Freepik
Читати дитині легше, ніж писати? Впізнавати літери, здається, простіше, ніж старанно їх виводити. Втім, якщо йдеться не про механічне відтворення, а про когнітивні процеси, починати варто з письма. Перші дитячі есеї та нотатки неабияк допомагають стати усвідомленим читачем. Зібрали для вас завдання, які можна хоч завтра застосувати на заняттях.
Ідею підтвердили дослідження
Експрезидент Міжнародної асоціації грамотності, почесний професор Іллінойського університету в Чикаго (США) Тімоті Шанахан пропонує озброїти юних читачів олівцями або гаджетами. Він ділиться порадами у блозі Shanahan on Literacy.
У проведеному ним дослідженні виявлено, що письмо та розуміння прочитаного доповнюють одне одного. Що більше дитина пише власні думки, то легше їй зрозуміти, що хотів сказати автор. І навпаки: що кращі читацькі навички, то простіше з письмовими переказами й творами. Варто також приділити час уроку структурі тексту, ієрархії інформації, використанню художніх засобів, а також постановці запитань і прогнозам.
Ще старі дослідження 1980-х років виявили, що один із найкращих способів покращити розуміння тексту — це попросити студентів писати відповіді на запитання по ньому, занотовувати враження або навчатися робити критичні зауваження. Сучасні дослідження теж це підтверджують. Дослідження 2021 року довело: коли учні пишуть коротке резюме тексту, а потім проходять тестування на глибину усвідомлення прочитаного, вони значно перевершують решту учнів.
Сім етапів розвитку майстерності
«читання з олівцем»
1 етап
Учні, які лише починають опановувати читання, мають знайти у кожному абзаці найголовніше речення. Окрім самого невеличкого тексту, вони отримують стікери або паперові стрічки, на яких окремо написане кожне речення. Вчитель може просто видрукувати текст та розрізати, виокремивши речення. Кожен абзац — окремо, тобто це буде 3-4 купки, конверти, коробочки для кожного учня, всередині якого — речення одного абзацу. В першачків викликає значну цікавість необхідність впізнати, яке речення де у тексті, немов знайти пазл. І тим паче знайти, яке з них — найважливіше. З них вони викладають скорочений текст, за яким намагаються переказати прочитане.
2 етап.
Діти знаходять основні речення та підписують їх олівцем (якщо підручники дають змогу стерти без ушкоджень). Або ж отримують видрук тексту, на якому можна писати або кольоровими олівцями, фломастерами зафарбувати необхідне.
Важливо, щоб окрім завдань на логіку, як от пошук головного та другорядного, були й завдання, які дають змогу поділитися враженнями. Наприклад, учитель з класом домовляється, що синій колір буде для тексту, який навіяв сум, помаранчевий — здивував, зелений — зацікавив, червоний — розвеселив, рожевий — дав відчути замилування або зачарування.
Якщо є змога застосовувати гаджети, діти працюють над цим у найпростіших текстових редакторах на кшталт WordPad.
Також учні можуть отримати завдання знайти та підписати або виділити все, що сказано про певні об’єкти та персонажів, їх описи. Учні можуть орієнтуватися на ключові слова та шукати необхідне поруч.
3 етап.
Головні речення діти виписують. Щодо пошуку висловлювань про об’єкт чи персонаж, уже можна давати ускладнені завдання: текст поруч із ключовим словом не завжди його стосується, а опис може бути значно далі. Ключове слово може бути замінене синонімом. Наприклад: «Денис біг назустріч батькам…(після кількох речень) У хлопчика були блакиті очі та руде волосся».
4 етап.
Діти знаходять головні речення та навчаються змінювати, передавати своїми словами. Спочатку вони замінюють синонімами іменники та дієслова та записують у такому вигляді, потім — усі члени речення. Надалі учням демонструють способи сказати по-іншому про те саме.
5 етап.
Діти по пам’яті та своїми словами, у зміненому вигляді записують головні речення кожного абзацу. Важливо, щоб тепер школярі уникали спроб дослівно повторювати тексти: вони «більш осмислено» залучаються до читання, якщо намагаються перефразувати думки своїми словами. Також вони навчаються скорочувати згадане та складати пункти плану.
6 етап.
Учнів навчають читати з олівцем у руці (або у текстовому редакторі). Вони підкреслюють та підписують у різних завданнях: незнайомі слова, художні прийоми, основні думки, аргументи, пишуть запитання до речень. Також має бути, як і раніше, простір для передачі почуттів. Але тепер діти словами пишуть: вразило, незвично, крутезно, захоплює.
7 етап.
