У селі Верба Дубенського району Рівненської області через три години після планового профілактичного щеплення померла чотиримісячна дитина.
До щеплення хлопчика ретельно оглянув лікар, жодних протипоказань для відмови від вакцинації не було. Після щеплення малюк ще півгодини провів у поліклініці, ускладнень не було. Мама з дитиною пішли додому, малюк заснув. А через деякий час мама помітила, що малюк не дихає. Лікарі «швидкої» намагалися повернути малюка до життя, але через 40 хвилин після початку реанімаційних заходів змушені були констатувати смерть.
Розтин показав, що дитина захлинувся, відригнула уві сні (відрижка – природний процес для немовлят).
Тобто щеплення не можна вважати причиною смерті дитини?
Лікарі кажуть: випадковий збіг обставин. І все-таки смерть дитини та планове щеплення знову йдуть у щільній зв’язці …
І знову перед багатьма батьками постає питання: чи віддавати свого малюка під укол?
Дамо кілька цифр, які можна вважати аргументами на користь щеплення
Швеція, Стокгольм (1873-74) – на щеплення від віспи зненацька погодилися лише 40% громадян країни (зазвичай 90%). Результат: епідемія віспи.
Великобританія (1970-80) – знизилося охоплення вакцинацією проти коклюшу з 81% до 31% – і почалася епідемія коклюшу. В Англії та Вельсі на коклюш хворіли понад 200 тисяч дітей. Гинули – не менше 100 дітей на рік. Хвороба пішла на спад після збільшення охоплення вакцинацією до 90%.
США (1992-2000) – 386 зареєстрованих випадків правця, 15 із них – у дітей. 12 дітей не були вакциновані через відмову батьків.
Голландія (1999-2000) – епідемія кору: 3250 випадків кору, 650 важких, п’ять енцефалітів і три смерті в спільноті ультраконсервативних протестантів, які відкидають протиінфекційні щеплення.
Нігерія – масові захворювання на поліомієліт через відмову від вакцинації дітей мусульманським населенням. У січні-травні 2009-го з 396 випадків поліомієліту, спричинених диким вірусом у світі, 236 зареєстровані в Нігерії.
Росія (точніше СНД, 1990-1999) – епідемія дифтерії: захворіли понад 150 тис. осіб, близько 5 тис. померли. Більшість хворих не були вакциновані.
А тепер – про факти проти щеплень
Що таке щеплення? По суті, провокація на хворобу, якщо хочете, агресивний напад на організм «біологічною зброєю». Цілі – найкращі. Результат – залежно від індивідуальних якостей організму. Ось у цих «індивідуальних якостях організму» – і все питання!
Діти перед щепленням мають ретельно обстежуватися, батьки – бути попереджені про можливі наслідки. Після щеплення дитина повинна бути під пильним контролем медиків. І окреме питання – якість вакцин…
І знову – мовою цифр:
У доповіді Асмік Георгіївни Асатрян (Росія), опублікованому в збірнику матеріалів Четвертого національного конгресу з біоетики, наводяться результати дослідження:
61,4% педіатрів зустрічалися у своїй практиці із поствакцинальними реакціями в дітей – підвищенням температури, алергічними реакціями, поствакцинальним поліомієлітом. 12,5% спостерігали у дітей порушення сну, судоми, парези.
Тільки 50, 9% педіатрів перед щепленням завжди ретельно обстежують дитину. Решта демонструють формальне ставлення до вакцинації.
17,8% лікарів повноцінно інформують батьків про важливість щеплення.
19, 8% лікарів дають інформацію про можливі наслідки та ускладнення після щеплення.
20, 3% – інформують про заходи, яких слід вжити в разі ускладнень.
У разі відмови батьків від вакцинації дитини робити щеплення 8,5% лікарів спокійно погоджувалися з їхнім рішенням. 74, 5% переконували батьків змінити своє рішення. 10, 6% погрожували, відмовляючи в скеруванні в ясла, дитячий садок, школу.
Висновки вчених із Росії у вільному переказі звучать приблизно так: дитяча поліклініка – дуже уразливе місце в ланцюжку «лікар – батьки – дитина – щеплення».
Від компетенції та відповідальності педіатра залежить дуже багато.
Які висновки мають зробити батьки? Самостійні. Обов’язковою умовою є єдина обставина: ретельний вибір педіатра, питання про якість вакцини та категорична вимога (!) обстежувати дитину до того, як голка торкнеться малюка.
Джерело: lady.tochka.net