Аріна Домскі: Поп-музика не вписується в мої масштаби

Аріна Домскі – колишня учасниця першої “Фабрики-зірок”, що і зробила з неї популярну виконавицю. Коштовні відеокліпи, ротації на радіостанціях, участь у національному відборі на “Євробачення-2011”. Однак цього виявилося недостатньо, тому що Аріна завжди прагнула класичної музики – співачка завершила училище імені Глієра за фахом “академічний спів”. П’ятнадцять років тому Домскі остаточно попрощалася з поп-музикою та почала виконувати композиції у стилі classical crossover.

Як стверджує сама виконавиця, мета її нового студійного альбому Vivat Vita – наблизити класичну музику до широкого загалу. В його основі твори класиків – Вівальді, Генделя, Оффенбаха, Шуберта, котрі Домскі інтерпретувала в сучасному аранжуванні. У розмові з Коротко про артистка поділилася думками про процес створення альбому в умовах обстрілів та відключень електроенергії та чи планує вона переробляти старі хіти.  

– Чому ви вирішили працювати над альбомом у Києві під час бомбардувань та блекаутів, а не у зручних умовах за кордоном?

– Київ – моя рідна домівка. Я тут народилася, тут сформувалася як особистість і як артист. Сьогодні я живу на дві держави, але саме Київ залишається моєю основою, моїм фундаментом, моєю точкою внутрішньої підтримки. Тому рішення створювати альбом саме тут було обдуманим – не відгороджуватися від дійсності.

У мене була і є можливість працювати за кордоном, записуватися з іншими музикантами, я отримувала подібні запрошення. Але в Києві – моя команда. Мої люди. Музиканти, з котрими я співпрацювала до війни і з котрими продовжую співпрацювати зараз. Для мене це не тільки про звук. Це про довіру, про спільний шлях, про внутрішню гармонію.

Я глибоко впевнена, що в Україні надзвичайно потужне професійне ком’юніті. Тут працюють дуже обдаровані, чутливі, винахідливі музиканти. І я переконуюсь у цьому щодня – у студії, у деталях, у тому, з якою відданістю та глибиною люди ставляться до музики. Мені важливо створювати цей продукт саме з ними. Розвиватися разом із ними. Залишатися поруч.

У той час, коли культурна галузь переживає надзвичайно скрутні часи, для мене було важливо не віддалятися, а підтримувати. Записуючи альбом у Києві, я не просто створювала музику – я також підтримувала своїх музикантів морально та фінансово.

Процес був непростий: повітряні тривоги, перебої з електрикою, зупинки в роботі. Деякі матеріали доводилося переносити на носіях додому, щоб у разі небезпеки не втратити запис. Але саме ця тендітність процесу зробила музику щирою.

Якщо я співаю про життя, про світло, про віру – я повинна робити це там, де це дійсно має значення. І, можливо, саме тому цей альбом звучить так, як він звучить.

Він з’явився не в ізоляції, а всередині реального життя.

Аріна Домскі у київській студії, де записувала альбом. Фото: instagram.com/arinadomski

– Як війна ускладнювала процес?

– Війна ускладнювала абсолютно все – графіки, логістику, технічний бік. Повітряні тривоги могли перервати запис у будь-який час. Були відключення електроенергії, перенесення сесій, постійна внутрішня тривога.

Для вокаліста важливо висипатися, підтримувати чудову форму, дотримуватися розпорядку дня. Це професійна основа. Але в тих обставинах я майже не думала про зручність.

Я пам’ятаю, як одного разу читала інтерв’ю Селін Діон, де вона розповідала, що зазвичай ніколи не п’є каву перед студією. Але саме того дня випила, перед записом саундтреку до кінофільму “Титанік” вона випила кави  – і це стала та сама, бездоганна версія. Мені часто згадувалася ця розповідь.

Були дні, коли я не висипалася, коли фізично було важко. Але приїжджаючи до студії, я говорила собі тільки одне: сьогодні треба працювати. Іншого дня може не бути. Іншого шансу записати саме цю музику – теж.

Є тільки сьогодні. Можливо, десь я могла б заспівати «ідеальніше». Але для мене більш важливою була відвертість. Це той голос, який звучав у той момент. У тих умовах. З тим внутрішнім настроєм.І саме тому цей запис для мене живий. Не стерильний – а справжній. Війна ускладнила техніку. Але вона поглибила зміст.

– За яким критерієм відбирали твори до альбому? Чому саме ці композиції стали його основою?

– Все почалося з моєї подорожі минулого року до Венеції. Я потрапила на камерний концерт у церкві, де колись працював Антоніо Вівальді. Це був дуже особистий формат – жива музика, простір, акустика. І після концерту я вийшла з таким натхненням, що зрозуміла: у моєму репертуарі обов’язково має з’явитися музика Вівальді. Так народився трек Gloria. 

А разом з ним поступово сформувалася концепція всього альбому. Я захотіла, щоб він був заснований на шедеврах світової класики – музиці Генделя, Каталані, Шуберта, Оффенбаха і, безумовно,  Антоніо Вівальді. 

Аналогічний підхід був і в моєму першому альбомі La Vita, який досить позитивно був сприйнятий аудиторією та залучив міжнародних слухачів. Але цього разу мені хотілося більш зрілого, концептуального звучання.

Я вибирала ті твори, які хотіла переосмислити в сучасній обробці, зберігаючи їхню класичну суть. У цьому альбомі багато авторських частин, нових мелодійних ліній, тонкої драматургії. Особливе місце займає трек на музику Франца Шуберта.

Я записала його двома мовами: мовою оригіналу – німецькою та частково українською. У другому куплеті я використала переклад Олени Пчілки – матері Лесі Українки. Мені настільки сподобався цей текст, його поетична глибина та інтонація, що я вирішила зробити трек двомовним. Для мене це стало символічним поєднанням культур – австрійської музичної традиції та української поетичної спадщини.

Окремо хочу відзначити Barcarolle Жака Оффенбаха. У цьому треку ми поєднали авторські мелодійні лінії, власне аранжування і водночас зберегли класичну серцевину твору. Я вважаю його одним із головних хітів альбому саме через це поєднання – поваги до спадщини та сучасного звучання.

Цей альбом – не відтворення класики. Це її продовження в сучасності.

– Чи плануєте виступи в Україні на підтримку нового альбому?

– Нові твори обов’язково увійдуть до мого Opera Show, яке у 2026 році я планую оновити та фактично перезапустити. Для мене це не просто концертна програма, а цілісний сценічний формат, який поєднує класику, сучасне звучання та театральну драматургію. Зараз я працюю над його оновленням – музичним та концептуальним.

Тому частина матеріалу з нового альбому органічно стане частиною цього шоу.

Окремо для мене залишається важливою історія з великим сольним концертом, який мав відбутися ще до початку повномасштабної війни. Тоді його довелося перенести. І для мене це не закрита тема.

Я дуже хочу провести цей концерт після закінчення війни – як знакову подію, як крапку завершення одного важкого періоду та початку нового. Я не люблю оголошувати точні дати до того, як усе остаточно узгоджено, але можу сказати напевно: я бачу цей альбом на українській сцені. І я хочу, щоб це були не просто концерти, а заходи зі змістом. Тому що сцена для мене – це діалог. І цей діалог з українською публікою для мене особливо важливий.

Обкладинка альбому VIVAT VITA.