Вступна кампанія — випробування для всієї родини. У ці тижні у домівках вступників панує напружена атмосфера: хвилюються не лише вчорашні школярі, а й їхні батьки, адже вирішується майбутнє дитини. Далі розповідаємо, як батькам вступників пережити цей період та зберегти гарні стосунки з дітьми.
За корисною інформацією ми звернулися до психологинь проєкту психологічної підтримки «ПОРУЧ»: Наталії Пашко — психологині й психотерапевтки, Олени Сервачак — кандидатки психологічних наук, доцентки кафедри Донецького національного університету, а також Тетяни Олійник — психологині, яка працює в закладі освіти.
«ПОРУЧ» — проєкт із психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров’я дітей, батьків, осіб, які їх замінюють, та фахівців, що працюють з дітьми, який реалізується ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Не хвилюватися немає причин
cherninstitut.com.ua
Документи, іспити, дедлайни — верхівка айсберга. За ними ховаються сподівання, тиск (іноді й ненавмисний) та страх помилитися. Це підвищує градус напруги у стосунках, а в суміші з тривогою та недосипанням може провокувати сварки, суперечки та нерозуміння у сімʼї тоді, коли її членам особливо потрібна взаємопідтримка.
Тривога є і в підлітків, і в батьків. Вона може проявлятися по-різному: хтось хапається за кожен шанс підготуватися, а хтось робить вигляд, що йому байдуже. Проте насправді не байдуже нікому.
«Навіть якщо дитина може цього не показувати, мовляв мені все одно, це не означає, що вона не переживає. Навпаки, так вона намагається знизити тиск на себе», — наголошує Наталія Пашко.
Олена Сервачак пояснює, що через стрес і підлітки, і їхні батьки часто потрапляють у пастку тунельного мислення: бачать лише один сценарій розвитку подій і не чують одне одного. Через це виникає напруга.
Проте саме підтримка без надмірного тиску — ключ до збереження довірливих стосунків. Батькам важливо бути поруч із дитиною як надійний тил, а не додаткове джерело стресу.
Підтримати, не можна тиснути
Багато батьків прагнуть підштовхнути дитину до старання. Та між мотивацією і тиском — тонка межа. Іноді звичайне «Ти можеш краще» звучить як «Ти недостатньо хороший».
«Страх — поганий мотиватор. Він не допомагає сфокусуватися, а, навпаки, паралізує», — каже психологиня Наталія Пашко.
Тиск і контроль можуть мати зворотний ефект: коли батьки «схиляють» підлітка до чогось, це часто знижує мотивацію й успішність дитини, а також рівень її щастя. Натомість авторитетний стиль виховання — високі очікування + висока підтримка — працюють ефективніше.
«Контакт і підтримка батьків важливіші, ніж безпомилковий вибір майбутньої професії», — підкреслює психологиня Тетяна Олійник.
Вона радить будувати спілкування на рівних, через «Я-повідомлення». Наприклад: «Я хвилююся за твоє майбутнє. І водночас я розумію, що це твій шлях — і підтримую тебе».
Психологиня каже, що це дозволяє донести свою позицію без звинувачень та шкоди самооцінці дитині.
Як підтримати дитину під час вступу
Підтримка — завжди про повагу до вибору. Найповніше вона відчувається через довіру, діалог і готовність бути поруч попри будь-які розбіжності в поглядах.
Як правило, саме в цей момент у батьків виникає одне з найскладніших питань: як бути, якщо моя дитина хоче не того, що я вважаю правильним?
Наприклад, коли дитина має високі шанси вивчитися і побудувати гарну карʼєру, а натомість взагалі не хоче йти у виш.
«Часто ми не розрізняємо, де тривожимося за дитину, а де боїмося розчаруватися самі», — каже психологиня Наталія Пашко. Вона акцентує, що саме дорослі створюють напругу навколо вибору, коли роблять з нього «питання всього життя».
