Фото до статті
- Автор
- Віка Гриненко
- 36312
Новий підручник з історії України, призначений для 11-х класів, викликав критику в мережі, зокрема, історик Марія Воротило висловила своє невдоволення.
Нові навчальні посібники для одинадцятикласників почали розподіляти наприкінці березня 2025 року. Для випускників, які за два місяці складатимуть НМТ [аналог ЗНО], необхідність вивчення нових тем викликає запитання, пояснює історик. Ознайомитися з матеріалами, які пропонуються старшокласникам, можна за наданим посиланням.
Найбільш гостре обурення у Воротило викликав факт завершення підручника з історії подіями 2024 року. «Насправді, серед істориків існує певне порозуміння – ми утримуємося від професійного обговорення подій, яким менш як п’ять років. Це пов’язано з тим, що минуло надто мало часу, ми ще не можемо бути об’єктивними, і не всі наслідки можуть бути очевидними. А коли мова йде про Україну, такі «свіжі» події стають ще й надзвичайно тригерними», – зазначає Воротило.
У чому полягає проблема вивчення сучасних подій вже зараз?
За словами Воротило, незвично обговорювати з дітьми події, безпосередніми учасниками яких вони самі були. «Складно говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році та на власні очі бачили підрив дамби. Важко вести розмову з харківськими школярами, особливо з мешканцями Салтівки. Діти з південних регіонів переважно мовчать і нічого не коментують».
Вчителька також додає, що обговорення воєнних дій без карт втрачає сенс. «Якщо ви вже розповідаєте дітям про Гірське та Золоте поблизу Лисичанська, про Кремінну, Попасну і Рубіжне, про Гуляйполе і Батурин – продемонструйте їхнє розташування».
Як тоді варто говорити про війну?
Якщо вже виникає необхідність говорити про війну, то слід обговорювати її з точки зору людських переживань, пропонує Воротило. На її думку, в підручниках бракує «принаймні однієї історії про загиблих цивільних та митців, які опинилися в окупації». Подібним чином можна розповісти про волонтерів, зокрема про найвідоміших діячів та фонди.
Також до підручника можна було б внести інформацію про сучасних військових. «Наприклад, про Залужного. Чому єдина згадка про нього – це невеличке фото? Дмитро Марченко – врятував Миколаїв, і він заслуговує на більше, ніж одне речення. Або ж Да Вінчі – він міг би стати чудовим прикладом для натхнення підлітків».
Що ще відомо про підручник?
Народна депутатка від «Європейської Солідарності» Ірина Геращенко закликала «не фальсифікувати історію» та «не нав’язувати політику». На її переконання, у книзі «жодного слова про непідготовленість до війни, Стамбульські домовленості, арешти бойових командирів, яйця по 17 гривень тощо». Підручники ж покликані розповідати «про справжніх героїв, які захистили Київ, звільнили Херсон, пройшли пекло Бахмута й Авдіївки».
Генеральна директорка Музею Голодомору Леся Гасиджак, у свою чергу, піднімає питання компетентності та фаховості авторів підручників. «Я не розумію, як «український журналіст, сценарист, продюсер, пропагандист, автор документально-історичних проєктів може бути автором підручника з історії України?».
Одним із авторів підручника є Акім Галімов, який народився в Приморському краї на сході Росії. У 1994 році родина Галімова змогла повернутися на півострів (дід Акіма був кримським татарином). Галімов закінчив факультет журналістики севастопольської філії Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Раніше він працював на українських телеканалах «Інтер», «Перший національний», а нині – на «1+1».
Міністерство освіти і науки наразі не надало коментарів щодо цієї ситуації.
У вересні 2024 року видавництво «Літера ЛТД» надрукувало карту України без Криму в навчальному посібнику з української мови. Тоді команда видавництва пояснила, що інцидент стався через технічну помилку дизайнера, і пообіцяла перевидати книги власним коштом. Натомість освітянам та школярам запропонували обговорити цю помилку та самостійно додати Крим на карту в підручнику.
Фото: скріншоти Віледжа