Леліяти – це більше, ніж просто любити / Magnific. Ілюстративне фото
Чи можливо одним словом передати значення “любити”, “пестити”, “оберігати” та “плекати”? Українська мова ствердно відповідає: так.
Що криється за словом “леліяти”, роз’яснюємо, посилаючись на тлумачення філологині Оксани Миколаївни.
Походження та значення слова “леліяти”
Багата українська мова має чимало лексичних одиниць, які виражають унікальні почуття та емоції, для яких часом важко знайти еквіваленти в інших мовах. Приміром, усі знають слово “кохаю”, яке стосується виключно почуттів між чоловіком і жінкою.
Існує ще одне особливе слово, що передає ніжне ставлення до дитини – лЕлія.
А ось дієслово “леліяти” або “леліти” має значення – оточувати ніжністю, любов’ю, піклуванням, дбайливо виховувати, плекати, ніжити, пестити, оберігати. Саме таку турботу відчувають батьки щодо свого немовляти та дитини.
Мовознавці пов’язують його походження зі словами “люлі” або “люляти”, що означає заколисувати дитину та співати їй колискові. Адже саме дітям співають колискові, і в багатьох з них присутні слова “ай люлі”. Та й дитяче ложе, яке підвішували в хаті до сволока, також називали – люлька. Це слово знаходимо у народних колисанках:
“Ой лю-люлі-люлі,
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.”
А немовлят також називали співзвучно – ляля. Батьків ж колись зверталися лагідно – лельо і леля.
У давніх слов’ян “Леля” була божеством весняної обрядовості, уособленням юності, любові та природного відродження. Тому корінь лел- здавна асоціювався з дбайливістю, ніжністю та життям.
Суть слова “леліяти”: перегляньте відео від Оксани Миколаївни
Як вживати слово “леліяти”?
Слово “леліяти” належить до наймелодійніших в українській мові й передає безумовну любов батьків до своєї дитини. Саме тому ми говоримо: “леліяти дитину”.
У переносному значенні воно означає дбайливо зберігати почуття, думки, прагнення чи мрії: “леліяти мрію”, “плекати надію”, “зберігати спогади”. Його можна також вжити, говорячи про власну працю, догляд за чимось – чи то тваринами, садом, чи городом.
Не дивно, що слово “леліти” часто зустрічається в українській літературі. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Олесь та інші видатні письменники використовували його не лише щодо дітей чи рослин, але й стосовно мрій, сподівань, любові та пам’яті. Адже можна плекати не лише когось, а й те, що є дорогим для серця.
- Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла. (з народної пісні).
- Любов, що кохає й найменшого брата, Собою весь світ обіймає й леліє. (Іван Франко).
- Саджанець мій росте! Бо з любов’ю вирощую, для тебе лелію. (Олесь Гончар).
Цікаво! “Леліти” не є повним синонімом до слова “любити”. Любити можна й без явних виявів, а леліти – це завжди дбати, оберігати, пестити й підтримувати. Це слово передбачає дію, постійну увагу та теплоту.
Нині ми часто замінюємо його словами “доглядати”, “піклуватися” або “берегти”. Однак жодне з них не передає тієї ніжності, яка закладена у слові “леліти”. Тому варто частіше повертати це слово до свого мовлення – адже воно є одним із тих, що найповніше відображають українське відчуття любові через турботу.