Сьогодні, 20 серпня, в українських кінотеатрах стартує нова романтично-сімейна комедія «Потяг «Червона рута», присвячена одразу двом датам – 35-річчю Незалежності України та 55-річчю легендарної пісні “Червона рута”.
Кореспондентка Коротко про побувала в столичному кінотеатрі «Оскар» на допрем’єрному показі третього фільму франшизи, розпитала творців про особливості знімання та ділиться враженнями від перегляду.
Від “Донецьк – Верховина” до “Потяга “Червона рута”
Ще одна дата, до якої приурочено картину, – 55 років музичному фільму-концерту «Червона рута» (1971) із Софією Ротару, Василем Зінкевичем та Володимиром Івасюком. Одним із головних символів фільму став поїзд “Донецьк – Верховина”, де познайомилися герої. Хоча такого маршруту не існувало, після виходу стрічки між Чернівцями та Раховом почав курсувати приміський дизель-потяг “Червона рута”, пофарбований у червоний колір із білою смугою.
Саме цей поїзд надихнув авторів знаменитої франшизи про “потяги” зняти ще один фільм під назвою “Потяг “Червона рута”.
Боклан на пенсію? Не дочекаєтесь
У 2026 році червоний потяг із білою смугою вирушить із першої колії Київського залізничного вокзалу.
У вагоні СВ збираються герої нового ромкому: Тамара (Катя Кузнецова), яка їде в Карпати за трьома дітьми; скрипаль, у якого вкрали гроші (Роман Луцький); та директор банку із сумнівними моральними цінностями (Вʼячеслав Довженко). Спойлер: скрипаль і директор банку боротимуться за прихильність Тамари.
Тамара – одна з героїнь першого фільму франшизи “Потяг у 31 грудня”. Тоді вона дізналася про зраду чоловіка, а тепер сама виховує трьох дітей і не вірить у кохання. Однак потяг “Червона рута” – чарівне місце, яке змінює все. Тамара сідає в купе самотньою жінкою, а виходить – закоханою та щасливою.
У фільмі будуть ще дві любовні лінії. Одна з них – про жінку з маленькою донькою (Катя Варченко), яка прямує в Карпати до батьків, але її чоловік підсаджується в потяг в останній момент, щоб врятувати сімʼю.
Інша лінія – про Петрович (Юрій Горбунов) та Павлівну (Лілія Ребрик), які працюють у вагоні-ресторані. Вони досі не вирішили, чи готові побратися. Можливо, Петрович таки наважиться освідчитися.
І, звичайно, головна зірка перших двох фільмів – незмінний провідник Стас Боклан – зʼявиться і в третій частині.
– У нас, як завжди, кілька сценарних ліній, об’єднаних локацією “потяг”, – розповідає один зі сценаристів проєкту Богдан Гациляк. – В перших двох фільмах одним із головних персонажів був Микола Іванович (Стас Боклан), провідник, який йде на пенсію. Волею випадку він знову сідає у вагон СВ, де хазяйнує молодий провідник (Олександр Рудинський), для якого це перший рейс. Два світи зійшлися: досвідчений провідник, який пропрацював 40 років, і молодий, тільки після коледжу, амбітний, самовпевнений і нахабнуватий, хоча це лише спроба захистити внутрішню доброту. На цьому побудована одна з ліній у цьому фільмі.
“Коли дізналась, що гратиму з Бокланом і Рудинським, стало страшнувато”
Олександр Рудинський розповідав, що спільна робота зі Станіславом Бокланом стала для нього особливою подією, адже зіграти з ним на одному майданчику було його давньою акторською мрією. Між цими двома акторами в кадрі відбулася справжня “хімія”, і вони отримували від цього задоволення.
На прем’єру, на жаль, жоден із них не прийшов. Про співпрацю з цими акторами розповідали інші. Нове обличчя фільму – молода акторка Ніколь Мацкул, яка зіграла блогерку, в яку закохується герой Рудинського.
Ніколь розповіла, що до фільму її взяли через самопроби – вона відправила на кастинг відео, і її одразу затвердили, хоча пробувалося багато інших акторок.
Чи було Ніколь лячно грати з такими зірками, як Боклан та Рудинський? Адже в кінотусовці ходять чутки про складний характер Станіслава Володимировича.
– Коли я дізналася, хто мої партнери, стало справді страшнувато. Адже вони обидва видатні актори. У Рудинського є BAFTA, він знімається за кордоном, – ділиться Ніколь Мацкул. – Тож я не знала, чого очікувати, але ми обоє з Миколаєва, тож одразу знайшли спільні теми. Сашко – дуже легка людина, він такий “свій”, мені з ним було неважко взагалі. І зі Стасом Бокланом теж. Хоча я знаю, які чутки про нього ходять, але до мене він ставився прекрасно, підтримував, розповідав історії та анекдоти. З ним було несподівано легко працювати, хоча, звичайно, спочатку був бар’єр від того, хто поряд зі мною, цей перший мандражик, але він швидко випарувався.
