. Це зворушує до сліз.

Читаю це, і мені приємно знати, що я допомогла комусь змінити погляд на життя. Сценаристи справді написали там багато повчальних історій.

Я особисто спілкувалася зі своїми шанувальниками – і з дітьми, і з підлітками, і з батьками, і з вчителями, і з директорами шкіл. І всі вони досі стежать за моїм життям, коментують. Це для мене не просто серіал. Він подарував мені близьких по духу людей. Це дуже цінно.

Яніна Андрєєва каже, що є що грати, є що показати, але ролі не дають. Фото: instagram.com/yanasilence/

Коли тебе не вибирають, ти, як і багато акторів, починаєш шукати недоліки в собі

– Певний час була популярною ваша фраза: «Я більше зосередилася на сім’ї, визначила пріоритети». Але чи це дійсно так? Бо звучить так, ніби ви відмовилися від кар’єри заради родини.

– Звичайно, це не зовсім так. Можна ж приділяти увагу сім’ї, не залишати сім’ю і паралельно займатися творчістю, як це роблять багато наших митців. Головне, щоб була можливість проявити себе! У мене є бажання та енергія для цього.

Я знімаюся час від часу, але це дуже незначні ролі. Роль на епізод, якісь невеликі появи. За цей рік у мене було кілька проєктів. Комедія «Життя на трьох». Потім – серіал «Сліпа». Цей проєкт вважають малобюджетним і взагалі не радять акторам в ньому грати. Але там я працювала з професійними акторами на знімальному майданчику, і мені було дуже приємно. В цій команді працюють чудові люди. Була роль в одному з епізодів серіалів «Черговий лікар», «Таємниці архівів».

Тому увага до родини – це чудово. Пріоритети, безсумнівно, розставлені. Але це не заважає мені одночасно займатися і тим, і іншим. Було багато проб і до початку повномасштабної війни, і в минулому році, і в цьому. Але не вибирають. І, звичайно, ти, як і багато акторів, починаєш шукати недоліки в собі – а що не так?

– Такі пошуки призводять до виникнення комплексів, хоча проблема може бути зовсім не в тобі. Ми з багатьма акторами обговорюємо такі ситуації, і на це впливає безліч різних факторів – бачення продюсера, режисера, небажання експериментувати з акторськими амплуа… Як ви справляєтеся з цими пошуками недоліків?

– На жаль, це дуже делікатна тема. І не тільки я переживаю це. Скільки акторів, які сидять без роботи, у яких також були успішні проєкти, які мають великі досягнення і якими є чим пишатися!

Звичайно, може впливати багато факторів. Публічність має значення. Я знаю випадки, коли декого затверджують без проб.

Психологічно це важко витримати. Особливо, якщо це була мрія всього твого життя.

– Влітку ви писали, що знайшли роботу, бо треба на щось жити. Чим зараз займаєтеся?

– Зараз я працюю в офісі. Ця робота не пов’язана з творчістю. Можливо, там я не всім зрозуміла, бо можу мислити, бачити, спостерігати по-своєму. Але це стабільність.

Я тривалий час була без роботи. Трохи попрацювала на телебаченні у ранковій програмі, але її закрили. У мене вже літня мама. Батько помер у 2023 році, і це був дуже важкий період. Роботи немає, зйомок немає. Ти просто сидиш і думаєш: «Ну все, ти досягла дна, приїхали». Я багато років не шукала роботу в іншій галузі, оскільки бачила себе тільки в цій сфері. І досі вважаю, що це моє.

Я працювала з 18 років. У мене була робота і в нічні зміни, і в ранкові. Зашкодила своєму здоров’ю, але маю величезний досвід – робота на радіо, телебаченні, зйомки в кіно. Завжди вважала, що я на своєму місці. І коли зрозуміла, що пройшло багато часу, а грошей немає, роботи немає, треба щось робити.

Тому, звісно, я уявляла себе в іншому місці, але мене там немає. І сім’ю треба забезпечувати. Здоров’я почало погіршуватися. Мамі треба допомагати. Тому творчість творчістю, а їсти щось треба.

– А як актору знайти роботу, інформацію про кастинги?

– В акторських колах може з’явитися новина. Кастинги зараз не завжди проводяться особисто. Деякі спочатку обирають за фотографіями, а потім запрошують актора на проби. Є агенти, які мають свій список. У них є своє бачення, кого вони бачать в цій ролі.

Звісно, є відкриті кастинги в соціальних мережах, де треба ставити плюсики. Я теж ставлю ці плюсики. Але й кількість акторів збільшується. Зараз у вузах багато акторських факультетів, і безліч різних тренінгів, курсів. Тому цих плюсиків завжди багато.

– Окрім творчих і сімейних проблем, ще й війна сильно впливає на наш психологічний стан. Як ви справляєтеся?

