У травні 2024 року фронтмен гурту “Фіолет” та артдиректор фестивалю «Бандерштат» Сергій “Колос” Мартинюк мобілізувався до Сил оборони. В інтерв’ю Коротко про музикант розповів, як вдається поєднувати службу та музику, чому новий кліп гурту вважає найскладнішим в історії “Фіолету” та на що витратить гроші, отримані від державної програми “Тисячовесна”.
Про новий кліп “Бісить”
– Наприкінці серпня вийшло нове відео групи “Бісить”. Наскільки я розумію, у кадрі немає акторів. Усі, кого ми бачимо у кліпі, це реальні військовослужбовці?
– Ця відеоробота присвячена пам’яті всіх українських захисників і захисниць, які загинули, боронячи Україну. В основу кліпу лягли реальні історії військовослужбовців. Головну роль виконав ветеран Володимир Шевченко, засновник Veterano Coffee. Незадовго до зйомок він втратив двох своїх побратимів, командиром яких був. Усі, хто є в кадрі – не актори, а військові, які особисто пережили втрату побратимів. За сюжетом військовий їде Києвом на автомобілі, що пережив ворожий обстріл. Дорогою йому ввижаються загиблі побратими, але щоразу, коли він дивиться у дзеркало заднього виду, салон порожній.
– Що для вас було найскладнішим у зйомках?
– “Бісить” – це, мабуть, взагалі один із найскладніших кліпів “Фіолету” за всю історію гурту. І справа не в технічних вивертах, кількості знімальних днів чи локацій. Історія головного героя, Володимира Шевченка, який напередодні попрощався зі своїми побратимами і якому випало грати себе ж в «Бісить», розривала. Автомобіль, який фігурує в кадрі, цей побитий війною «корчик», пережив Серебрянський ліс. А от його власник – загинув. У кінці відео – реальні документальні кадри з шоломної камери, на яких зафіксовано спробу евакуації власника автомобіля після ураження. Нехай це відео стане нагадуванням про ціну, яку українці платять за можливість жити. Не докором. Лише нагадуванням не бути байдужими.
Про службу та музику
– У 2024-му ви мобілізувались до Культурного десанту. Чому згодом перевелись до 46-ї аеромобільної бригади? Це було ваше рішення чи командування?
– Це було моє рішення, як відповідь на пропозицію з боку 46-ї бригади. Звісно, узгоджене з моїм на той час командуванням. Сьогодні для мене це можливість рухатися далі і дещо переглянути свою ефективність. В якийсь момент зʼявилося відчуття, ніби засидівся і можу трохи більше.
– Чим відрізняються ваші обов’язки у Культурному десанті та 46-ї бригаді?
– В Культурних силах мені довелося і очолювати мобільну групу, яка працювала на Південному напрямку, і бути проджект-менеджером всеукраїнських інформаційних кампаній. Наприклад, нашумілої кампанії «Україна стоїть, бо стоїть піхота». Знадобилися мої багаторічні скіли в організації фестивалів і керівництві людьми. В 46-й бригаді мені запропонували долучитися до команди, яка працює над фандрайзингом – залученням коштів на закриття бойових потреб. Це і організація заходів, і зборів, і навколо того. Мені подобається. Принаймні, в цьому я зараз бачу потенційно свою найбільшу ефективність.
– Як часто вдається бувати вдома, бачитись із сім’єю, записувати нову музику?
– Бувало по-різному за ці роки. І відстані, і сумніви, і відсутність ресурсу на будь-що, повʼязане з творчістю, але я завжди підходив до справи не з позицій натхнення, а як до роботи. Тому оптимізував максимально свій час і шукав можливості писати. До прикладу, мій новий роман, який попередньо вийде восени, я писав здебільшого ночами останній рік. Відпросився на фестиваль “Файне місто”, маєш день-два в розпорядженні у Львові – знімаєш контент на пів року наперед. По-іншому ніяк… Хоча завжди можна впасти “на лінь”. Зараз моя служба доволі мобільна, я здебільшого знаходжуся в Києві, тому з сімʼєю, наскільки дозволяє завантаженість щоденна, час за змоги проводжу. Нарікати нема на що. Тому і службою своєю зайвий раз намагаюся не спекулювати, не забуваючи ні дня про тих, хто знаходиться в пеклі передка.
– За чим із цивільного життя сумуєте найбільше?
– Мабуть, за можливість мандрувати і відчуттям свободи, собі належності загалом. Проте все відносно. Як казав один класик, що менше свободи – то більше свободи. Мистецтво креативити і викручуватися робить тебе кращим.
Про гранти від “Тисячовесни”
– Ви отримали два гранти від “Тисячовесни”: на альбом гурту “Фіолет” та запис оновленої версії хіта “Бібліотека”. Коли ми нарешті почуємо на стримінгах згадку про Сергія Жадана та Андрія Кокотюхи замість Єсеніна? І чи планується оновлена версія кліпу?
– Так, і для мене це дуже важливо на сьогодні, коли зі зрозумілих причин – наприклад, служби частини музикантів “Фіолету” – немає активної концертної діяльності, а отже, і левової частки фінансових надходжень. Тому гранти – це хороша можливість реалізувати ідеї, які за інших обставин вимагали б зовсім іншої включеності. Тому і альбом буде, і нова версія «Бібліотеки» – з актуалізованим списком прізвищ зі шкільної програми та новий кліпом з метрами-сучасниками.
– Як ви оцінюєте результати “Тисячовесни” та обговорення довкола неї? Які плюси і мінуси цієї програми ви бачите?
– Є чимало критики і невдоволення, що очевидно. Принаймні те, що я бачив в соцмережах. У когось є питання до експертів, у когось питання до доцільності фінансування культури під час війни, що викликає в мене хіба що сумний усміх. Так відбувалося щороку і з грантами УКФ, і цьогоріч “Тисячовесна” винятком не стала. Для програми це дебют, тому я певен, що всі недопрацювання цьогорічного грантового сезону будуть виправлені наступного року. І що стосується конфліктів інтересів, і дотримання дедлайнів, і більш грунтовної комунікації з потенційними грантоотримувачами. Мені дуже в це хочеться вірити. Хоча по лоту «Сучасна музика» у мене особливих питань нема. Все відбувалося доволі чітко і професійно.