Чи знаєте Ви, що у перші три роки життя закладається фундамент майбутнього характеру дитини? Це не означає, що характер не надалі змінюватиметься – він формується та змінюється протягом усього людського життя, але тенденції визначаються вже у цьому віці. У напрямі цих тенденцій батьки повинні брати участь безпосередньо.
До виховання малюка в перші роки життя треба ставитися так само ретельно, як і до його годування, щеплюючи йому розумні звички та навички. Якщо Ви не виховаєте їх у ранньому віці, то надалі Вам доведеться перевиховувати дитину, а це робити завжди набагато важче. Характер не дається від природи – він складається при поєднанні різних властивостей, що формуються під впливом життя та виховання.
На ранніх етапах розвитку характеру велике значення має сприйняття позитивного досвіду поведінки. Вихователь чи батько мають своєю поведінкою створювати наочний досвід наслідування. Якщо Ваша дитина відвідує дитячий садок, слід враховувати, що для нього має значення і позитивний досвід його однолітків, особливо лідерів. Вибір дітей, на яких слід дорівнювати, може визначатися суспільною думкою дітей і не співпадати з оцінкою вихователя – про це не треба забувати, оскільки особливість психології малюків може призвести до наслідування не тільки позитивних прикладів, а й негативних. Батьки повинні підтримувати постійний зв'язок із вихователями дитячого садка чи ясел.
Іноді батькам здається, що поки дитина маленька, їй все дозволено, і вони втрачають час, коли прищеплюються розумні звички. Поспостерігайте за малюками, і Ви виявите в їх поведінці прояви зоологічного примітиву тварин. Вони при всій своїй природній обдарованості вимагають особливої уваги до придбання навичок: мити руки, ходити в чистому одязі, їсти, спати і грати в певний час.
У цьому ж віці малюки повинні отримати моральні настанови своєї поведінки: шанобливо і доброзичливо ставитися до дорослих, навчитися поняттю дисципліни, привчитися ділитися з близькими, опікуватися тваринами і опікуватися їх. У молодшому віці дитина повинна слухатися батьків беззаперечно, інакше Вам важко буде з нею впоратися пізніше, і до шести – восьми років вона може втратити послух.
Дуже важливо навчити дитину грати самостійно, берегти та любити свої іграшки. Розкажіть малюку, які сюжети він може сам вигадувати для гри і як цікаво бути в ній ведучим, віддаючи накази своїм солдатикам, запускаючи ракети, літаючи на літаках і гелікоптерах, включаючи слоників, ведмедиків, зайчиків…
Не привчайте малюка грати лише коли є компанія. Грати дитина повинна сама, якщо не відстає у розвитку. Так він створює свій власний світ і росте самобутніше, але якщо у батьків є бажання, то вони можуть у грі іноді взяти участь. При всіх заняттях з дітьми намагайтеся зберігати спокій і не дратуватися, навіть коли не виходить щось або поламалося, розбилося. Малюк повинен добре засвоїти, що сльози не допоможуть, що слід бути обережним, обережним та обережним.
А як розмовляти з дітьми, якщо Ви висуваєте якісь вимоги? Треба навчитися авторитетному тону – він має бути, коли Ви віддаєте розпорядження, спокійним, без грубості та роздратування, без прохальних ноток. Не гнів, не крик, не благання, не прохання, а серйозне ділове розпорядження має висловлювати сімейну дисципліну. Ні у Вас, ні у дітей не повинно виникати сумнівів, що Ви маєте право на таке розпорядження, і кожен з батьків повинен навчитися його віддавати, не лінуватися та не ухилятися від спонукань миролюбності.
Згодом розпорядження стане звичайною традиційною формою і Ви навчитеся надавати йому різні відтінки: тони директиви чи іронії, чи поради, чи натяку. Вчіться розрізняти дійсні та фіктивні потреби дитини, і тоді Ваше батьківське розпорядження перетвориться на приємну форму спілкування між Вами та дитиною. Необхідно виробити у дитини звичку виконувати розпорядження вихователів – це полегшує її виховання, а й дозволяє зберегти нерви, попередити капризи і погані вчинки.
Таке виховання встановлює відносини серйозності та взаємної поваги, і воно не суперечить тому, щоб бути з дитиною ласкавою, ніжною, грати і пустувати іноді. Щоб виховати запобіжних і ввічливих дітей, необхідно з першого року життя дотримуватися взаємної делікатності і не допускати навіть в іграх грубої нав'язливості, неввічливих вчинків та виразів. З кожним роком вимоги до розвитку інтелекту та культури поведінки слід збільшувати.
При формуванні характеру звертайте увагу форму його прояви. На ранніх етапах розвитку характеру стиль поведінки в одних малюків може визначатися запальністю, рвучкістю, в інших – повільністю, у третіх – сором'язливістю. Усі надмірні негативні прояви можна коригувати, формуючи в дітей віком вміння довільно управляти своєю поведінкою. Характер являє собою сумарний прояв багатьох властивостей дитини та пов'язаний із загальним її розвитком.
Бережіть себе та своїх дітей, будьте з ними мудрими вихователями та пам'ятайте: участь батьків у формуванні характеру та інтелекту дітей є основою батьківського авторитету.