«У мене був випадок у практиці, коли дівчинка звернулася з небажанням жити, казала, що не хоче майбутнього. І коли ми подосліджували це, то виявилося, що мама не приймала її вибір того, куди вона насправді хоче йти вчитися, — наголошує Наталія Пашко. — Не робіть висновків за дитину. Дозвольте їй дослідити цю професію — не через ваші страхи, а через свій досвід».
Часто дорослі хочуть, щоб дитина була самостійна, але самі не дають їй шансів цієї самостійності навчитися, бо беруть на себе забагато, не лишаючи їй простору помилятися, пробувати, шукати.
Наукові дані підтверджують: коли батьки поважають автономність підлітка, підтримують його самостійність, у дитини зростає внутрішня мотивація і покращуються результати.
Тобто завдання батьків у цей період — не зробити вибір замість сина чи доньки, а підтримати на цьому складному шляху і підсвітити певні моменти, про які дитина у силу віку чи браку досвіду може не знати.
Наприклад, якщо донька хоче бути акторкою, не поспішайте зі словами «це нестабільно» або «нікому не потрібно». Допоможіть знайти студії, поспілкуватися з викладачами чи акторами, дати відчути реалії.
Тобто, щоб допомогти дитині дослідити її вибір глибше, можна:
- сходити разом на день відкритих дверей;
- допомогти знайти ментора або людину, яка вже працює в обраній сфері;
- знайти тимчасовий підробіток у цій сфері.
«Підліткам потрібен досвід, а не лекція про реалії, — каже Наталія Пашко. — Їхній мозок дієвий, він розуміє не з розмов, а з досвіду. Дайте змогу піддивитися, спробувати».
Важливо також пам’ятати, що фрази «Ти не зможеш», «Ти недостатньо здібний», «Це несерйозна професія» — це не застереження, а знецінення. У таких випадках дитина або йде в бунт, або здається. І обидва варіанти — про втрату контакту.
Спілкуватися на чутливі теми з дитиною краще через відкритий діалог:
- Що тобі цікаво?
- Які варіанти ти розглядаєш?
- Хочеш, подумаємо разом, які в кожного плюси і ризики?
Такі розмови дають відчуття безпеки й автономії, а також змогу тренувати навичку ухвалювати рішення. Бо вступ — не єдиний важливий вибір у житті, але це прекрасна нагода вчитися вирішувати і брати на себе відповідальність за свої вибори.
Як батькам підтримати себе під час вступної кампанії
Вступ — це випробування не тільки для підлітка, а й для його сімʼї. Такий собі екзамен з терпіння, довіри й саморегуляції.
Тривога в батьків — це нормально. Та варто пам’ятати, що тривожний дорослий не може бути надійною опорою. Найкраще, що можна в такій ситуації зробити — подбати про себе, щоб мати сили бути підтримкою, бути тим, на кого можна покластися.
Психологиня Тетяна Олійник радить помічати і називати власні переживання — визнати свій страх за дитину, щоб свідомо заспокоїтися перед розмовою з підлітком. Це допоможе вести діалог чесно та з підтримкою.
«Розрізняйте, де ваша тривога, а де дитини. І називайте це прямо: “Я хвилююся, бо мені складно відпускати”. Це знімає з дитини обов’язок справлятися і з власними емоціями, і з вашими», — додає психологиня Наталія Пашко.
Тож важливо знаходити у своєму дні достатньо часу для того, щоб відпочивати, наповнюватися силами та боротися зі стресом. У нагоді можуть стати заняття спортом, медитації, масажі, час із друзями, сон, смачна їжа, піші прогулянки. Якщо відчуваєте, що ваш стан погіршується — звертайтеся за підтримкою до психолога.
Якщо результати іспитів не виправдали очікувань
Провал на іспитах може відчуватися як катастрофа. Особливо якщо через це в дитини руйнується мрія: вона втрачає шанс наблизитися до професії мрії або не може переїхати в бажане місто.
