Є окремий підвид жінок – жінки-рукоділки. Їх давно чи, може, нещодавно, але міцно затягнуло світ рукоділля, ручного прикладного мистецтва, отже одні вуха трохи стирчать. А всі «люди мистецтва», як відомо, «трохи того…».
Спробуємо уявити таку жінку. Ні, це не бабуся «божа кульбаба», що в'яже зимовими вечорами шкарпетки та шарфи улюбленим онукам. І не «стара діва», оточена котами, яка вишиває на подушечках картинки котиків. І також не дівчинка «синя панчоха», якій окрім як корпіти над підручниками та клеїти колажики з журнальних вирізок, більше нема чого бавити дні.
Таке узагальнене враження складається у багатьох жінок, які займаються рукоділлям – «адже це не модно і не сучасно». Ні, все негаразд. Все ще “гірше”.
Такі жінки на вигляд начебто звичайні, не виділяються з натовпу, навчаються як усі, працюють як усі. Але в душі у них одна маленька частинка, що перетворює їх на «великого творця» чого завгодно з чого завгодно, називаючи це словом handmade.
Уявіть, що в думках у такої жінки… «Цю стареньку валізку (комодик, шафку, шкатулку) можна задекупажити. Ой, а стрічки з цієї сукні стануть у пригоді для скрап-листівок. З цього светра треба пошити чудову подушку-думку, все одно я його не ношу. А ще докупити різних тканин і мережив для ляльок-тильд, раз вже шитиму. А коли буду в магазині, купити заразом вовни, зваляти брошку для нової сукні; купити ниток – закінчити вишивку із чарівним букетом весняних квітів; взяти папери для квілінгу на скриньку … ».
А про те, що треба купити заодно собаці їжі, вигуляти її ж, помити підлогу і випрати, така жінка часто забуває.
А що, коли така жінка має сім'ю? Дитина, чоловік, та й собака, звичайно, завжди голодні і недоглянуті. Будинок, як мінне поле, усіяний травмонебезпечними спицями, гачками, голки-їжачками. На робочому столі сина, окрім давно неперевірених уроків, мамині обрізки картону, фігурні діроколи, декупажні карти, стрічки та ґудзички, бісер та шматочки вовни (не собачої, а для валяння). Кухонний стіл, давно не бачив тіста для вареників і фаршу на котлети, обліплений залишками полімерної глини, а в духовці «запікається» чергова порція сережок і кілець.
Усі стіни квартири завішані вишитими гладдю, хрестиком, а то й бісером картинами. Син, чоловік і собака (куди ж вона подінеться) змушені ходити у в'язаних мамою-дружині светрах. Всі кухонні меблі в декупажі, дзеркала задекоровані камінчиками-квіточками. Люстра у вітальні теж не встояла і була прикрашена стрічками, мотузками.
Рідні та знайомі до кожного свята обносять саморобними листівками, прикрасами, шкатулочками, ялинковими іграшками, рамками.
А вся зарплата такої жінки випадково (ну звичайно!) буває залишена в перший же день після отримання по дорозі з роботи додому в улюбленому магазині «Все для handmade» або «Світ рукоділля».
Уявили собі картинку? Гнітюче, чи не так? Як же страждають усі члени сім'ї та й самі жінки, обдаровані «золотими» руками!
Звичайно, все це перебільшено, але лише небагато. Але, дорогі чоловіки, не злиться на своїх прекрасних дружин. Вони хоч і «з придурком», але все ж таки унікальні, в них є частинка «великого творця» чого завгодно з нічого. Цінуйте їх!