Батьки люблять хвалитися, що їхня дитина «ніколи не злиться». Але за цією зовнішньою слухняністю часто ховається небезпечна звичка придушувати емоції.
Психологи попереджають: заборона на агресію у дитинстві перетворюється на хронічну напругу в дорослому віці.
Пригнічена агресія не зникає, вона накопичується і повертається у вигляді тривожності, депресії чи психосоматичних хвороб, повідомляє кореспондент Біловини.
Дитина, якій забороняють злитися, вчиться не висловлювати почуття, а ховати їх. У результаті він втрачає здатність до відкритого діалогу та чесного вираження себе.
У шкільні роки це проявляється у замкнутості чи, навпаки, у раптових спалахах. Емоції шукають вихід, і чим довше вони збираються, тим руйнівніші наслідки.
До 30 років такі люди часто стикаються із проблемами у відносинах. Вони не вміють обговорювати конфлікти і або йдуть мовчання, або вибухають.
Психологи називають це «відкладеною агресією». Вона проявляється над моменті, а через роки, коли людина не розуміє, звідки береться роздратування.
Заборона на агресію також заважає формуванню здорової самооцінки. Дитина починає вважати свої емоції «поганими» та соромиться їх.
Дорослий, який виріс у такій атмосфері, часто боїться відстоювати свої межі. Він погоджується на зайве, аби не здатися «поганим».
Психологи радять батькам не забороняти злість, а вчити керувати нею. Дитина має знати: злитися можна, але важливо висловлювати це словами, а чи не діями.
Корисно промовляти разом: «Ти злишся, бо…». Це допомагає дитині усвідомити причину емоції та знайти спосіб впоратися з нею.
Злість – це сигнал про порушення кордонів. Якщо його ігнорувати, людина перестає розуміти, чого вона хоче і що для неї важливо.
Дорослі, яким у дитинстві забороняли сердитися, часто стають зручними для інших, але нещасними для себе.
Психологи наголошують: агресія — не ворог, а інструмент. Вона допомагає захищати себе та будувати чесні відносини.
Саме тому важливо дозволяти дитині злитися. Це не руйнує його характер, а робить його сильнішим і стійкішим.
Читайте також
- Для чого потрібно створювати «сімейний міф»: історії, які роблять ваших дітей психологічно невразливими
- Який ритуал перед сном гарантує послух уранці: метод, який працює навіть із найупертишими дітьми