Роман Луцький: “У реальному житті в потягах я завжди сплю”
Актор Роман Луцький приїхав на прем’єру з Івано-Франківська. Останнім часом у фільмографії актора багато серйозних ролей в незалежному кіно, тож ми поцікавилися, як йому було зніматися в ромкомі.
– Серйозний, як ви кажете, актор теж має право зніматися в ромкомах, – усміхається Роман Луцький. – Згадайте Метью МакКонахі, він починав з ромкомів, а Роберт Де Ніро на старості теж цим жанром захопився. Воно ж як: є нагороди, і слава Богу, вони дають мені можливість обирати, в чому зніматися.
Також кореспондентка Коротко про поцікавилася, чи трапляються з Романом у поїздах незвичайні історії.
– Я в Київ на прем’єру поїздом їхав і всю дорогу спав. Хоча ми в полі трошки постояли, але нічого страшного не було, на вулицю не виганяли. Я в потягах завжди сплю, надолужую нестачу часу для сну. Бо роботи багато. Тому скажу, що в реальному житті зі мною така історія, як у фільмі “Потяг “Червона рута”, статися не могла. Але це кіно, і воно, здається, вийшло симпатичне. У мене там дуже романтична роль, і я так гарно граю на скрипці, – похвалився актор.
Олександр Пономарьов: “Червона рута” – початок мого творчого шляху”
Михайло “Дзідзьо” Хома, який вкотре зіграв у кінофраншизі машиніста потягу, прийшов уже тоді, коли всі гості розійшлися дивитися кіно.
Катя Кузнецова прийшла вчасно, перефотографувалася з усіма, хто хотів, а потім дивилася фільм з подружками і в фіналі на титрах аплодувала собі та колегам стоячи.
Не обійшлося на прем’єрі без Олександра Пономарьова, чиї пісні звучать упродовж усього фільму. Сам співак також знявся у фільмі в камео. Разом з Іриною Білик, Наталкою Могилевською, Фаготом із ТНМК та Євгеном Філатовим (The Maneken) Пономарьов виконує у фіналі стрічки легендарну “Червону рута”.
– У 1993 році я був у Донецьку на фестивалі “Червона Рута” – там я переміг, і це фактично початок мого творчого шляху. Та й саму пісню я чув з народження – вона гриміла всією країною. Тому погодитися на знімання у фільмі було дуже легко, – розповів Пономарьов.
Юрій Горбунов: “Потяги в Україні – значуща історія. Тож, думаю, буде продовження”
Продюсера фільму Юрія Горбунова також багато чого пов’язує з “Червоною рутою”.
– Я в потязі “Червона Рута” їздив, бо жив у Івано-Франківську все дитинство, і ми їздили в Яремче саме на ньому – це був такий дизельний варіант “Інтерсіті”, – розповів Горбунов Коротко про. – А ще я працював майже на всіх фестивалях “Червона рута”, де народжувався український шоу-бізнес. Я був у режисерській групі Василя Вовкуна, і це були фестивалі в Запоріжжі (1991), Донецьку (1993), Севастополі (1995) та Харкові (1997). Я потрапив у команду Вовкуна одразу після інституту, мені було 22 роки, і перший мій фестиваль – це Запоріжжя. Пам’ятаю, що саме в дні фестивалю в Москві відбувся путч. І ми вийшли на гала-концерт із синьо-жовтими прапорами. Тож “Червона рута” для мене – окрема важлива історія, яка, впевнений, для багатьох має велике значення.
Наостанок ми запитали у Юрія Горбунова, чи буде у цієї франшизи продовження.
– Не знаю. Після третього фільму ми вирішили зробити паузу і поки що працюємо над “Скаженим Різдвом”, тобто ми повернули наших “скажених” персонажів – робота над фільмом триватиме до 4 вересня. А чи буде ще один “Потяг”? Ну, потяги ж в Україні – це значуща історія, тому думаю, що продовження буде, – відповів продюсер.
До речі, Юрій Горбунов таки “протягнув” у черговий фільм франшизи свою дружину Катю Осадчу. Роллю це назвати можна з натяжкою, бо Катя у кількох моментах з’являється у вишиванці, коли двоє героїв у потязі хочуть розлучитися через “Дію”. Розлучає їх по відео жіночка-церемоніймейстер (Леся Самаєва), а Осадча стоїть у неї за спиною разом із бандуристкою. За задумом, її героїня мала заспівати, але цього не сталося.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ
Дякуємо Лесі Самаєвій за присутність у фільмі, бо це єдині моменти, коли було по-справжньому смішно. У всіх інших історіях новий “Потяг” набув якоїсь в’язкої важкості – його герої весь час вирішують якісь проблеми, свої та чужі, і всі надто серйозні, щоб просто розважатися. Здавалося б, фільм має бути легким і музичним, але це більше історія про стосунки між чоловіками та жінками, причому зовсім не прості. Дух ромкому кудись випарувався, і це прикро. Але чому б ще раз не подивитись на гарну роботу відомих акторів, насолодитись однією з найвідоміших українських пісень і мальовничими краєвидами Карпат?
ДО РЕЧІ
А Шон Пенн таки ж буде?
Буде. Шукайте уважно.
