«Для нас важливо хоча б емоційно відчувати, що ми ще потрібні Україні», — так починає розмову з Освіторія.Медіа вчителька з тимчасово окупованого Енергодара. За її словами, більшість українських учнів, які у 2025 році залишилися на ТОТ, припинили онлайн-навчання в релокованих школах, у яких вони навчалися до повномасштабної війни. А ті, хто досі зберігає зв’язок зі своїми вчителями, страшенно ризикують: після доносів (найчастіше дітей «здають» однолітки з російських шкіл) на такі родини чекають допити під прицілами автоматів. На вчителів полює російська фсб і навіть фільмує процес виламування дверей до осель педагогів, яким вдалося виїхати з міста, щоб потім показово транслювати на пропагандистських каналах. Далі — пряма мова Вікторії (ім’я змінено з міркувань безпеки).
Окуповані освітні території
▪️ Окупація — зашморг на шиї українців
Розуміння освітньої катастрофи, що відбувається в нашій державі на ТОТ, прийде поступово, але вже зараз має бути усвідомлення: 20% окупованої території України — це, передусім, люди. Це ті розпорошені долі і талановиті діти й фахівці, які важливіші за коротку абревіатуру, в якій вони «живуть» три роки поспіль.
Тимчасово окупований Енергодар — це 52 000 мешканців, 9 закладів закладів загальної середньої освіти (серед яких три школи, в кожній з яких навчалося понад 1000 дітей), 11 закладів дошкільної освіти та 4 заклади позашкільної освіти. Загалом у місті навчалися понад 8000 дітей і навчали їх 2000 освітян.
▪️ Протягом першого року широкомасштабної війни окупаційний зашморг ще не був затягнутий до краю — люди вірили в те, що перемога — скоро. До того ж тоді ще була можливість проживати в місті без російського паспорта. Про масовий відтік учителів до російських шкіл і мови не могло бути! Від перших днів окупації вчителі раділи кожній дитині, яка приходила на зустріч, підтримували тісний зв’ язок із батьками. У 2022–2023 роках окупації діти чекали цих зустрічей, і їх було чимало. Така ситуація протрималася до квітня 2024 року.
▪️ Саме до 2024 року батькам дітей вдавалось ухилятися від вступу до російських шкіл, навчання відбувалося онлайн. Дітей у буквальному сенсі переховували вдома. Але із часом посилився російський паспортний режим: кожен мешканець міста ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ отримати паспорт рф. Відмовляєшся? Тебе примусово можуть депортуюти з ТОТ. Без паспорта не маєш права проживати у своєму місті. Без паспорта не придбаєш ліки в аптеці, не заплатиш за телефон і не потрапиш на прийом до лікаря.
Щоб отримати паспорт — маєш вивчити та проспівати гімн. Ні, це не жарт.
▪️ Ці труднощі посилила новина про припинення виплат для вчителів на ТОТ. З педагогами масово призупиняли трудові договори. Люди почувалися «викинутими» — останні два роки вони трималися за «почекайте ще трохи» від влади, вірили, бо отримували фінансову підтримку і це надавало впевненості, що все це тимчасово.
▪️ Із часом приховувати онлайн-навчання в українських школах на ТОТ стає все небезпечніше для життя. З перших днів захоплення територій окупанти завжди діяли за методичками, де прописано, як працювати з населенням, коли і які дії вчиняти. Перед початком навчального року вдавалися до інформаційних вкидів про примусове вилучення дітей з родин, які чинять опір і не пускають дітей до російських шкіл.
Готували постановочні відео обшуків з підкинутими особовими справами учнів, з допитами «вчительок-нацисток» як таких, хто «чинить опір освіті дітей». Влаштовували показові арешти, обшуки, утримування вчителів у катівнях — ось навіть нещодавно заарештували двох педагогів дошкільного закладу. Дівчата в катівнях: одна аж у Мелітополі, друга в Якимівці.
… приховувати онлайн-навчання в українських школах на ТОТ стає все небезпечніше для життя.
Хочеш вижити — підкорись
Станом на січень 2025 року практично всі діти, які зараз залишилися в Енергодарі, відвідують російські школи. Сьогодні там працює 3 школи. Звісно, окупаційна влада змушує батьків віддавати дітей до російських шкіл і позбавляє їх можливості вчитися рідною мовою.
