Михайло Поплавський поділився згадками про 30-річний ювілей свого піар-проєкту «Співаючий ректор» та задуми на майбутнє Михайло Поплавський: «Юний орел» – це філософія мого життя
Михайло Поплавський, особа-бренд, який перетворив власну індивідуальність на методику успіху, напередодні Дня народження у бесіді з Григорієм Решетником на YouTube поділився спогадами про 30-річний ювілей свого піар-проєкту «Співаючий ректор» та планами на майбутнє.
30 років «Співаючий ректор»: як зароджувався «Юний орел»
Піар-проєкт «Співаючий ректор як технологія» святкує вже 30 років. За словами Григорія Решетніка, композиція «Юний орел» стала однією з найвідоміших в Україні і давно асоціюється з фігурою Михайла Поплавського.
Поплавський згадує, що пісня виникла після трьох судових процесів, коли він повернувся на посаду ректора завдяки значній підтримці студентів. Колектив настояв, щоб він вийшов на сцену і виконав, задля просування маловідомого Київського державного інституту культури.
«Було нелегко вжитися в амплуа «Юного орла», але ще складніше – вийти з нього. Сьогодні Поплавського величають «найкращим вокалістом серед ректорів і найкращим ректором серед вокалістів».
Він акцентує, що його головне завдання – підготовка національних фахівців у соціокультурній сфері. «Спочатку йде культура, а потім політика. Культура формує людину, зміцнює соціум і державу, передаючи цінності та традиції. Це інструмент гнучкої дипломатії, який формує позитивний імідж України у світі», – відмічає він.
Секрет вдачі, за словами Михайла Поплавського, – це рішучість та швидкість. Якщо є ідея, команда повинна братися до роботи за п’ять хвилин, а не відкладати на рік-два. Хто затримується, той сходить зі шляху історії», – впевнений ректор.
Вокальні проєкти та розвиток українського контенту
Поплавський зізнається, що побудував кар’єру на інтуїції. Збережена з дитинства любов до української пісні, надихала його виконувати композиції виключно українською мовою, коли це ще не було розповсюдженим явищем, і творити масштабні національні проєкти, з гордістю називаючи себе популяризатором українських пісень.
«Коли започатковували «Крок до зірок», дитячих пісень українською мовою майже не було – усе було російською. Ми встановили дві умови: співати українською та вживу. Їздили з відбірковими турами по всій країні – співали українською і на Донбасі, і в Криму, на сході та на заході країни. Поети-піснярі, композитори, аранжувальники – усі «ожили», почали створювати українські дитячі твори. Зараз готуємо збірку дитячих пісень, якої в Україні досі немає. Я вважаю, що маю її профінансувати, створити й подарувати дітям».
Успіх дитячого проєкту посприяв створенню потужної платформи для дорослих виконавців. Так виник масштабний проєкт «Українська пісня року».
Поплавському довелося виграти суди проти російських медійних структур, щоб витіснити російські аналоги з українського ефіру. Він запатентував найменування «Українська пісня року» як торгову марку.
Національний музичний проєкт вже понад 20 років поєднує різні покоління артистів та відзначає їх у номінаціях «Легенда», «Гордість» та «Надія української пісні». Після перемоги України планується спільний проєкт із Павлом Зібровим — церемонія нагородження, яка відбуватиметься під девізом «Пісні, обпалені війною».
Кошти, патенти та фінансування проєктів
Феномен Поплавського, за словами Григорія Решетніка, у тому, що він не очікував підтримки від держави, а створював її сам.
«Треба мати розум, щоб заробити кошти, а потім інвестувати їх», – каже Михайло Михайлович.
Поплавський підкреслює, що заробляв та вкладав у конкретні національні проєкти: «Крок до зірок», «Українську пісню року» та інші. Згодом він перетворив своє ім’я на торгову марку: «У мене ПММ запатентований, «Юний орел» та понад 50 торгових марок запатентовано». Це дає йому можливість отримувати роялті як пасивний прибуток.
Секрет молодості: генетика, улюблена справа і «чоловіча сила»
Секрет молодості Михайло Поплавський, який почувається на 45–50 років, пояснює так: 50% – генетика, 25% – здоровий спосіб життя, 25% – улюблена робота».