З другого боку, руйнувати дитину може відчуття, що вона розчарувала тих, чия думка для неї важлива, не виправдала очікувань батьків, інших членів сімʼ ї, учителів, репетиторів тощо.
«Дитину часто ранить не ситуація, а реакція найближчих», — підкреслює Наталія Пашко.
Тому перше, що варто зробити, якщо дитина не вступила або склала гірше, ніж очікувалося, — бути поруч. Насамперед дитині потрібен час пережити розчарування. Батьки можуть допомогти прожити ці емоції: вислухати, втішити, запевнити, що це не провал, а тимчасова неприємна пригода.
Важливо донести підлітку, що неуспіх не ставить хрест на майбутньому. Можна привести приклади із життя, кіно чи літератури, де герой/героїня спочатку зазнає невдачі, але зрештою знаходить свій шлях. Такі розповіді — не моралізування, а спосіб дати опору.
«Покажіть, що це не вирок, що шляхів — багато. І навіть якщо цей вибір не спрацював, це не кінець, а досвід», — підкреслює Наталія.
Батькам варто донести, що, по-перше, завжди є кілька шляхів, а по-друге — дитина не наодинці із цією проблемою.
«Коли в родині звучать історії подолання, коли батьки кажуть: “Ми поруч, ми віримо в тебе, твій вибір — твій шлях” — це дає підлітку силу йти вперед», — каже Олена Сервачак.
Навіть якщо вибір дитини зараз здається вам ризикованим, саме ваше прийняття дає їй шанс вирости впевненою у собі людиною. Адже ріст відбувається не під тиском очікувань, а в атмосфері підтримки.
Чекліст для батьків: що робити, коли дитина вступає
Ці дії можуть допомогти батькам зберегти контакт із дитиною, дати їй відчуття опори й підтримки тоді, коли вона цього так сильно потребує.
✔ Говорити про підтримку прямо
Батьківська підтримка знижує рівень стресу у підлітків, тоді як надмірні вимоги його підвищують.
«Підлітку у період вступу як ніколи потрібно відчувати, що його розуміють і приймають, а не лише вимагають результатів», — каже Тетяна Олійник.
✔ Не забирати вибір — допомогти його зробити
Не вирішуйте замість дитини — ставте питання, розповідайте, показуйте приклади, але не тисніть. Завдання дорослих — не заважати, а допомагати. Проявляйте щирий інтерес до планів дитини: слухайте, чого вона хоче, обговорюйте різні варіанти без оцінки.
✔ Дбати про себе
Емоційний стан батьків — надзвичайно важливий. Піклуйтеся про себе: фізична активність, поживна корисна їжа, міцний сон, підтримка друзів чи психолога.
✔ Зберігати контакт
Не перетворюйте спілкування на інструктаж. Запрошуйте до бесіди, проводьте разом «нейтральний» час без розмов про вступ. Дитині потрібен простір, у якому вона — не «абітурієнт», а просто син/донька, підліток, людина.
✔ Проговорити варіант «якщо не вступлю»
Говоріть історіями, не моралями. Розкажіть історії про себе, своїх друзів, видатних осіб. Наводьте приклади, що всі можуть помилятися і це — не катастрофа. Проговоріть запасні варіанти: вступ наступного року, обрати інше місто або спеціальність, взяти паузу для відновлення.
✔ Нагадати про цінність
Важливо дати підлітку відчути, що любов і підтримка не залежать від того, куди він вступить. Можна говорити прямо: «Я з тобою, як би не склалося».
«Запитуйте не тільки про успішність, а й про те, як дитина себе почуває. Бо якщо фокус тільки на результаті — вигоряння неминуче», — додає Наталія Пашко.
✔ Практично допомагати
Піклуйтеся про графік харчування та сну дитини, нагадуйте про баланс між навчанням і відпочинком. У стресі дитина може забувати про базові потреби, тож турбота батьків буде доречною.