– Дуже важко переживаю кожну трагедію, особливо, коли гинуть люди. Для мене немає чужих людей. Якщо сьогодні чийсь дім постраждав, то ти не знаєш, що може статися завтра чи післязавтра з тобою. Можливо, завтра тобі знадобиться допомога.

Мені важко психологічно оговтатися від трагедій. І мені дуже важливо підтримувати зв’язок з шанувальниками, які реагують так само, як і я.

Акторка мріє зіграти героїню, яка допоможе комусь знайти сили жити далі. Фото: instagram.com/yanasilence/

Я дуже хочу бути корисною людям

– Вашій доньці Вероніці 12. Як вона? Деякі мої знайомі виїхали, бо діти не могли впоратися.

– У неї дуже сильний характер. Вона зовсім не така, як я була в дитинстві. Вероніка ніколи не покаже, що їй боляче. Дитина-воїн. Я більше хвилююся і боюся. Напевно, вона все переживає по-своєму, бо іноді я бачу сиве волосся у неї.

На початку повномасштабної війни, у квітні 2022-го, я вирішила поїхати за кордон. До речі, нам запропонувала допомогу моя підписниця, яку я не знала, вона українка, живе за кордоном вже 17 років. Тоді дуже багато моїх шанувальників пропонували допомогу: хто – житло, хто – підтримку.

Пів року ми були в Австрії. Донька дуже не хотіла їхати. Їй тоді було 8 років, і вона дуже переживала розлуку з татом, бабусями, дідусями. Емоційно їй там було дуже важко. Вона лише грала в ігри і закривалася в кімнаті, показуючи таким чином, як вона хоче додому.

У мене депресія була ще сильнішою. Тому вже в жовтні ми повернулися додому. Після цього Вероніка мені завжди казала: мамо, ти роби, як хочеш, а я точно більше нікуди не поїду. Їй набагато краще тут, вдома.

– Вона захоплювалася кулінарією. Хоче стати шеф-кухарем?

– Думаю, так. Протягом двох років у неї була така ідея. Зараз вона випікає рідше, коли має час і натхнення. Вона мріяла про власну компанію. І зараз в неї є така компанія. Я бачу, що в неї є лідерські якості, друзі радяться з нею, прислухаються. Хоча сама вона себе лідером не вважає. Хоче піти вчитися грати на гітарі. В акторство точно не хоче. Їй це не цікаво. Вона бачила мої емоційні стани, періоди безробіття, безгрошів’я.

Я даю їй самій право вибирати. Тим паче, що попереду ще багато часу на роздуми.

– А чоловік завжди підтримує вас у ваших бажаннях, прагненнях? У всіх бувають важкі часи, але дуже важливо мати підтримку одне одного.

– Дмитро завжди був поруч зі мною, завжди підтримував у найскладніші періоди нашого спільного життя. У 2011-му у тата стався перший інсульт. По суті, всі наступні 12 років ми боролися з хворобою тата. У нього був інсульт за інсультом. І мамі було важко, її теж треба було підтримувати.

Мені треба було багато працювати, щоб просуватися кар’єрними сходами. Потім настали періоди, коли не було роботи, коли не знаєш, що робити далі. І всі ці етапи ми проходили разом з чоловіком. Він розуміє, що я творча людина, десь емоційна, десь мені потрібно обговорювати свої переживання.

Ми разом 18 років. Стільки всього пережили! Мій чоловік був біля мого тата, коли він помирав. Тато вже майже без свідомості, а він одягав йому шкарпетки, тримав за руку. Я дуже вдячна йому, що був поруч. Це найзворушливіший момент, який я бачила. Дійсно, людина проявляється у скруті та у найважчі моменти, а їх було чимало. Він завжди знаходить потрібні слова. Він завжди бачить світло в кінці тунелю.

Мені здається, що люди, у яких є такі люди поруч, заслуговують на це, бо ми всі заслужено щось отримуємо в житті. Десь старалися, десь не докладали зусиль, десь обманули, десь допомогли, переступили, розтоптали… І за все це ми отримуємо те, що маємо.

– Про що ви найбільше мрієте?

– Коли ти чогось хочеш, а життя тобі цього не дає, виникає питання: для чого це? Для досвіду. Зараз я працюю не в своїй сфері, але мені приємно, що життя дає мені можливість познайомитися з новими людьми. І мені дуже комфортно працювати з цими людьми. Можливо, вони стануть моїми новими друзями. Можливо, життя дає тобі шанс змінитися.

Я дуже хочу бути корисною людям. Я поступово до цього йду. Зараз у мене відбувається шалена трансформація! Я думаю: а в чому взагалі моя місія, хто я є на цій землі, що я можу дати іншим? Для чого ти взагалі живеш? І таким непростим шляхом життя тебе кудись веде.

Я вірю, що я отримаю роль у проєкті, який буде дуже важливий для людей. Хочеться зіграти персонажа, який допоможе комусь знайти сили жити далі. Я дуже хочу зіграти гідну роль.

З донькою Веронікою. Фото: instagram.com/yanasilence/