Не кажіть уже те слово – відходи / Мagnific. Ілюстративне фото
Так звана “суржикова” мова не завжди сприймається як щось грубе чи неприродне. Буває, що вона стає настільки звичною, що ми її перестаємо помічати, особливо в повсякденному житті.
Деякі слова, що походять з суржику, виявилися надзвичайно стійкими. Вони проіснували десятиліттями і дотепер залишаються у мовленні українців. “Мусор” – це один із таких прикладів. Розповімо, як його можна замінити, спираючись на джерело “Горох”.
Чому варто відмовитися від слова “мусор”?
Це слово є частиною нашої щоденної рутини, як вдома, так і на роботі. А ще воно є причиною дрібних побутових суперечок та анекдотів – “Хто виносить мусор?”. “Винеси мусор”, “біля мусорника”, “пакет для мусору”… Такі вислови все ще можна почути у багатьох містах України.
Слово “мусор” потрапило в українську мову під впливом російської. У сучасній українській літературній мові правильним є слово “сміття”
Воно походить від праслов’янського – sъmetьje, що пов’язане з *sъmesti “змести” *sъmetti, утвореного від основи дієслова mesti “мести”. Оскільки слово має праслов’янське коріння, воно споріднене з багатьма слов’янськими мовами: білоруське – сме́цце, польське – śmiecie, чеське – smetí, словацьке – smet’, верхньолужицьке – smjeće, болгарське – смет.
Також можна зустріти пояснення, що іменник “сміття” походить від давнього слова “сміт”, яке означало дрібні залишки, полову, пил, те, що обсипалося або залишилося після якоїсь роботи.
Спочатку “сміт” означав дрібні частки, полову, відходи, а згодом його значення розширилося і стало охоплювати всі непотрібні залишки. Навіть існує слово “сміть”, яке використовується як синонім до завірюхи або метелиці.
Зверніть увагу також на наголос у слові. Радіоведуча Ольга Багній зазначила, що він може бути подвійним. Можна вживати:
-
“смІття” і “сміттЯ”,
-
“смІтник” і “смітнИк”.
Наголос у слові “сміття”: дивіться відео
До речі, від слова “сміття” утворилася ціла група сучасних термінів: “смітник”, “сміттєзвалище”, “сміттєвоз”, “сміттєсортування”, “сміттєпереробний завод”, “сміттєспалювальний завод”. Пам’ятайте: правильно казати “смітник”, а не “мусорник”.
Українська мова багата на слова з цим коренем:
• смітинка;
• смітити;
• засмітити;
• засмічувати;
• сміттєвий.
Якби слово “мусор” було нормативним, українська мова не мала б такої природної системи словотворення. Це ще раз підтверджує, що “сміття” – це органічне для української мови слово, яке існує в ній вже багато століть.
Варто зазначити, що російське “мусор” також має негативну конотацію – так називали працівників правоохоронних органів, особливо під впливом популярних кримінальних фільмів 90-х років. Українське слово “сміття” для цієї ситуації не підходить.
Цікаво! У нашій мові є ще одне цікаве однокореневе слово – посмітюха. Воно має кілька значень: так називають чубатого солов’я, дитячу гру, а також вживають як образливе слово для нечесної або негідної людини.
Проте, навіть слово “сміття” можна замінити синонімами або уточнюючими висловами. Залежно від контексту, можна вжити:
-
відходи;
-
непотріб;
-
покидьки;
-
мотлох;
-
покид;
-
лушпиння (якщо йдеться про очищення овочів чи фруктів);
-
обрізки;
-
потерть.
Українська мова завжди дає можливість вибрати найбільш точне слово.
Від слова “сміття” походить і відомий вислів “не виносити сміття з хати”, що означає не розголошувати сімейні чи особисті проблеми стороннім. Цей фразеологізм існує в українській мові вже кілька століть. Також існувала прикмета – не виносити сміття з оселі після заходу сонця, бо вважалося, що це призведе до фінансових втрат.
Боротьба за українську мову починається не зі складних правил, а зі звичайних побутових слів. Тому разом зі своїм буденним сміттям, позбудьтеся і слова “мусор”. Говоріть українською!