Підлітки не завжди розуміють, що їм треба «зараз сісти і зробити». Їм складно планувати, будувати послідовність кроків. Тож у нагоді стане допомога з організацією: скласти разом розклад підготовки, нагадати про дедлайни, підтримати в пошуку інформації про виші.
При цьому важливо залишати відповідальність за дитиною — хай вона відчуває, що сама керує власним вступом.
✔ Бути присутнім і включеним
Іноді достатньо просто бути поруч, з готовністю допомогти, коли попросять. Також варто підбадьорювати і вселяти впевненість, наголошувати на зусиллях і досягненнях: «Я бачу, як ти старанно готуєшся, ти молодець».
Такі дії допомагають дитині відчувати батьківське плече, а не додатковий тиск. А робити важливі кроки, коли відчуваєш опору, не так страшно, як без неї.
Бонус: що варто і не варто казати підлітку під час вступу
Не варто говорити:
- Дивися, Оксана вже все підготувала, а ти…
- Якщо не вступиш — що ти взагалі будеш робити із життям?
- Я ж казала! Треба було краще готуватись!
- Все пропало.
- Ну, тепер сам розбирайся.
- Я вирішив — ти підеш туди, бо це перспективно.
- Чому ти нічого не робиш?
- Скільки можна нагадувати?
- Ти взагалі розумієш, скільки в нас надій?
Варто говорити:
- Твої старання вже важливі. Я дуже це ціную.
- Я знаю, що тобі сумно / страшно / боляче. Я розумію тебе і на твоєму місці почувалася б так само. Я з тобою. Чого б тобі зараз хотілося?
- Це не провал. Це одна з точок на твоєму шляху. Зробимо паузу на відпочинок — і будемо шукати, що робити далі.
Замість висновків
Вища освіта може відкрити дитині вв житті багато дверей. Проте окрім цього батькам важливо навчити свого підлітка жити життя: самостійно ухвалювати рішення, не боятися просити про допомогу, підходити свідомо до виконання завдань, знаходити баланс між роботою і відпочинком, розрізняти зусилля і насилля над собою, а також навіть після провалів підійматися і жити життя далі.
Такі знання здобуваються практичним досвідом і найкраще, що батьки можуть зробити для своїх дітей, — допомогти його отримати в безпечних умовах.
«Розуміння пріоритетності життєвих завдань, де здоров’я та добрі стосунки головні, допоможе зменшити і тиск очікувань, і страхи», — радить Олена Сервачак.
Вступ — це лише початок шляху, тож важливо, щоб на ньому дитина відчувала любов і довіру. Такий підхід не лише допоможе їй увійти в доросле життя, а й збереже взаємоповагу та тепло у стосунках на довгі роки. Коли минуть іспити і вступна кампанія, підліток перш за все запам’ятає не набрані бали, а те, як рідні люди були поруч.
І нагадаємо, що найбільше підтримки і любові дитині можуть дати ті батьки, у яких є на це сили і внутрішній ресурс. Варто ставити на пʼєдестал першості здоровʼя, контакт і підтримку. Адже маючи їх, будь-яких цілей досягати буде значно легше.
Якщо вам зараз непросто або хочеться обговорити, як підтримати себе чи дитину в період змін — не залишайтеся сам на сам. У межах проєкту «ПОРУЧ» ви можете безоплатно отримати індивідуальну консультацію* із психологом. Це простір, де можна поділитися своїми переживаннями, отримати фахову пораду і знайти опору для руху вперед.
Зареєструватися
*Консультації доступні для батьків, осіб, які їх замінюють, а також дітей і молоді віком від 14 до 21 року
«ПОРУЧ» — проєкт із психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров’я дітей, батьків, осіб, які їх замінюють, та фахівців, що працюють з дітьми, який реалізується ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media