Щоранку він споживає три некрутих яйця, а раз на тиждень – «шок-делікатес» – бичачі яйця, які називає «чоловічою силою». «Не знаю, допомагає чи ні, але я вірю в це. Головне ж вірити. А віра – це магія»,– говорить Поплавський.
Студент –«свята людина» і ключова фігура університету
Своє 33-річне ректорство Поплавський пояснює дуже просто – любов до студентів. Філософія університету: «Студент – центральна і головна фігура університету. Без студентів немає професорів. На студентах тримається університет».
Кожен студент може зайти до ректора у будь-який день – немає графіків прийому, лише відкриті двері.
Михайло Поплавський наголошує, що ніколи не підтримував жодну політичну силу. Навіть коли В’ячеслав Чорновіл запрошував його до Народного руху, він відповів: «Я не можу бути ректором однієї політичної сили. У мене студенти – святі люди, незалежно від того, хто їхні батьки та з якої вони партії». На це Чорновіл сказав: «Ви мудрий чоловік».
Поплавський додає: «По-мічурінськи студентську любов та повагу прищепити не можна».
Університет майбутнього: диджитал, ШІ та мільйони підписників
Головний проєкт життя Михайла Поплавського – Національний університет культури і мистецтв.
«Мені хочеться залишити після себе добрий відбиток на землі. Своїх «поплавків», які завжди будуть на плаву. Сьогодні тримається університет на особистостях, на майстрах курсів, на тих, хто вже зробив свою успішну кар’єру. Завдання кожного викладача-майстра – закохати в себе студентів й захопити професією. Ми максимально робимо все, щоб діти були щасливі».
Команда активно застосовує цифрові технології: у Михайла Поплавського понад 10 мільйонів підписників у соцмережах. Він запровадив штучний інтелект у навчальний процес, відкривши Лабораторії ШІ: «Сьогодні університет проводить рекламну кампанію через соціальні мережі. Ми йдемо попереду всіх закладів вищої освіти України. Соціальні мережі – це майбутнє, це медіабізнес. Ми першими створили й запатентували «Університет у смартфоні». Лабораторії ШІ дають студентам та викладачам доступ до новітніх технологічних можливостей. У їхньому розпорядженні – передові бета-версії штучного інтелекту. Не потрібно боятися ШІ – він має допомагати в навчальному процесі та професійному становленні студентів».
Книжки, нові пісні та прощальний концерт
На завершення, Поплавський заявив, що готується передати керівництво університетом молодій команді, а сам планує стати головою наглядової ради.
«Я живу онуками сьогодні: найстарший Єгор, йому 10 років, Олексію – 2 роки, а наймолодшому Мирону – 1 рік. Всі хлопці. Рід Поплавського продовжується. Це дуже важливо для кожного чоловіка».
Щодо творчих задумів – планується презентація книжки «Національні проєкти», історичного епосу про відомі масштабні національні мистецькі ініціативи, такі як Всеукраїнський дитячий телевізійний вокально-хореографічний конкурс «Крок до зірок», проєкт «Наша пісня», який згодом еволюціонував в «Українську пісню року», всесвітньо відомий Телемарафон української пісні «Пісня об’єднує нас», що увійшов до Світової книги рекордів Гіннеса, а також концертні програми: Шевченківський вечір «Ми діти твої, Україно», до Дня матері – «Мамо, вічна і кохана», телевізійна програма «Шеф-кухар країни» та інші.
Також Поплавський записує нові хіти до Прощального концерту.
«Нова пісня має просту назву – «Хочу купити молодість». Щастя – це наша молодість, наш оптимізм і те, чим ми живемо. Ця пісня – філософія життя. Усі хочуть бути молодими, вродливими, привабливими, коханими. Роки минають. Життя продовжується. Живіть на повну, живіть на всі сто, не зважайте на те, хто й що про вас думає чи говорить, адже життя дане нам одне, і прожити його треба у стилі фанк».
«Я мрію, щоб в Україні було модно бути українцем. Мрію, щоб було модно навчатися в українських університетах. Тримаймо разом українську хвилю. Україна – понад усе!» – промовив Михайло Поплавський.
#Михайло Поплавський#Григорій Решетнік#Університет культури#КНУКіМ#ШІ#Освіта#Українська пісня року
Источник: osvita.ua