Він б'є брата, коли злиться, плаче через двійку або замикається після сварки з другом.
Діти не народжуються з умінням керувати емоціями – цього навчають батьки.
Але як пояснити, що агресія – це нормально, а агресія – ні? Секрет у тому, щоб стати «емоційним перекладачем» для дитини.
Перше правило – називайте почуття. Коли малюк кричить: «Ненавиджу цю кашу!», Скажіть: «Я бачу, ти розчарований. Ти хотів іншу їжу?».
Підлітку, який грюкнув дверима, запропонуйте: «Схоже, ти злий. Хочеш поговорити чи побути один?». Тож ви покажете, що емоції — це не соромно, а їх можна висловлювати словами.
Створіть вдома «шкалу настрою». Намалюйте плакат з пиками (радість, смуток, агресія) і просіть дитину щовечора відзначати, як вона себе почувала сьогодні.
Обговоріть: «Що потішило тебе? А що засмутило?». Це навчить його рефлексії та допоможе вам вчасно помітити тривожні сигнали.
Грайте у «емоційне лото». На картках напишіть почуття (ревнощі, гордість, нудьга), і нехай дитина наводить приклади, коли вона їх відчувала.
Ви здивуєтеся, як багато прихованих переживань розкриється за такою грою.
Але найважливіше – показуйте свої емоції. Кажіть: «Я злюсь, бо втомилася», «Мені сумно, що ми посварилися».
Діти навчаються на живих прикладах, а чи не на лекціях. І якщо ви дозволяєте бути вразливими, вони перестануть боятися своїх почуттів.
Через рік такої практики ви помітите, як дитина сама пропонує: “Мамо, давай глибоко подихаємо, коли злимося” або “Я посварився з другом, але ми домовилися завтра помиритися”.
І це буде ваша головна батьківська перемога.
Читайте також
- Як підготувати дитину до народження брата: кроки, які запобігають ревнощі
- Дитячий хаос під контролем: як зберігати іграшки та створити простір для ігор