Ця підготовча робота допоможе почати писати мініесеї та читацькі відгуки. Діти навчені вже знаходити: про що написано, як, як це відгукнулося. Тепер вони здатні писати про це. Для полегшення роботи перші такі письмові відгуки учням краще писати на видруках із запитаннями. Потім без запитань, але з заданою структурою: розділами, де вказано, про що треба написати (Приміром: «Твої враження»).
Надалі — чимало традиційних етапів навчання школярів тому, як писати есеї.
Дітям важко писати, коли їм нема про що писати. Коли ж школярі стикаються з читанням та його обговоренням, що базується на насиченому змісті, у них є чудова можливість поступово залучитися до процесу. Ба більше, варто зробити письмо звичкою, яка ввійде в повсякденне життя учнів.
Зробіть школярів… режисерами
Навчати дітей писати, але за оригінальною методою, пропонує також педагог і письменник Браян Кіссман. Попросіть учнів початкових класів узагальнити прочитане так, ніби це телевізійний епізод. Школярам можна запропонувати уявити, що вони стали режисерами та прописують сцени, роблять такий собі сценарій. Це підвищує інтерес дітей. Цікаво, що з науково-популярними текстами виходить не гірше, ніж з художніми, а навіть ефективніше. Це дає змогу учням глибше зрозуміти розділи та перенести значення на весь текст.
Юних читачів завжди навчають пригадувати текст. Однак коли вони навчаться використовувати для цього різні стратегії, вони розвиватимуть читацький інтелект. Діти не тільки покращують здатність пригадувати прочитане як звичку розуму, вони також навчаються тлумачити його, робити висновки, виявляти сенс.
Кожну частину тексту можна порівняти з епізодом телесеріалу. Зазвичай його можна описати за такою схемою:
1. Персонажі (Хто чи що?)
2. Місце дії та час (Де? Коли?)
3. Основи події (Хто що зробив?)
4. Конфлікт (Чому? Як?)
Коли учні застосовують цю стратегію, щоб підсумовувати частини тексту, це поступово стає звичкою їхнього розуму. Так легше зрозуміти зв’язки окремих розділів тексту та сприймати його цілком.
Ескізи, комікси, піктограми
Коли дитина напружує м’язи руки, щоб писати, друкувати або малювати, тобто відтворювати текст, вона усвідомлює його сенс значно глибше, ніж просто під час обговорення. Тобто буквально пропускає крізь себе, залучає тіло. Тому чимало сучасних освітян пропонують навчати дітей читання через завдання на малювання.
Image from ScienceDirect
Дослідження 2022 року фахівців Університету Бойсе виявило, що «організаційні малюнки», такі як інтелект-карти чи ескізи, які намагаються зв’язати ідеї за допомогою стрілок чи інших позначок, допомагають п’ятикласникам значно краще візуалізувати зв’язок між ідеями, інформацією, ніж інші способи обробки. Ця тактика особливо корисна під час спроби зрозуміти складний чи довгий текст.
Тим часом дослідження 2018 року Університету Ватерлоо, яке навіть має емоційну назву Напрочуд потужний вплив малювання на пам’ять показало: запам’ятовування конкретних словникових термінів можна покращити, якщо учні спробують намалювати слово під час його вивчення. Дослідники дійшли висновку, що малювання «покращує пам’ять, інтегруючи робочі, графічні і рухові коди, сприяючи створенню насиченого контекстом уявлення».
Шкільний учитель англійської мови з Гаваїв Джіл Флетчер застосовує цю стратегію на практиці, пропонуючи учням малювати, щоб передати своє розуміння тексту. Вчитель видає учням один аркуш паперу і пропонує їм написати на сторінці назву й автора тексту, який вони прочитали, а також цитату з тексту — «улюблений рядок або той, який вони бачать як найважливіший», а також письмово пояснити, чому вони обрали саме його. Потім вони записують запитання до тексту, а також будь-які особисті зв’язки з ним, які могли виникнути під час читання. Далі вони мають завдання намалювати будь-що, що стосується основної ідеї. Учитель щоразу нагадує, що це не урок малювання, рівень художніх навичок дітей не важливий. Адже необхідно створити розкуту атмосферу, дати дитині змогу не боятися зауважень стосовно оформлення. Тоді учні значно швидше малюють та навіть можуть звикнути власними піктограмами передавати ідеї тексту.
У рамках творчого процесу учні перераховують деякі ключові терміни з тексту та намагаються надати їм власні визначення, на додачу до будь-яких зображень чи значків, які можуть бути корисними для подальшої презентації термінів.
Ця діяльність применшує пошук «єдиної правильної відповіді» і натомість дає змогу дітям бути креативними та випробувати своє мислення по-новому. Вчитель пишається тим, що його учні не намагаються вгадати відповідь, яка влаштує його, — вони намагаються знайти відповідь, яку відстоюватимуть.
Поділитися цією статтею
Источник: www.osvitoria.media