Ця історія може викликати справжній шок. Як часто ми скаржимося на свої проблеми. І як радісно знати, що і в наш час є справжні люди, яких неможливо зламати!
Читаючи статтю в журналі «Главред» про хворого на ДЦП вихованця дитячого будинку в Дніпропетровську Максима Мелецького, я згадувала рядки Миколи Тихонова: «Гвозди бы делать из этих людей: крепче бы не было в мире гвоздей».
Складно уявити собі, що ця не зовсім здорова 17-річна Людина знайшла в собі сили не лише боротися за свої права у стінах інтернату, а й захищати молодших вихованців.
Історія Максима Мелецького
Максим опинився у Дніпропетровському будинку-інтернаті в 2006 році. До цього він також виховувався в дитячому будинку на Херсонщині, а потім побував у прийомній сім’ї. Рідну матір він нещодавно знайшов, але так і не зважився запитати, як могла вона віддати в будинок маляти хвору на ДЦП дитину. Вона зараз торгує наркотиками. «Мама дуже красива», – сумно каже Максим.
До 9 років він не ходив, а потім переніс три складні операції. Зараз сильно кульгає. У Дніпропетровському будинку-інтернаті йому спочатку сподобалося, але незабаром він переконався, що вихователі знущаються з дітей. І керівництво інтернату, й місцеві чиновники це підтримують! За будь-який непослух дітей тут б’ють!
Один із викладачів постійно напивався й у такому вигляді бив Максима. Одного з вихованців він бив головою об стіну. Коли хлопчик намагався його зупинити, то й сам отримав. Він викликав міліцію, але п’яного педагога відвезли додому, а не у відділення. На наступний день він знову з’явився на роботі. При цьому продовжував пити і знущатися з дітей.
Тоді Максим Мелецький став писати листи до Генеральної прокуратури. Але, крім нього, скарги ніхто не підписував: і діти, й вихователі були сильно залякані. За деякий час директор інтернату викликав міліціонерів, які силоміць відібрали у підлітка копії скарг. Його зачинили в одній із кімнат і силою примушували погодитися на госпіталізацію до психіатричної лікарні. Хоча жодних психічних відхилень у дитини немає, його все-таки відправили до психлікарні, звідки потім випустили.
Максим про чиновників
– Найскладніше у відносинах із чиновниками – їхня байдужість, – зізнається Максим журналу «Главред». – Я описую їм факти, а людям, які десятиліття сидять у своїх посадових кріслах, ця тема нецікава. Знаєте, як проходять перевірки інтернатів? Приїхали поважні люди, все подивилися, потім побували на організованому адміністрацією банкеті, добре випили й забули про всі недоліки… Я запропонував би Верховній Раді створити тимчасову слідчу комісію з цього питання. Після перевірок, повірте мені, ніхто не пошкодує, що почав чистити. Там стільки бруду!
Максим про інтернатівських дітей
– Подумайте, як можна розраховувати на те, що діти з інтернатів вийдуть людьми, – вони ж у жорстокості живуть. Якщо зараз не почати вирішувати цю проблему, то настане час, коли інтернатівці візьмуться за нас: вони знущатимуться з нас так само, як ми знущалися з них.
Ким хоче бути Максим Мелецький?
Звісно, юристом. Він вважає, що обов’язково зможе допомогти «своїм дітям», – так називає він усіх сиріт, які зараз перебувають у стінах дитячих будинків та інтернатів.
У 2008 році Максим вступив до Кам’янець-Подільського планово-економічного технікуму-інтернату. По його закінченні хоче вступити на юридичний факультет.
Максим Мелецький мріє про власну родину й називає себе «людиною з обмеженими можливостями». Хоче виховати 2-3 дітей, а якщо зможе прогодувати, то й більше. Він не вважає себе інвалідом. Він упевнений, що люди з обмеженими можливостями можуть і повинні жити повноцінним життям!
– Людина має програмувати себе на те, що все буде добре! – каже він.
І ще він мріє створити власну громадську організацію, яка опікуватиметься проблемами дітей-сиріт та інвалідів.
Чомусь я впевнена, що в цієї Людини все вийде!
Джерело: lady.tochka.net