Можна тільки уявити, на що наражають себе батьки, які наважуються виходити на онлайн-уроки в рідній школі. І як ризикують діти: мусять приховувати від однокласників правду, що додатково навчаються в українській школі. Величезні шанси, що однолітки «здадуть». Усі бояться «підвалу». Ті, хто там побував, мусять відмічатися в комендатурі як неблагонадійні.
Лише дрібочка хоробрих батьків досі не здаються і виходять на зв’язок зі школами України через VPN. Для мене вони — справжні герої.
▪️ У кожній онлайн-школі Енергодара, за словами освітян, з якими я підтримую зв’язок, є діти з окупованої території, які виходять ввечері на зв’язок і навчаються за українськими програмами.
Як це відбувається на практиці? У релокованому закладі освіти в Запоріжжі вчителька працює вдень із класом енергодарських дітей, які виїхали з ТОТ. А вже ввечері та ж учителька виходить на зв’язок з дитиною, яка перебуває в Енергодарі в окупації. А вдень ця дитина ходить у «рашистську» школу. Ризик, на який ідуть такі батьки-патріоти, — приголомшливий.
…мусять приховувати від однокласників правду, що додатково навчаються в українській школі.
▪️ Для учнів на ТОТ передбачено педагогічний патронаж, для дітей з інклюзією. Є педагог, розклад, дитина, зв’язок здійснюється через VPN.
Загалом суть педагогічного патронажу на ТОТ полягає в тому, щоб «закріпити» дитину за конкретним учителем, який розробить для неї індивідуальний план і графік навчання. Але досі немає механізму оплати праці педагогів, що стосується патронажу. Наше керівництво приходило до МОН із цим запитом — на жаль, поки що безрезультатно.
▪️ Що довше дитина перебуває в окупації, то менше в неї шансів бути частиною української освітньої системи. Риторичне запитання: чи можуть наші діти в окупованому місті збиратися в кількості 20 осіб на онлайн-урок, щоб учителю заплатили за його працю? А якщо було б 10, 5 чи навіть 1 дитина — це вже не цінно? На жаль, доцільність фінансових витрат наразі на першому місці. У цьому трагедія нашої дійсності. Моя особиста думка — боротися треба за кожну дитину, яка хоче вчитися в українській школі, боротися треба за родини, які орієнтують себе і своїх дітей на життя в Україні.
Що довше дитина перебуває в окупації, то менше в неї шансів бути частиною української освітньої системи.
▪️ За кілька років школярам добряче отруять мізки пропагандою. Яскравий приклад: у січні 2025 року в школах окупованого Енергодара наперед відсвяткували «9 травня».
За вказівкою окупантів, перша лінійка нового семестру в закладах освіти у школярів розпочалася з показового «святкування дня пабєди».
Учнів змушували малювати плакати про перемогу, кричати гасло «можем павтаріть», співати гімни рф та срср. І все це транслювалося на місцевих каналах.
▪️ В Енергодарі тримають на гачку кожного вчителя міста: у фсб є «вчительські списки» з домашніми адресами, які вони регулярно перевіряють. Обшуки у вчителів тут — звична справа й досі. У першу чергу перевіряють телефони, ноутбуки. Особливо ретельно вишукують установлені додатки VPN, що є прямим свідченням «зв’язку з Україною». Якщо бодай щось фсбшникам не подобається — б’ють учителя, його родичів, які в цей час перебувають у помешканні. Усі ці жахи — в присутності дітей.
▪️ Чи всі вчителі з ТОТ знайшли роботу, виїхавши на підконтрольні Україні території чи за кордон? Ні. Хтось не зміг подужати драконівські ціни на оренду житла в українських містах — ви ж знаєте, яка сума зарплати вчителя і яка сума мінімальної оренди? А хтось не прижився за кордоном і вирішив повернутися в Енергодар, у свій дім. Доводиться повертатися через Шереметьєво. Окупанти пускають назад далеко не всіх: багатьом моїм знайомим заборонили в’їзд на 25 років «через неблагонадійність і загрозу державі». Тому повернутись у свій дім немає шансів.
Наша надія — лише на перемогу України в цій виснажливій війні.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media