Жили-були чоловік і дружина — Іван та Олена. Повертався чоловік з роботи, влаштовувався на дивані біля телевізора і читав газету. А дружина готувала й подавала чоловікові вечерю, і при цьому бурчала, що він по дому нічого не робить, та й грошей заробляє мало, інформує Ukr.Media.
Івана дратували вічні докори дружини. Але він у відповідь мовчав, а про себе думав: «Сама ж клуша неохайна, а ще мені вказує. Коли одружувався, зовсім іншою була — красивою, веселою, ласкавою».
Одного разу, коли дружина зажадала, щоб Іван виніс сміття, він, знехотя відірвавшись від телевізора, пішов у двір. Повертаючись, чоловік зупинився біля дверей і звернувся до Бога:
– Боже, яке невдале життя в мене склалося! Невже мені все життя з такою непривабливою дружиною-бурчухою доведеться жити? Це ж кара якась!
І раптом почув Іван тихий голос звідкись зверху:
– Біді твоїй, допомогти Я міг би. Але якщо дам тобі за дружину прекрасну богиню, оточуючі, побачивши такі зміни у твоєму житті, здивуються. Давай краще ми вчинимо так. Я поступово буду вселяти у твою дружину дух богині, змінювати її зовнішність і поведінку. Але тільки тобі теж потрібно буде змінити своє життя, якщо хочеш, щоб богиня з тобою залишилася.
– Дякую, Боже мій! Життя своє будь-яке заради богині готовий змінити. Скажи мені лише, коли дружина моя почне змінюватися?
– Трохи Я зміню її прямо зараз. І з кожним днем буду перетворювати все більше й більше.
Повернувся додому Іван, сів на диван, увімкнув телевізор і взяв газету. Але щось йому не читалося… кортіло глянути, як його дружина змінюється. І тоді він зайшов на кухню, сперся плечем об одвірок і став розглядати дружину. А вона спиною до нього стояла: мила посуд після вечері.
І тут Олена відчула погляд і повернулася. Їхні погляди зустрілися. Іван подивився на дружину і подумав: «Ні, поки зміни в моїй дружині ще не почали відбуватися».
А дружина, бачачи незвичну увагу чоловіка і не розуміючи в чому справа, раптом поправила волосся, а на щоках її спалахнув рум'янець:
– Що це ти так дивишся на мене?
Чоловік не знав, що відповісти і пробурмотів:
– Я подумав тобі, може, потрібно посуд допомогти помити?
– Посуд? — здивовано перепитала дружина, знімаючи фартух, — Так я вже помила.
«Треба ж, прямо на очах змінюється, — подумав про себе Іван. — І погарнішала якось». І став потихеньку посуд витирати.
Наступного дня чоловік з нетерпінням поспішав додому після роботи. Так кортіло йому побачити дружину, яка в богиню перетворюється. «А раптом вона вже сильно перетворилася? А я все такий же… На всякий випадок потрібно квіти купити, щоб не вдарити обличчям у бруд».
Відчинилися двері, і вражений Іван побачив перед собою Олену, яка стояла в ошатній сукні, яку він купив їй ще рік тому. Зачіска така гарна, і сережки блищать. Він розгубився раптом і простягнув дружині квіти, милуючись нею. Олена легенько ахнула, взяла квіти і трохи почервоніла. «Ах, які в богинь очі! Який приємний їхній характер! Які прекрасні вони в усьому!». І Іван, зайшовши в дім, у свою чергу здивовано вигукнув — на столі стояв вишуканий сервіз з приборами, два келихи, апетитні страви і дві мерехтливі свічки.
Коли вони сіли за стіл, Олена раптом підскочила, сказавши:
– Вибач, я забула, як ти любиш, увімкнути телевізор і ось ще свіжі газети купила для тебе.
– Не потрібен мені телевізор, а в газетах одне й те ж пишуть, — щиро відповів Іван, — Мені більше хочеться дізнатися, як би ти хотіла ці вихідні провести?
Зовсім розгубившись, Олена запитала:
– А ти?
– А я от вирішив з нагоди два квитки в театр купити. Але вистава ввечері, а вдень, можливо, ти хочеш пройтися по магазинах? Адже в тебе, здається, немає вечірньої сукні?
Сказав Іван і мало не додав «сукні, гідної богині». Він бачив, що в цей момент перед ним дійсно сиділа богиня. Обличчя її світилося від щастя, очі блищали, а усмішка була милою і загадковою водночас.
«Боже, які ж прекрасні все-таки богині! А якщо вона так швидко гарнішає, чи зможу я бути гідним супутником для неї? — подумав Іван. І тут його наче блискавка пронизала думка. — Треба встигнути! Поки богиня зі мною, попрошу її від мене дитину народити. У мене буде улюблена дитина від прекрасної богині!».
– Про що ти задумався, що тебе тривожить? — запитала Олена, вдивляючись у чоловіка.
А він був так схвильований, що не знав, як сказати. Жарт чи що — просити дитину у богині?! Такого подарунка Бог йому не обіцяв. І гублячись у думках і почуттях Іван раптом проговорив:
– Я не знаю… Чи можливо… Але я хочу сказати… Давно… Я хочу дитину від тебе, моя прекрасна богине.
Олена підійшла до чоловіка, в її повних любові очах, поблискували сльози щастя. А потім вона ніжно схилилася до Івана, який розкрив свої обійми.
….«Ах, яка ніч була! А який ранок! І день такий прекрасний! Як же чудово жити з богинею!» — думав Іван, одягаючи другого онука на прогулянку.
Джерело: ukr.media