В Україні підсумували результати масштабної державної ініціативи “Тисячовесна”, яка мала на меті підтримку українського культурного продукту. Ініціатива, запропонована Президентом Володимиром Зеленським, отримала як схвалення, так і критику щодо своєї реалізації.
Фінальний етап: мрія президента і бліц-пітчинги
Метою “Тисячовесни” було виділення коштів на культуру для створення, споживання та прослуховування українського контенту. Бюджет ініціативи становив 4 мільярди гривень, які мали бути розподілені за такими напрямками: ігрові фільми та серіали; документальні фільми та серіали; анімаційні фільми та серіали; дитячі фільми та серіали; сучасна музика, перформативне мистецтво (театр); візуальне мистецтво; аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж. На жаль, галузь літератури не була включена до списку.
Ініціатива викликала значний інтерес у діячів культури: було подано 2634 заявки, з яких 1215 дійшли до третього, фінального етапу. Оцінювання відбувалося у форматі відкритих пітчингів в Івано-Франківську, які тривали 320 годин. Кожна команда мала 5 хвилин для презентації проєкту та 3 хвилини для відповідей на запитання. Оцінювало проєкти 180 українських та міжнародних експертів.
Під час пітчингів ініціативу відвідав Президент України Володимир Зеленський, який висловив мрію про створення історичного серіалу про часи Київської Русі, подібного до “Вікінгів”.
З 2634 поданих заявок, 20% становили дебютні проєкти. Однак, значна частина з них не пройшла до фіналу.
Трохи цифр…
За результатами відбору, фінансування отримали 545 культурних проєктів. Найбільше коштів (1,9 млрд грн) було виділено на ігрові фільми та серіали (92 проєкти). Анімація та дитячі проєкти отримали 490 млн грн (30 проєктів). Театральне мистецтво – 400 млн грн (133 проєкти). Сучасна музика та візуальне мистецтво – по 300 млн грн кожен (143 та 77 проєктів відповідно). Документальні фільми та серіали отримали 240 млн грн (70 проєктів). Аудіовізуальні шоу та проєкти для соцмереж – 260 млн грн.
Попри значну кількість переможців, 670 заявок залишилися без фінансування, серед яких були й сильні проєкти від відомих представників індустрії. Це викликало обурення у соціальних мережах, хоча, як зазначила одна з режисерок, така реакція є типовою для будь-якого конкурсу.
Експерти проголосували за власні проєкти, чи буде внутрішнє розслідування Мінкульту?
Основні нарікання викликала робота експертів, зокрема у секції “Ігрові фільми та серіали”. Виявилося, що більшість експертів самі подавалися на конкурс зі своїми проєктами. Хоча це не було заборонено правилами, це ставить під сумнів об’єктивність оцінювання. За даними режисерки Ольги Журби, 39 із 92 проєктів-переможців (приблизно 42%) пов’язані з експертами.
Ініційовано заклик до Міністерства культури України провести внутрішнє розслідування щодо процесу вибору експертів та оцінювання проєктів. Мета – перевірити наявність порушень та, у разі виявлення зловживань, зняти проєкти експертів з конкурсу і переглянути рішення щодо фінансування.
Експерти, які були не в темі
Режисерка Дарія Онищенко звернула увагу на те, що на фінальному етапі пітчингу в журі були люди, які не читали сценаріїв і не були ознайомлені з проєктами, над якими професіонали працювали роками. Це викликало здивування і в режисерки Ірини Цілик, яка зазначила, що обмежений час на презентацію не дозволяє повноцінно оцінити глибину сюжету та ідеї проєкту, особливо для експертів, які вперше знайомляться з матеріалом.
Комерційне кіно перемогло незалежне
Режисер Іван Сауткін висловив думку, що у секції “Ігрове кіно та серіали” були незбалансовані критерії відбору експертів. На його думку, переважали представники виробників “комерційних” фільмів, які віддавали перевагу власним проєктам, а не незалежному кіно. Сауткін вважає, що для справедливого розподілу коштів кількість експертів від “комерційного” та “незалежного” кіно має бути рівною.
“Комерційники” добре організовані та мають медійні ресурси, тоді як “незалежні” кінематографісти, хоч і мають міжнародну репутацію, є більш розрізненими. Незважаючи на об’єктивно високу якість проєктів від незалежних виробників, вони поступилися “низькоякісній попсі” через лобізм. Сауткін закликає до прозорості та чесності у майбутніх конкурсах.
Які історії ми збираємося протиставити російським і хто має їх розповідати?
Режисерка Маріся Нікітюк, чиї проєкти про війну “Ной” та “Ротація” не отримали підтримки “Тисячовесни”, наголошує на важливості незалежного кіно для культурної дипломатії та протистояння російським наративам за кордоном. Вона зазначає, що “комерційники” часто знімають фільми за підтримки бізнесу, тоді як незалежне кіно потребує державної підтримки для співпраці з іноземними партнерами.
“За кордоном перемагають російські наративи, створені за великі гроші. Росія десятиліттями інвестувала в культуру як у зброю. Ми ж, схоже, інвестуємо в вибори, які можуть і не відбутися”, – пише Нікітюк. Вона ставить під сумнів культурну стратегію України під час війни та ставить питання, хто має розповідати історії про війну, якщо не проєкти, які вже пройшли міжнародний відбір та отримали визнання.
Замість висновку
Підсумки “Тисячовесни” виявили системні проблеми в українській культурній політиці: відсутність єдності навколо національно важливих цілей, кумівство та просування заангажованих проєктів. В умовах війни світ потребує правдивих та мистецьки сильних історій про Україну, її боротьбу та цінності. Однак, враховуючи, що результати конкурсу вже оголошено, значних змін у розподілі коштів не очікується.
Найцікавіші проєкти-переможці (на думку кореспондентки “Коротко про”):
- “Всьо чотко!” – байопік про Сергія Кузьмінського, фронтмена гурту “Брати Гадюкіни”.
- “За двома зайцями. 90-ті” – сучасне переосмислення класичної п’єси Михайла Старицького, дія якого відбувається в українських 1990-х.
- “Золотий лев на Івана Купала” – присвята режисеру Юрію Іллєнку та його фільму “Вечір на Івана Купала”.
- “Фехтувальниця. Головний поєдинок” – байопік про Ольгу Харлан, що фокусується на її протистоянні спортивній системі під час війни.
- “Вірський” – байопік про хореографа Павла Вірського, засновника Національного ансамблю танцю.
- “Мигдалеве дерево” – фільм про випробування традиційних цінностей у кримськотатарській родині.
- “Чому Боря не знав горя?” – драмеді про “нульові” від творця серіалу “Перші ластівки”.
- “Дитина війни” – фільм від оскароносного боснійського режисера Даніса Тановіча.
- “Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію” – фільм за мотивами роману Майка Йогансена.
- “Листи чужостранки” – драма про листування Оноре де Бальзака з графинею Евеліною Ганською.
- “Війна суконь” – костюмована драма з елементами трилера про світ української моди.
- “Бурштинові діти” – детективний фольк-нуарний серіал про серійного вбивцю на Рівненщині.